Рішення № 77986311, 19.11.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 214/5963/16ц

провадження 2/201/317/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем – Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та судових витрат, –

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Житлосервіс-КР” 21 жовтня 2016 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення збитків в вигляді заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій і судових витрат, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Позивач в своєму позові посилається на те, що з відповідачами не укладено договір на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, але на ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок і встановлені фактичні відносини з приводу надання послуг до їх об’єкту нерухомості: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, Саксаганський район, вул. Володимира Великого (Мелешкіна), буд. 17, під час планової перевірки стану виконання умов надання послуг, договору за вказаною адресою, абонентом по якій зараз є відповідач ОСОБА_1 було виявлено, що житлово-комунальні послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій відповідачам надані, але останніми це належним чином не обліковується, оплати за ці спожиті послуги немає, внаслідок чого позивачу завдано матеріальної шкоди, про що був складений акт, надсилалися попередження, є заборгованість по сплаті спожитих житлово-комунальних послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій позивачу. Відповідальність за завдання збитків, скоєння цієї шкоди і заборгованість згідно з умов договору та закону повинні нести відповідачі. Вартість збитків позивача з урахуванням часу користування цими послугами відповідачами, сезонності та з урахуванням уточнень і перерахунків за тривалий період станом на 01 березня 2017 року складає 11 276 грн. 43коп.. Позовну давність не пропустили, оскільки зверталися раніше з заявою про видачу судового наказу, правовідносини триваючі, була досудова вимога. Представник позивача просив суд стягнути з відповідачів вказану суму збитків з урахуванням відсотків річних та інфляційних втрат, а також витрати на оплату судового збору, задовольнивши уточнений позов в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилися, про день та час слухання справи повідомлялися, про причини неявки суду не повідомили. Суд вважає, що вказаним відповідачі вимоги фактично, як і їх представник в ході судового засідання, не визнали і заперечували проти їх задоволення, дійсно позивач з відповідачем не мають правовідносини з питань житлово-комунальних послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій за вказаною адресою, на відповідача не відкрито особовий рахунок і вони не сплачують вказані послуги, але по заявленим вимогам пропущено трирічний строк позовної давності, тому відповідачі заперечують сплачувати вказаний борг, заперечують проти позову та вважають за можливе розгляд справи за їх відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних відповідачів згідно ст. 223 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника відповідача, з’ясувавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню за наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ “Житлосервіс-КР” м. Кривий Ріг Дніпропетровської міської ради відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надає фізичній особі – споживачу житлово-комунальні послуги, що полягають у послугах по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій за його місцем знаходження об’єкту нерухомості відповідачів. Зазначені правовідносини є складовою частиною правочину по утриманню житлових приміщень і прибудинкової території, передбаченого нормами ЖК України, що виникли з дій боржника та ТОВ «Житлосервіс-КР», спрямованих на набуття цивільних прав та обов’язків щодо надання житлово-комунальних послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій та їх оплати. Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є зареєстрованими як співвласники нежитлового приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого (Мелешкіна), приміщення 71 в буд. 17, де абонентом послуг позивача зараз є саме ці відповідачі, що користуються житлово-комунальними послугами по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій до їх будинку і приміщення, з ними не укладено договір, але встановилися фактичні відносини з приводу послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом відкриття особового рахунку та видана розрахункова книжка, ці відповідачі частково виконували умови водопостачання та водовідведення про надання цих послуг щодо їх оплати (до завдання збитків в вигляді боргу і після цього). При цьому позивачем відповідачам роз’яснено порядок користування та оплати за вказану спожиту послугу, відповідачі зобов’язалися споживати житлово-комунальні послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій у вказаному ним об’єкті нерухомості.

Але за вказану спожиту послугу відповідачі повністю не розраховувалися з позивачем, мається заборгованість. Під час планової перевірки представниками ТОВ Житлосервіс-КР виявлена заборгованість: ця заборгованість була з урахуванням часу користування цією послугою відповідачами, сезонності та з урахуванням уточнень і перерахунків за тривалий період станом на 01 березня 2017 року з урахуванням відсотків річних та інфляційних втрат позивача складає 13 490 грн. 17 коп., внаслідок чого позивачу завдано збитки, про що був складений акт і розрахунок боргу.

В добровільному порядку питання вирішене не було, виник спір і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду. Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов встановлених фактичних відносин з приводу житлово-комунальних послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом відкриття особового рахунку, виданої розрахункової книжки, споживачам, переданим на обслуговування ТОВ «Житлосервіс-КР» м. Кривий Ріг Дніпропетровської міської ради, абоненту відкрито особовий рахунок, споживач зобов’язаний вносити своєчасно і в повному розмірі плату за надані послуги по водопостачанню і водовідведенню.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають в частині власності квартиру користуються нею для особистого мешкання і мешкання членів їх сімей.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно до ч. 1 ст. 68 ЖК України наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

З договору та пояснень причетних осіб встановлено, що водопостачання і водовідведення відповідачами використовується без обліково, відповідальність за це несуть відповідачі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 64 ЖК України члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма права і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно ст. 65 ЖК України особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням.

Суд приймає до уваги також і ті обставини, що лічильник в помешканні відповідачів не знаходиться, договір на житлово-комунальні послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій до приміщення відповідачів відсутній, особовий рахунок відкрито і плата за користування спожитим послугами відповідачами раніше була і зараз частково є.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника квартири, які проживають з ним в квартирі, яка йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування даним приміщенням.

За таких обставин суд вважає, що позивач довів вину відповідачів в завданні збитків згідно наданого розрахунку кількості спожитої житлово-комунальної послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій і наступною не сплатою витрат (заборгованості) за користування цією послугою з урахуванням часу користування нею, сезонності та наявних показників.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже позивачем доведено, що саме неправомірними діями відповідачів, пов’язаними з незаконним і неправильним використанням наданої їм послуги позивачем останньому було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв’язку зі вказаними діями відповідачів і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідачі повинні довести, що їх дiями не було порушено їх права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачами до суду не надано.

Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов’язання стосовно відповідачів по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього по обліку житлово-комунальної послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій, предмета спору, а відповідачі цього не довели, твердження відповідачів про наявність будь-яких інших зобов’язань стосовно позовних вимог є припущенням.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідачі в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могли б скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Не може суд прийняти до уваги заперечення відповідачів проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не базуються на фактичних даних та об’єктивно нічим не підтверджені. Сама по собі відсутність договору на водопостачання чи його лонгація з відповідачем (на думку відповідача), відсутність зареєстрованої власності на вказане нежитлове приміщення чи інше (відсутність реєстрації на сьогодні і інш.) не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки відповідачі мають у власності вказаний об’єкт нерухомості, вважають його своїм і тривалий час претендують на нього, на цю адресу відкрито особовий рахунок з відповідачем, які користуються житлово-комунальними послугами по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій і частково виконували умови договору про надання цих послуг щодо їх оплати (до завдання збитків).

За таких обставин суд вважає, що позивач довів вину відповідачів в завданні збитків, згідно розрахунку кількості спожитої відповідачами житлово-комунальної послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій і наступною не сплатою витрат (заборгованості) за користування цією послугою з урахуванням часу користування нею відповідачем, сезонності та наявних показників складає всього (з урахуванням відсотків річних і інфляційних втрат позивача) 13 490 грн. 17 коп.

Суд вважає, що сторона позивача не пропустила строк позовної давності, оскільки ще з 2015 року в письмовому вигляді зверталася до відповідача з питанням позасудового врегулювання питання погашення боргу за вказаний період, потім в 2016 році було звернення до суду з заявою про видачу наказу про стягнення вказаної суми, була відмова і позивач звернувся до суду з цим позовом; отже позивач тривалий час намагався звернути стягнення на вказаний борг шляхом звернення і до самих відповідачів, і до суду, правовідносини сторін з цього питання триваючі і продовжувані, вони є і зараз не перервані, фактично житлово-комунальні послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій надаються безперервно і ці послуги відповідачі використовують, а отже і повинні сплачувати надання цих послуг.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ТОВ «Житлосервіс-КР» збитки в вигляді заборгованості за послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 грудня 2014 року по 01 лютого 2017 року в сумі 11 276 грн. 43 коп., інфляційні втрати в сумі 1 880 грн. 95 коп., відсотки від просроченої суми боргу в сумі 332 грн. 79 коп., а всього 13 490 грн. 17 коп., а також стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ТОВ “Житлосервіс-КР” витрати на судовий збір з кожного окремо по 689 грн. (а всього 1 378 грн.).

Таким чином обставини позовних вимог знайшли своє об’єктивне підтвердження в ході судового засідання, ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 22, 202, 526, 527, 530, 533, 543, 611, 625, 1166 ЦК України, ст. 61, 64, 65, 67, 68 ЖК України, ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» збитки в вигляді заборгованості за послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 грудня 2014 року по 01 лютого 2017 року в сумі 11 276 грн. 43 коп., інфляційні втрати в сумі 1 880 грн. 95 коп., відсотки від просроченої суми боргу в сумі 332 грн. 79 коп., а всього 13 490 грн. 17 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлосервіс-КР” витрати на судовий збір з кожного окремо по 689 грн. (а всього 1 378 грн.).

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20 листопада 2018 року.

Суддя -