Рішення № 77990709, 13.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 листопада 2018 року Справа № 0840/3371/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: Строганова В.П.

Семернік Н.В.

представника третьої особи: Меднікова Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Господарського суду Запорізької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України

про стягнення заробітної плати

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Господарського суду Запорізької області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, в якому позивач просить суд:

-стягнути з господарського суду Запорізької області на користь позивача належну йому заробітну плату у вигляді надбавки за вислугу років за періоди з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. (включно) та з 01.06.2008р. по 31.12.2011р. (включно) в розмірі 23936 грн. 53 коп.

Ухвалою судді від 22.08.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19.09.2018, яке було відкладено на 22.10.2018.

22.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у цей же день, та оголошено перерву у розгляді справи до 13.11.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на день звільнення позивача з посади судді йому не виплачена заробітна плата в повному обсязі відповідно до вимог Закону України «Про статус суддів». Вважає, дії відповідача щодо нарахування надбавки за вислугу років не від розміру загальної суми щомісячної заробітної плати, а від розміру посадового окладу та відповідно виплати заробітної плати у період з 01.01.2007 до 31.12.2007 та з 01.06.2008 до 31.12.2011 протиправними та такими, що порушують конституційні права позивача.

У судовому засіданні позивач позов підтримує просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечують проти позову з підстав зазначених у наданому суду письмовому відзиві на позов (вх.№29232 від 18.12.2018).

В обґрунтування відзиву вказують серед іншого, що надбавка за вислугу років за періоди з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 01.06.2008 по 31.12.2011 нараховувалась та виплачувалась позивачу відповідно до норм чинного на той момент законодавства, та в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на відповідний рік.

Третьою особою подано відзив (вх. №31272 від 03.10.2018), в якому позов вважає безпідставним, не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зокрема посилається на те, що розміри посадових окладів, премій встановлювалися Кабінетом Міністрів України, а розміри надбавок за кваліфікаційні класи суддів та інших надбавок у різні періоди визначалися указами Президента України та (або) постановами Кабінету Міністрів України. Стверджує, що у спірний період часу діяли норми, що передбачали нарахування та виплату надбавки з посадового окладу.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що Указом Президента України від 16.11.2004 №1419/2004 ОСОБА_1 призначено строком на п'ять років на посаду судді Господарського суду Запорізької області.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2010 №2512-VI позивача обрано на посаду судді Господарського суду Запорізької області безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.2016 №997-VІІІ відповідно до п.9 ч. 5 ст. 126 Конституції позивача було звільнено з посади судді Господарського суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Господарського суду Запорізької області від 17.02.2016 №4к відповідно до ст.38 Кодексу законів про працю України, ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» позивача було відраховано зі складу суду у зв'язку з виходом у відставку.

На письмовий запит позивача до Господарського суду ОСОБА_1 отримано відповідь голови Господарського суду Запорізької області від 24.07.2018 №009463, з якої позивачу стало відомо, що згідно розрахунково-платіжних відомостей за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 судді ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася щомісячна доплата за вислугу років у таких розмірах: з 01.01.2007 по 18.06.2007 -20%, з 19.06.2007 по 31.12.2007 - 25% від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; з 15.04.2005 по 05.06.2008 позивачу встановлений 4 кваліфікаційний клас у сумі 300 грн. з урахуванням якого по 31.12.2011 нараховувалася та виплачувалася щомісячна доплата за вислугу років (посадовий оклад становив 2988 грн.); з 22.05.2008 по 31.12.2007 та з 01.06.2008 по 31.12.2011 щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 25% нараховувалася та виплачувалася від посадового окладу 2988 грн. з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас 325 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, а саме з нарахуванням та виплатою надбавки за вислугу років виходячи з розміру посадового окладу, а не з загальної суми щомісячного заробітку, як це передбачено ч.4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», вважаючи, що відповідачем на день звільнення позивача з посади судді не виплачена заробітна плата в повному обсязі за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 01.06.2008 по 31.12.2011 у сумі 23936 грн. 53 коп. позивач звернувся до суду із цим позовом.

Закон України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року (далі Закон № 2862-ХІІ) визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно Конституцією України та законами України, якими гарантовано незалежність і недоторканість суддів (частина перша статті 126 Конституції України). А згідно з частиною першою статті 130 Основного Закону, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Так, частиною 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» було передбачено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 №3235-IV змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, однак, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Неконституційним Закон № 3235-IV в частині виплати суддям щомісячної надбавки за вислугу років не визнавався, а тому у 2006 році щомісячна надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

З 1 січня 2007 року вищезгадана надбавка мала нараховуватися відповідно до частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ.

Однак, відповідно до розрахункових листів заробітної плати позивача в період з 01.01.2007 по 31.12.2007 заробітна плата за вказаний період нарахована, виходячи із наступних складових: посадовий оклад - 2988 грн.; кваліфікаційний клас 300 грн., вислуга років судді - 20% від суми посадового кладу + кваліфікаційного класу; та у відповідному розмірі - премія щомісячна, премія до свят, індексація доходу.

Тобто, матеріали справи свідчать, що позивачу в період роботи з 01.01.2007 по 31.12.2007 надбавка за вислугу років нараховувалася у відсотках (20%) лише від розміру посадового окладу (2988 грн.) з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас (300 грн.) без урахування премій.

Згідно розрахунку недоплачена сума заробітної плати за вказаний період складає 2994,58 грн.

Спір щодо розміру вказаної суми між сторонами відсутній.

Щодо спірного періоду з 01.06.2008 по 31.12.2011 слід зазначити наступне.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, однак, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 справа № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України також і положення пункту 61 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» яким внесено зміни до ст. 44 Закону України «Про статус суддів».

Таким чином, зміни до абзацу другого частини четвертої ст. 44 Закону України «Про статус суддів», внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», втратили чинність 22 травня 2008 року.

Тобто, з 1 січня до 22 травня 2008 року (дати винесення Рішення № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року № 19 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» (яка набрала чинності з 1 березня 2008 року) останню доповнено пунктом 2-2, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Таким чином, після 22 травня 2008 року - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - Закон № 2862-ХІІ і постанова № 865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.

Згідно розрахункових листів заробітної плати позивача за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 заробітна плата за вказаний період нарахована виходячи з наступних складових: посадовий оклад -2988 грн., кваліфікаційний клас - 325 грн., вислуга років судді - 25% від суми посадового окладу + кваліфікаційного класу; надбавка за інтенсивність суддям (грудень 2009 та з вересня 2010 щомісячно) до 50% від суми посадового окладу + кваліфікаційного класу; та у відповідних розмірах - премія щомісячна, премія до свят, індексація доходу.

Отже, надбавка за вислугу років за період роботи позивача з 22.05.2008 по 31.12.2011 нараховувалася відповідачем у відсотках (25%) лише від посадового окладу (2988 грн.) з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас(325 грн.), без урахування премій та надбавки за інтенсивність.

Разом із тим, позивач заявляє до стягнення заборгованість відповідача по заробітній платі за період з 01.06.2008 по 31.12.2008.

Згідно розрахунку, сума не доплаченої заробітної плати за період з 01.06.2008 по 31.12.2011 складає 20941,95 грн. (7028,23 грн за червень - грудень 2008 року; 5561,21 грн. за січень-грудень 2009 року; 4599,40 грн. за січень -грудень 2010 року; 3753,11 грн. за січень-грудень 2011 року).

Стосовно розміру суми спір між сторонами відсутній.

Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами слід зазначити, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22 травня 2008 року - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - слід застосовувати положення Закону № 2862-ХІІ, який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт - постанову № 865.

Правильність зазначеної позиції була також підтверджена і правовим висновком Верховного Суду України від 20 вересня 2017 р. у справі № 2а-19282/10/0570.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності нарахування ОСОБА_1 надбавки за вислугу років не від розміру загальної суми щомісячної заробітної плати, а від розміру посадового окладу та відповідно виплати заробітної плати у період з 01.01.2007 до 31.12.2007 та з 01.06.2008 до 31.12.2011 не у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість складає 23936,53 грн.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Господарського суду Запорізької області (місцезнаходження: 69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03500105) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) належну йому заробітну плату у вигляді надбавки за вислугу років за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 01 червня 2008 року по 31 грудня 2011 року у розмірі 23936 грн. 53 коп.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 21.11.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова