Ухвала суду № 77991095, 20.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1229/18

УХВАЛА

про закриття провадження у адміністративній справі

20 листопада 2018 року

12 год. 22 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., представника позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Ружицької О.В., розглянув у підготовчому засіданні клопотання відповідача про закриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

02.04.2018 на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання поважними причин пропуску строку заявлення вимог до відповідача; зобов'язання відповідача визнати позивачку кредитором АТ "Банк "Фінанси та кредит" та внести суму заборгованості до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Підставою позову зазначено те, що позивачка як вкладниця АТ "Банк "Фінанси та Кредит", у зв'язку з його ліквідацією, звернулася із заявою до відповідача про надання інформації щодо вирішення заяви про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів та просила посприяти їй у включенні в список осіб, які потребують першочергового повернення коштів. Відповідачем відмовлено позивачці у продовженні (встановленого) ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" строку для подачі кредиторської вимоги, повідомив, що, у зв'язку з його пропуском, боргові зобов'язання позивачки не можуть бути включені до Реєстру вимог кредиторів. Позивачка не мала можливості своєчасно звернутись до відповідача, оскільки перебувала за кордоном. Відмова відповідача порушує права і свободи позивачки, у зв'язку з чим ОСОБА_3 звернулась із цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 05.07.2018 вказану позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено; ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 10.10.2018 продовжено розгляд адміністративної справи.

25.10.2018 представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у цій адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Вказане клопотання обґрунтоване тим, що оскільки лише Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини виникли з укладених між банком та фізичною особою договорів, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин. Вказане дає підстави стверджувати, що спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а з врахуванням суб'єктного складу повинен бути загальним судом в порядку цивільного судочинства. При цьому відповідач покликався на відповідність зазначеного ним позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.04.2018 у справі № 826/7532/16.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав, просив таке задовольнити.

Представник позивачки щодо закриття провадження у справі заперечив і зазначив, що покликання відповідачки на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 826/7532/16 є не коректним, оскільки у вказаній справі інший суб'єктний склад.

Третя особа явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Вирішуючи вказану справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим, також, у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

На переконання суду, при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012, установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (п. 8 ч. 2 ст. 4 цього Закону).

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема, щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Разом з тим, у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом №2121-III. Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (п.п. 6, 8 ч. 1 ст. 2 цього Закону).

Згідно з приписами ч.ч . 1, 3 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (ч. 5 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частинами 1, 2 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 цього ж Закону, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Підсумовуючи наведене, з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому, банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Такий правовий статус Фонду, визначений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому, в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Суд також звертає увагу на те, що визначений статтею 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.

Разом з тим, вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід враховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону № 4452-VI за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI.

Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені у ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI, збігаються за змістом із повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, які закріплені у ч. 3, 5 ст. 22 Закону України № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 (далі - Закон № 2343-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону № 2343-XII кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. У четвертій черзі задовольняються грошові вимоги щодо вимоги вкладників фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Судом встановлено, що позивач оскаржує дії відповідача не як суб'єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення цього клопотання) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Предметна підсудність, юрисдикція цивільних прав передбачена у ч. 1 ст. 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При вирішенні цієї справи суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду.ю викладену в постанові від 18.04.2018 у справі № 826/7532/16 (провадження № 11-151апп18), від 31.10.2018 у справі № 826/5285/16 (провадження № 11-910апп18), а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.10.2018 у справі № 804/1999/16 (провадження № К/9901/45160/18; К/9901/45164/18); від 31.10.2018 у справі № 822/124/16 (адміністративне провадження № К/9901/10950/18); від 02.11.2018 у справі № 826/7851/15 (адміністративне провадження № К/9901/7370/18).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, а також позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, в тому числі, про закриття провадження у справі.

На виконання приписів ч. 1 ст. 239 КАС України суд роз'яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції загального суду, визначеного за правилами підсудності згідно положень Цивільного процесуального кодексу України, в порядку цивільного судочинства.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Питання про повернення судового збору не вирішується, оскільки станом на момент звернення до суду із позовом позивачка була звільненою від його сплати на підставі п. п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 19, 238, 239, 241-243, 248, 250, 256, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

у х в а л и в:

1. Клопотання відповідача - задовольнити.

2. Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - закрити.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя Качур Р.П.