Ухвала суду № 77989046, 16.11.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/13253/18 1-кс/335/8983/2018 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 р. слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Соляник А.В., за участю секретаря судового засідання Барсукової В.В., прокурора Драч Т.В., підозрюваної ОСОБА_1., захисника адвоката Панкратова Ю.В., розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, - прокурор першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області Драч Т.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області знаходяться матеріали кримінального провадження, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018080000000399 від 05.11.2018 за ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено наступні обставини скоєння кримінального правопорушення.

У ході досудового розслідування встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області № 359 о/с від 19.09.2018 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 з 19.09.2018 призначено слідчим СВ Василівського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області (далі - Василівського ВП ГУНП України в області).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», п. 1 примітки до ст. 364 КК України ОСОБА_2. є службовою особою правоохоронного органу.

Відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України ОСОБА_2., перебуваючи на посаді слідчого Василівського ВП ГУНП України в Запорізькій області, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі за текстом - Закон) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону завданням поліції є надання поліцейський послуг у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону в своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону передбачено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 Закону поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського , професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

У невстановлений у ході досудового розслідування період часу у ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_1. виник умисел на одержання неправомірної вигоди від громадян України за не притягнення їх до кримінальної відповідальності за розповсюдження зображень порнографічного характеру.

З метою реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_2. з використанням свого службового становища та наданої йому влади працівника правоохоронного органу, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_1. організували схему вимагання та одержання неправомірної вигоди від громадян України за не притягнення їх до кримінальної відповідальності за розповсюдження зображень порнографічного характеру.

Відповідно до зазначеної схеми ОСОБА_1. в соціальній мережі повинна була підшукати особу чоловічої статті з якою вступити у особисту переписку та вмовляннями схилити особу до скерування повідомлення на її сторінку соціальній мережі у якому мали міститься зображення порнографічного характеру. Після чого, схилити особу до особистої зустрічі з нею у ході якої ОСОБА_2., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 представляючись працівниками поліції запрошували особу пройти з ними до Василівського відділу поліції мотивуючи це тим, що вказана особа нібито вчинили кримінальне правопорушення. У ході бесіди з особою у відділенні поліції ОСОБА_2., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 погрожуючи кримінальною відповідальністю за неіснуючий злочин, оскільки відомості про такий до ЄРДР не вносились, а також можливою фізичною розправою щодо особи з боку громадських активістів, яким ОСОБА_2., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можуть надати особисту інформацію про особу та характер інкримінованого їй злочину, вимагали надати їм неправомірну вигоду з метою уникнення вказаною особою від кримінальної відповідальності та закриття працівниками Василівського ВП ГУ НП в області неіснуючого кримінального провадження відносно особи.

Так, діючи згідно заздалегідь обумовленої схеми вимагання неправомірної вигоди, у невстановлений слідством період часу ОСОБА_1., яка була зареєстрована у соціальній мережі «Вконтакте», почала підшукувати за допомогою вказаної мережі осіб чоловічої статі, шляхом опрацювання відомостей щодо їх зовнішності, віку, статку та вподобань, а також інших особистих даних, що містились на особистих сторінках зазначених чоловіків як користувачів соціальної мережі «Вконтакте».

У подальшому через соціальну мережу «Вконтакте» шляхом листування із окремими її користувачами, остання знайомилась із чоловіками та пропонувала подальше спілкування із ними за допомогою мобільного зв'язку.

При цьому у ході спілкування з чоловіками остання прохала відправити їй у соціальній мережі «Вконтакте» фото зображення їх статевих органів.

Так, 02.11.2018 ОСОБА_5. в соціальній мережі інтернет «Вконтакте» розпочав приватну бесіду з ОСОБА_1., яка зареєстрована у вказаній мережі як «ОСОБА_1». Під час приватної бесіди у мережі «Вконтакте» ОСОБА_5. та ОСОБА_1., яка зареєстрована у вказаній мережі як «ОСОБА_1», обмінювалися зображеннями порнографічного характеру.

У подальшому ОСОБА_5. на прохання ОСОБА_1. надав їй номер свого мобільного телефону з метою подовження спілкування між ними поза мережею «Інтернет».

Так, у період з 07.11.2018 о 13.11.2018 ОСОБА_1. неодноразово телефонувала ОСОБА_5 та пропонувала зустрітись і познайомитись із нею особисто, при цьому категорично наполягала на тому, що місцем їх зустрічі має бути м. Василівка, Запорізької області.

13.11.2018, у невстановлений досудовим розслідування час, ОСОБА_1., діючи згідно заздалегідь обумовленої злочинної схеми, повідомила про факт прибуття ОСОБА_5. до м. Василівка та зустрічі з нею, ОСОБА_3., ОСОБА_2. та ОСОБА_4, які у той час перебували у м. Василівка та очікували прибуття ОСОБА_5. з метою здійснення свого злочинного умислу по вимаганню від нього неправомірної вигоди за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності. Після цього ОСОБА_1. разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 направились до місця зустрічі із ОСОБА_5. на бул. Центральний у м. Василівка.

Цього ж дня приблизно о 13.30 годині, коли ОСОБА_5. перебував поблизу пивного магазину «Бочка» по вул. Бульвар Центральний у м. Василівка, до нього підійшли ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2. При цьому ОСОБА_2. назвався працівником Василівського ВП ГУ НП в області та показав ОСОБА_5 службове посвідчення.

У подальшому, діючи відповідно до заздалегідь розробленої схеми, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2. запросили ОСОБА_5 до приміщення Василівського ВП ГУНП в області за адресою: вул. Шевченка 36 у м. Василівка, перебуваючи у якому завели ОСОБА_5 до службового кабінету ОСОБА_2.

Під час перебування у службовому кабінеті у приміщенні Василівського ВП ГУ НП в області ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2. усіляко залякували ОСОБА_5 притягненням його до кримінальної відповідальності, проведенням обшуків за місцем його мешкання, розповсюдження щодо нього інформації про ніби то вчинений злочин, тим самим схиляючи останнього до надання неправомірної вигоди.

Приблизно через дві години від часу запрошення ОСОБА_5. до приміщення Василівського ВП ГУ НП в області, під час якого ОСОБА_5, увесь час знаходився у зачиненому службовому кабінеті ОСОБА_2. під наглядом самого ОСОБА_2, або ОСОБА_4 чи ОСОБА_3., ОСОБА_4 висунуто ОСОБА_5, вимогу у наданні йому, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 неправомірної вигоди у сумі 3 тис. доларів США за не притягнення останнього до відповідальності, закриття кримінального провадження та не розголошення відомостей щодо нібито вчиненого ОСОБА_5. злочину.

Після того, як ОСОБА_5, повідомив про відсутність у нього таких коштів, ОСОБА_4, ОСОБА_2. та ОСОБА_3, погодились на суму у 50 тис. грн. у якості неправомірної вигоди для себе.

У подальшому, з метою одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_3, ОСОБА_2. разом із ОСОБА_5. на автомобілі Aсura д.н. НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_3. прослідували з м. Василівка у м. Мелітополь з метою отримання ОСОБА_5. у невстановленої особи позики у сумі 50 тис. грн. для передання вказаної суми коштів у якості неправомірної вигоди ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Приблизно о 17.00 годині 13.11.2018, ОСОБА_3 та ОСОБА_2. висадили ОСОБА_5 з автомобіля поблизу будинку АДРЕСА_2 та почали чекати останнього з метою отримання від нього раніше обумовленої суми неправомірної вигоди у сумі 50 тис. грн..

Після того, як ОСОБА_5. повернувся до автомобіля останній, виконуючи раніше висунуту у приміщенні Василівського ВП ГУ НП в області вимогу ОСОБА_4, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. поклав грошові кошти у сумі 50 тис. грн. у якості неправомірної вигоди в задній карман правого пасажирського сидіння автомобіля Aсura, д.н. НОМЕР_1. У подальшому ОСОБА_2. та ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5. на вказаному автомобіля попрямували до виїзду з м. Мелітополя в напрямку м. Василівки.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України - а саме пособництво в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

13.11.2018 о 17 год 53 хв. ОСОБА_1.. була затримана за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України

14.11.2018 ОСОБА_1. повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України

Посилаючись на те, що ОСОБА_1. з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, прокурор звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_1.строком на два місяці з можливістю внесення застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовому засіданні прокурор клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, з тих підстав, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення є непідтвердженими. Крім того зазначив, що ОСОБА_1. має місце проживання та місце реєстрації, раніше не судима, розлучена, має дитину малолітню дитину ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2.батько якої проживає за межами України і яку вона виховує спільно зі співмешканцем.

Підозрювана у судовому засіданні підтримав думку захисника.

Підозрювана вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнала, заперечувала проти обрання їй запобіжного заходу, пояснила, що інкримінованого ій злочину не вчиняла.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено.

13.11.2018 року, о 17 годині 53 хвилин, за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину) ОСОБА_1.була затримана за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України

14.11.2018 ОСОБА_1., повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1. злочину, передбаченого ч. ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1. інкримінованого правопорушення (злочину) підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: - повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 05.11.2018;

- протоколами допитів свідка ОСОБА_7 та ОСОБА_5.;

- протоколом затримання ОСОБА_1. від 13.11.2018;

- протоколом обшуку автомобіля Acura д.н. НОМЕР_1;

- протоколом обшуку автомобіля DAEWOO-FSO LANOS д.н. НОМЕР_2;

- протоколом огляду, ідентифікації, помітки та вручення грошових коштів від 13.11.2018;

- іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що ОСОБА_1., усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді від 5 до 10 років реального позбавлення волі, у тому числи вимог статті 75 КК України, згідно якої звільнення від відбування покарання не можливе при засудженні особи за корупційний злочин, а також з урахування поведінки останньої, після отримання повідомлення про підозру, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.

Вказані обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, - переховування від органів досудового розслідування та суду.

Підозрювана ОСОБА_1. перебуваючи на волі, може знищити або вжити заходів до знищення, переховування документів, речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази її вини.

Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п.п.2 ч.1 ст.177 КПК України, - знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, який підтверджується наступними доказами: протоколами допиту свідків ОСОБА_5.

Перебуваючи на волі ОСОБА_1. зможе незаконними засобами впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, що перешкодить встановленню істини під час досудового та судового слідства.

Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, - незаконний вплив на свідків, експертів, та інших підозрюваних.

Отже, судом втановлено існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити нове кримінальне правопорушення.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження суд вважає за необхідне обрати запобіжний захід підозрюваній ОСОБА_1. у вигляді тримання під вартою.

Оскільки більш м'який запобіжний захід, на думку суду, не пов'язаний з триманням підозрюваної ОСОБА_1. під вартою не зможе запобігти вищевказаним ризикам,тому доводи захисника про застосовування до підозрюваної ОСОБА_1.більш мякого запобіжного заходу суд не приймає до уваги.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Разом з цим, частиною 3 зазначеної статті визначено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених, цим Кодексом, перелік обов'язків, визначених ст.194 КПК України та наслідки їх невиконання.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи підозрюваної, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 або 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, з урахуванням обставин, вчиненого ОСОБА_1.. злочину, суспільного резонансу, якого набула справа, майнового та сімейного стану останнього, вважаю за можливе та доцільне визначити розмір застави, який буде дорівнювати 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 1 липня 2018 року складає 1841 грн., а саме 147280 грн.

У даному випадку застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків передбачених ст.177 КПК України.

У рішенні від 12 березня 2009 року в справі «Олександр Макаров проти Росії» № 152117/07 Європейський суд вказав, що «… сума застави повинна оцінуватися головним чином по відношенню заінтересованої особи, його активів… іншими словами, ступенем впевненості, яка можлива в тому, що перспектива втрати забезпечення у випадку його неявки в суд послужить достатнім фактором, виключаючи з його сторони будь-яке бажання зникнути».

Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах, а саме Мангру проти Іспанії, Ноймайстер проти Австрії.

Враховуючи майновий стан підозрюваного, тяжкість інкримінованого діяння, з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 147280 гривень 00 копійок, оскільки внесення застави саме в такому розмірі зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками або потерпілими у даному кримінальному провадженні; прибувати до слідчого, прокурора в суд за першою вимогою.

Крім того суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістидесяти днів, тому клопотання прокурора про застосування до підозрюваної ОСОБА_1. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці не узгоджується з вимогами цієї статті, тому підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 192-194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який виконувати в арештному домі ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 (шістдесят) днів, які обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 13 листопада 2018 р. до 11 січня 2019 р. включно, в межах строку досудового розслідування.

Встановити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 147 280 (сто сорок сім тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії запобіжного заходу на депозитний рахунок № 37319085001205, ДКСУ м.Київ, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу - застава за ОСОБА_1. у справі № 335/13253/18, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрювану ОСОБА_1 такі обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками або потерпілими у даному кримінальному провадженні;

- прибувати до слідчого, прокурора в суд за першою вимогою.

Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1. з-під варти.

Роз'яснити ОСОБА_1. обов'язки, що покладаються у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки їх невиконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, а ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Ухвалу прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 16.11. 2018 р.

Повний текст ухвали виготовлений 20.11.2018 р.

Слідчий суддя А.В. Соляник