Рішення № 77988631, 18.10.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

18.10.2018 Єдиний унікальний номер 205/4615/18

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/4615/2018

Номер провадження: 2/205/2480/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що їй на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. У вищевказаному домоволодінні зареєстровані п'ять осіб: позивач, ОСОБА_1, її повнолітні сини: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та малолітня донька: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також, з 30.09.2010 року і її колишній чоловік, ОСОБА_2 (далі - Відповідач). Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що Відповідач не проживає у вищевказаному домоволодінні з 20 липня 2016 року, і його місце проживання їй не відомо, знятися з реєстраційного обліку добровільно не бажає, вона була змушена звернутися до суду та просити суд визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування домоволодінням АДРЕСА_1, що є підставою для подальшого зняття відповідача з реєстраційного обліку.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі по мотивам, що викладені у позовній заяві. В судове засідання, після оголошення перерви, позивач не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала (а.с.44).

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило. Такий учасник справи у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, у судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.27-28).

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, просили позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечували (а.с.29-30).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Судом було задоволено заяву позивача про виклик та допит під час розгляду справи по суті свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 Інші процесуальні дії у справі судом не застосовувалися.

У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, суд ухвалює заочне рішення про задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 20.10.2000 року державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори Вербою В.М. за реєстровим № 3-885, зареєстрованого КП «ДМБТІ» ДОР 13.12.2006 року, записано в реєстрову книгу за № 230 під реєстровим № 90, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.9).

Судом також встановлено, що у вищевказаному домоволодінні станом на сьогоднішній день зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, та ОСОБА_2, що підтверджується довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 9875 від 25 червня 2018 року (а.с.16).

Судом також встановлено, що на підставі розпорядження в.о. міського голови № 897-р від 26.11.2015 року вулицю «АДРЕСА_1)» перейменувано «АДРЕСА_2».

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у вказаному житловому приміщенні з 21 липня 2016 року не проживає, що підтверджується відповідним Актом № 353 від 26.06.2018 року, складеним головою квартального комітету № 38 Погребняк Т.С. (а.с.18) та показаннями свідків. Зокрема, свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в судовому засіданні, які були допитані судом кожен окремо, дали аналогічні за своїм змістом покази, що Відповідач який є колишнім чоловіком Позивача, в домоволодінні АДРЕСА_1 не проживає з липня 2016 року, особистих речей також в домоволодінні не має.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.

У відповідності до ст. 317, ч. 1, 2 ст. ст. 319, 321 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Крім того, ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України передбачено, що власник квартири має право використовуватися помешканням для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну за своїм змістом норму містить також стаття 405 ЦК України.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Виходячи з порівняльного аналізу норм статей 383, 321,391, 405 ЦК України та статей 64, 150, 156 ЖК Української РСР, слід дійти висновку, що положення статей 381, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру від будь-яких осіб, у тому числі й тих, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 64, 150, 156 ЖК Української РСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16).

Аналізуючи зазначені обставини та докази, які надані суду, у їх сукупності, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 є такою особою, що втратив право користуватися житловим приміщенням за вказаною адресою. Адже в даному випадку особистий сервітут не може бути встановлений по відношенню до вказаного відповідача, оскільки такий відповідач не є членом сім'ї позивача, у спірному житловому приміщенні фактично не мешкає з липня 2016 року, спільного господарства з позивачем не ведуть.

Таким чином, вказана вимога позивача про визнання Відповідача таким, що втратив право користуватися житловим приміщенням, ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, пред'явивши при цьому одночасно одну з таких вимог: 1) про позбавлення права власності на жиле приміщення; 2) про позбавлення права користування жилим приміщенням; 3) про визнання фізичної особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Оскільки в даному випадку судом вирішено питання щодо позбавлення Відповідача права користування жилим приміщенням, то і похідна позовна вимога стосовно зняття вказаних осіб з реєстраційного обліку підлягає задоволенню. Адже факт реєстрації Відповідача за вказаною адресою з-за відсутності у таких осіб права користуватись таким житлом є обмеженням для Позивача у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з цим доказів поважних причин відсутності відповідача протягом вказаного часу у зазначеній квартирі суду не представлено. Суд зауважує, що відповідач не був позбавлений можливості подати докази по справі як особисто, так й через свого представника або за допомогою поштового зв'язку, оскільки він повідомлявся судом про розгляд цивільної справи у встановленому чинним процесуальним законом порядку.

Однак, до судового засідання відповідач не з'явився, належних та допустимих доказів щодо поважності причин неявки суду не представив, не надав жодного заперечення чи пояснення по суті спору. Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі у судових засіданнях, надало суду право обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Окрім цього, суд зазначає, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, пред'явивши при цьому одночасно одну з таких вимог: 1) про позбавлення права власності на жиле приміщення; 2) про позбавлення права користування жилим приміщенням; 3) про визнання фізичної особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Оскільки в даному випадку судом вирішено питання щодо позбавлення Відповідача права користування жилим приміщенням, то судове рішення в цій частині є підставою для зняття вказаного відповідача з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 71,72 Житлового Кодексу України, ст. ст. 4,5,81,82, 90,141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

2. Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: домоволодінням АДРЕСА_1.

3. Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) понесені позивачем за документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду. шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.