Постанова № 7799523, 03.02.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 6.12

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2010 року Справа № 2а-27762/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача начальник юридичного відділу управління виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві у Луганській області

Богуш В.Д. (довіреність від 28.01.2010 № 3)

від відповідача - юрисконсульт

Золотухіна М.О. (довіреність від 11.01.2010 б/н)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Старобільському та Біловодському районах Луганської області

до державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод № 64»

про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 2097,87 грн. та пені у розмірі 70,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2009 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Старобільському та Біловодському районах Луганської області звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод № 64», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по страховим внескам у розмірі 2097,87 грн. та пеню у розмірі 70,80 грн.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Державне підприємство «Новоолександрівський кінний завод № 64» позовні вимоги не визнало, про що подало суду письмові заперечення проти позову від 13.01.2010 № 3 (арк. справи 26), в яких на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України просило закрити провадження в адміністративній справі, оскільки даний спір згідно із статтею 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам. Ухвалою суду від 03 лютого 2010 року у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовлено, оскільки дана справа не є справою про банкрутство державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод № 64», яка згідно вимог статті 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомча господарським судам. Спір, що виник між сторонами, відноситься до адміністративної юрисдикції, а тому його розгляд повинен здійснюватися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні 03 лютого 2010 року представник відповідача надав суду доповнення до заперечення на адміністративний позов від 03.02.2010 № 8 (арк. справи 37), в яких державне підприємство «Новоолександрівський кінний завод № 64» зазначає, що, зважаючи на знаходження відповідача у процедурі банкрутства на стадії розпорядження майном, заявлені позовні вимоги є такими, що суперечать нормам Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому не підлягають задоволенню судом. Позиція відповідача ґрунтується на нормах частини 4 статті 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

За позовною заявою позивач заявив до стягнення, в тому числі і суму пені, а така вимога суперечить нормі статті 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Крім того, відповідач наполягає на тому, що дана справа непідвідомча адміністративному суду, оскільки її предметом виступають грошові вимоги позивача, який виступає по відношенню до відповідача поточним кредитором. Таким чином, відповідач вважає, що на позовні вимоги поширюється норми Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а у відповідності із статтею 12 Господарського процесуального кодексу України справи про банкрутство підвідомчі господарським судам.

На підставі викладеного, зважаючи на знаходження відповідача в процедурі банкрутства, а також на те, що заявлені позивачем вимоги суперечать нормам Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», враховуючи непідсудність даної справи адміністративному суду, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судових засіданнях представник відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову, у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Державне підприємство «Новоолександрівський кінний завод № 64» у відповідності із вимогами статті 10 Закону України від 23 вересня 1999 року № 105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» взятий на облік у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Старобільському та Біловодському районах Луганської області як страхувальник 11 квітня 2001 року, реєстраційний номер 1218000063, про що свідчить заява державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод № 64» про реєстрацію платником страхових (арк. справи 5).

Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 45 Закону України від 23 вересня 1999 року № 105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідач як страхувальник зобовязаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань страхові внески, які є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134, регламентовано, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк. Пеня нараховується з наступного дня після одержання заробітної плати до дня сплати недоїмки включно (пункт 5.1 та пункт 5.2 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України).

При стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються. Сплата (погашення) пені здійснюється у такому самому порядку, як і недоїмки (пункт 5.8 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України).

Як вбачається з розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 3 квартал 2009 року, яка складається відповідачем наростаючим підсумком з початку року, д ержавне підприємство «Новоолександрівський кінний завод № 64» станом на 01 жовтня 2009 року має недоїмку із сплати страхових внесків у розмірі 2097,87 грн. та несплачену пеню у розмірі 70,80 грн. (арк. справи 6).

Пеня у розмірі 70,80 грн. нарахована д ержавному підприємству «Новоолександрівський кінний завод № 64» за виявлені факти порушення сплати страхових внесків актом перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 29 вересня 2009 року № 52, який підписаний посадовими особами відповідача без заперечень та зауважень (арк. справи 23).

Відповідно до пункту 8.6 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України суми донарахованих страхових внесків, пені та штрафів сплачуються до Фонду страхувальниками в десятиденний термін з дня складання акта перевірки окремим платіжним дорученням, у рядку призначення платежу вказуються дата перевірки, номер акта і період.

В порушення вимог пункту 8.6 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідач суму пені, нараховану актом перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 29 вересня 2009 року № 52, в десятиденний термін з дня складання акта перевірки окремим платіжним дорученням не сплатив.

Враховуючи те, що відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку недоїмку із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, у розмірі 2097,87 грн. та пеню у розмірі 70,80 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Доводи відповідача, які викладені ним у письмових запереченнях проти позову від 13.01.2010 № 3 та доповненнях до заперечення на адміністративний позов від 03.02.2010 № 8, відхиляються судом за необґрунтованістю з таких підстав.

По-перше, стосовно непідвідомчості даної справи адміністративному суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 березня 2004 року ухвалою господарського суду Луганської області порушено провадження у справі № 10/20б про банкрутство Новоолександрівського кінного заводу № 64 (арк. справи 31).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15 квітня 2004 року у справі № 10/20б введено процедуру розпорядження майном боржника (арк. справи 30).

У даній справі позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по страховим внескам на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, за 3 квартал 2009 року у розмірі 2097,87 грн. та пені у розмірі 70,80 грн.

Відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошові зобовязання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Згідно абзацу 24 цієї статті мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу пункту 4 статті 12 зазначеного Закону вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, являє собою зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів /обовязкових платежів/, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Тобто, мораторій не поширює свою дію на поточну заборгованість. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. Такі вимоги погашаються в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень, що встановлені Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» для вимог конкурсних кредиторів, і лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять в категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому статтею 23 зазначеного Закону.

Отже, у випадку невиконання боржником грошових зобовязань або зобовязань із сплати податків, зборів /обовязкових платежів/, що мають поточний характер, такі вимоги заявляються в позовному провадженні.

Приписи абзаців 7 та 8 частини 6 статті 17 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо обовязку керуючого санацією розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації, та заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів, зазначених в абзаці сьомому цієї частини, не супроводжується приписом про виключення звернення до суду поточного кредитора з вимогою до боржника в разі, якщо така вимога не була заявлена керуючим санацією чи не була ним розглянута.

З огляду на викладене, суд вважає, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Старобільському та Біловодському районах Луганської області має право на предявлення позову до державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод № 64» про стягнення заборгованості по страховим внескам та пені, що виникли після порушення справи про банкрутство відповідача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивачем у адміністративній справі також є субєкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За положеннями пункту 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України субєкти владних повноважень можуть бути позивачами у справі у випадках, встановлених законом.

З аналізу зазначених вище процесуальних норм випливає, що до адміністративної юрисдикції також відносяться спори, позивачем у яких є субєкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява.

Крім того, пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення субєкта владних повноважень, згідно з яким це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із Законом України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування» страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообовязкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Статтею 46 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» регламентовано, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, здійснює збір та акумулювання страхових внесків.

Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Дана справа не є справою про банкрутство державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод № 64», яка згідно вимог статті 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомча господарським судам. Спір, що виник між сторонами, відноситься до адміністративної юрисдикції, а тому його розгляд повинен здійснюватися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

По-друге, стосовно нарахування відповідачу пені в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною 4 статті 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до статей 1 та 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у звязку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобовязання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобовязання.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобовязань поточних кредиторів, то за цими зобовязаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобовязаннями, які забезпечують належне виконання основного зобовязання, і є похідними від основного зобовязання.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобовязань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за не виконання згаданих зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Даний висновок кореспондує зі змістом частини 1 статті 23 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Така правова позиція висловлена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, в постанові від 06 лютого 2007 року при перегляді за винятковими обставинами справи за позовом закритого акціонерного товариства «Дарницький шовковий комбінат «Дарна» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій, в постанові від 17 квітня 2007 рокупри перегляді за винятковими обставинами справи за позовом державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в постанові від 11 грудня 2007 року при перегляді за винятковими обставинами справи за позовом державного підприємства «Попівський експериментальний завод» до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області правонаступника Конотопської обєднаної державної податкової інспекції Сумської області, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в постанові від 15 квітня 2008 року при перегляді за винятковими обставинами справи за позовом відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем- фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 03 лютого 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Новоолександрівський кінний завод № 64» (ідентифікаційний код 00846228, місцезнаходження: Луганська область, Біловодський район, с. Новоолександрівка, вул. Лісна, буд. 2) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Старобільському та Біловодському районах Луганської області (ідентифікаційний код 25938440, місцезнаходження: Луганська область, м. Старобільськ, вул. Пролетарська, буд. 5) заборгованість по страховим внескам на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у розмірі 2097,87 грн. (дві тисячі девяносто сім гривень вісімдесят сім копійок) та пеню у розмірі 70,80 грн. (сімдесят гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 08 лютого 2010 року.

Суддя Т.І. Чернявська