Рішення № 77994425, 20.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 листопада 2018 р. № 2040/7381/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_6 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії;-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_6, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 06.08.2018р. про скасування громадянки В'єтнаму ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволу на імміграцію в Україну;

- стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь представника громадянки В'єтнаму ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 704 грн. 80 коп., здійснених нею судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 06.08.2018р. Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області скасовано дозвіл позивача на імміграцію в Україну. Однак, позивача не було повідомлене про зазначене рішення відповідача. Вважаючи рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну від 06.08.2018р. протиправним та таким, що грубо порушує законодавство України, права, свободи та законні інтереси позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне: позивач 01.04.2008р. отримала дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію", оскільки її чоловік, громадянин В'єтнаму, ОСОБА_7, був документований посвідкою на постійне проживання. Однак, 12.04.2018р. останньому скасовано дозвіл на імміграцію. Отже, враховуючи, що підставою для отримання позивачем дозволу на імміграцію виникла у зв'язку із отриманням дозволу на імміграцію її чоловіком у той час, коли він не мав права на отримання такого дозволу, позивач також не мала права на постійне проживання на території України з підстав п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001р.

У судове засідання прибув представник позивача - ОСОБА_3, який склав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, без участі представника.

Представник відповідача - Коваленко Л.І. (довіреність від 09.01.2018р.), у судове засідання прибув, не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Оскільки визначене ч. 1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.192, ч.3 ст.194, ч.4 ст. 243 КАС України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

За матеріалами справи судом встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою В'єтнаму, паспорт типу Р, код НОМЕР_3, номер НОМЕР_2, терміном дії до 21.02.2028р. (а.с.28)

З матеріалів справи вбачається, що 16.08.2018 року позивач отримав від ГУ ДМС України в Харківський області повідомлення, в якому зазначено, що 06.08.2018 року ГУ ДМС України в Харківський області скасовано дозвіл на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_6. Однак, як зазначає представник позивача, рішення ГУ ДМС України в Харківський області від 06.08.2018 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_6 Головним Управлінням Державної міграційної служби України в Харківський області позивачу не надано. Також не надано копію висновку Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківський області на підставі якого 06.08.2018 року відповідачем прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачу.

Рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Харківський області від 01.04.2008 року на підставі Закону України «Про імміграцію» позивачу надано дозвіл на імміграцію Україну та була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_4, безстроково. (а.с.30)

14.09.2016 року ГУ ДМС України в Харківський області замість посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 01.04.2008 року видало позивачу нову посвідку на постійне проживання в Україні типу НОМЕР_5, терміном дії- безстроково.(а.с.31)

Отже, позивач та його представник вважають права та інтереси ОСОБА_6 порушеними з боку ГУ ДМС України в Харківський області, у зв'язку з чим звернулись до суду з даним позовом.

Враховуючи наведені обставини справи, суд зазначає наступне:

Відповідно ст.26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Положеннями ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) передбачено: іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України "Про імміграцію" №2491-ІІІ від 7 червня 2001 року (далі - Закон №2491-ІІІ).

Відповідно положень ст.1 Закону України «Про імміграцію», іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Згідно ст.4 Закону №№2491-ІІІ (у редакції, що діяла на час видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні), дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Відповідно п.6 ч.2 ст.4 зазначеного Закону, квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

Згідно п.2, 3 ч.1 ст.6 Закону України "Про імміграцію", спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Положеннями ст.9 Закону №№2491-ІІІ визначено умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи:

1) три фотокартки;

2) копія документа, що посвідчує особу;

3) документ про місце проживання особи;

4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі);

5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Крім зазначених документів, зокрема, подаються: для осіб, зазначених у пункті 6 частини 2 статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.

Статтею 12 Закону №№2491-ІІІ передбачені підстави для скасування дозволу на імміграцію. Дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо:

1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

З матеріалів справи вбачається, що дозвіл позивача скасовано на підставі п.1 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію». Видана на підставі цього рішення посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_6 від 14.09.2016р. скасована на підставі вимог пп.1 п.64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018р. №321.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002р., №1983.

Підпунктом 2 п.2 Порядку №1983 (в редакції, яка діяла на час надання посвідки) рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи Департаменту в головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.

Відповідно п.12 Порядку №1983, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:

- формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;

- надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;

- здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

З вищевикладеного вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання. Дозвіл про надання імміграції позивачу, як громадянки В'єтнаму, було надано згідно з документами, які діяли станом на момент прийняття відповідного рішення, тобто станом на 01.04.2008 рік.

Суд зазначає. що станом на момент прийняття рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію - на 01.04.2008 року дійсність, чинність та законність відповідних документів, визначених статтею 9 Закону №2491-ІІІ працівниками ВГІРФО УМВС України в Харківській області перевірялись, порушень з боку позивача при здійсненні відповідної процедури встановлено не було.

Відповідно п.21, 22 Порядку №1983: дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Положеннями п.23 Порядку №1983 встановлено, ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Відповідно п.24 зазначеного Порядку, рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Отже, підставою для вилучення у іноземця чи особи без громадянства посвідки на постійне проживання в Україні є рішення компетентного, в розумінні Закону України «Про імміграцію», органу про скасування раніше наданого дозволу на імміграцію.

З матеріалів справи вбачається, що копії рішення про скасування дозволу позивача на імміграцію відповідачем у тижневий строк позивачу не надіслано, до відома позивача не доведено. Отже, відповідачем не виконано належним чином процедуру, передбачену ст.13 Закону України "Про імміграцію" та п.24 Порядку №1983, а саме не повідомлено позивача про розгляд питання щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну та не направлено рішення щодо його скасування.

Крім того, суд зазначає, що дозвіл на імміграцію позивачем отримано на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію", а саме: позивач є дружиною іммігранта, та скасовано у зв'язку зі скасуванням дозволу на імміграцію її чоловіка - громадянина В'єтнаму ОСОБА_7. Відповідач вважає, що скасуванню підлягає разом з дозволом чоловіка і дозвіл позивача, як його дружини, оскільки це є похідним та пов'язаним з рішенням про надання дозволу на імміграцію позивачу. Однак, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018р., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018р., скасовано рішення ГУ ДМС України в Харківській області про скасування ОСОБА_7 (чоловік позивача в данній справі) дозволу на імміграцію в Україну №04/1/319668 від 12.04.2018р.

Отже, враховуючи те, що скасування дозволу ОСОБА_7 (чоловіка позивача), що слугувало підставою для скасування дозвілу позивача, визнано неправомірним та він є дійсним, то суд доходить висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 06.08.2018р. про скасування громадянки В'єтнаму ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволу на імміграцію в Україну.

Щодо клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно положень ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідач заперечував щодо задоволення клопотання представника позивача та посилався на те, що витрати на професійну правничу допомогу не відшкодовуються відповідно ч. 6 ст. 12 КАС України, яка передбачає, що до справ незначної складності належать справи про перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

На підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, наданої протягом розгляду справи, представником позивача надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги №Д-18/18 від 15.02.2018р. із адвокатом ОСОБА_3, додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги №Д-18/18 від 15.02.2018р., копії квитанцій ПАТ КБ «ПриватБанк» про сплату коштів в якості оплати послуг адвоката за договором №Д-18/18 від 15.02.2018р. в загальній сумі 3300 грн., копію акту виконаних робіт №2 від 30.10.2018 до договору про надання правової допомоги №Д-18/18 від 15.02.2018р., копію звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку адвоката ОСОБА_3. (а.с.78-86).

Згідно з актом виконаних робіт, адвокатом відповідно до умов договору про надання правової допомоги №Д-18/18 від 05.02.2018р., здійснено складення:

- складення позовної заяви 04.09.2018р. (2000,00 грн.),

- складання відповіді на відзив 30.10.2018р. (1000,00 грн.),

- представництво інтересів у судовому засіданні (300,00 грн.).

У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи в суді, в розмірі 3300,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДМСУ в Харківській області.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 8, 242, 243, 245, 246, 255, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_6 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 06.08.2018р. про скасування громадянки В'єтнаму ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволу на імміграцію в Україну.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код 37764460) на користь представника громадянки В'єтнаму ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 (ІНПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 4004 (чотири тисячі чотири) грн. 80 коп. (а саме: 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. - за сплату судового збору та 3300 (три тисячі триста) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Або в порядку, передбаченому п.15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко