Рішення № 77991409, 15.11.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/3440/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гнітько О.О.,

представника позивача та третьої особи - Клименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2018 року Головне управління ДФС у Полтавській області /надалі - позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 /надалі - відповідач; ФОП ОСОБА_2./ про стягнення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 7027 грн. 60 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 рахується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 7027 грн. 60 коп. Вказує, що суми нарахованого відповідачу єдиного податку (2 група), підлягали сплаті до бюджету по наступним термінам сплати: 20.09.2017, 20.10.2017, 20.11.2017, 20.12.2017, 20.01.2018, 20.02.2018, 20.03.2018, 20.04.2018, 20.05.2018, 20.06.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №1640/3440/18, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, залучено Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09:00 25 жовтня 2018 року.

Протокольною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року на підставі пункту 1 частини 2 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою відповідача, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час та місце судового засідання відкладено розгляд справи до 09:30 15 листопада 2018 року.

Представник позивача та третьої особи у судовому засіданні 15 листопада 2018 року позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 15 листопада 2018 року не з'явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Повістка про виклик в суд, яка була доставлена за адресою місця проживання відповідача, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернута до суду поштовою організацією з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відтак вважається, що повістка вручена відповідачу належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа-підприємець 28.08.2017 та взята на облік як платник єдиного внеску у Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області 28.08.2017, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 48-50/.

ФОП ОСОБА_2 подала до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, номер реєстрації 21428, дата взяття на облік в органі ДПС - 30.08.2017, у якій обрала та просила перевести її на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.09.2017, обрала ставку єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування - 20 % до розміру мінімальної заробітної плати та 2 групу; обраний вид діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 - 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування /а.с. 12-13/.

Згідно пунктів 291.2 та 291.3 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що єдиний податок належить до місцевих податків.

Пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Згідно з підпунктом 2 цього пункту до другої групи належать друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Відповідно до пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Пунктом 293.2 статті 293 Податкового кодексу України встановлено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму; для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 до Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.

Статтею 8 до Закону України "Про Державний бюджет на 2018 рік" установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривень.

Таким чином, сума щомісячного платежу по єдиному податку з фізичних осіб для ФОП ОСОБА_2 у 2017 році становила - 640 грн., у 2018 році - 744 грн. 60 коп.

Згідно з пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Однак, відповідачем обов'язок зі сплати єдиного податку за період 20.09.2017 по 20.06.2018 у строки, визначені Податковим кодексом України, не виконано.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб, у розмірі 7027 грн. 60 коп., що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 з єдиного податку з фізичних осіб, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 52-65/.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

22.11.2017 Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесено податкову вимогу форми "Ф" №17632-17 /а.с. 11/, яка направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернута до контролюючого органу поштовою організацією з відміткою "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 11, зворот а.с. 11/.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з приписами пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкова вимога форми "Ф" №17632-17 від 22.11.2017 вважається врученою відповідачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Представником позивача у письмових поясненнях зазначено, що податкова вимога №17632-17 в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалася /а.с. 22/.

Доказів оскарження податкової вимоги форми "Ф" №17632-17 від 22.11.2017 в адміністративному або судовому порядку до суду не надано.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 6-10, 205, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 36040), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39680655, вул. Європейська, 155, м. Полтава, 36008), про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 36040) податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 7027 грн. 60 коп. (сім тисяч двадцять сім гривень шістдесят копійок) на розрахунковий рахунок 31412699016002, код бюджетної класифікації платежу 18050400, одержувач УК у місті Полтаві/м. Полтава/18050400, код ЄДРПОУ 38019510, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП) МФО 8999958.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 20 листопада 2018 року.

Суддя С.С. Сич