Ухвала суду № 77985922, 02.11.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/8218/18

Провадження № 1-кс/234/5753/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 року м.Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області Пікалова Н.М., з участю секретаря судового засідання Романенко К.П., прокурора Сопіної А.О., слідчого Цуріна А.В., захисника Павличука В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краматорську клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

03.10.2018 до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна.

В клопотанні зазначено, що 26 червня 2018 року відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 червня 2018 року було проведено обшук в рамках кримінального провадження № 42017050000000581 від 14/07/2017 року у житловій квартирі, в якій я мешкаю, за адресою: АДРЕСА_1. Дана квартира належить його матері, ОСОБА_3, на праві приватної власності. За результатами проведеного обшуку були виявлені та вилучені наступне майно та документи:мокра печатка ФГ «Максімус-1» в корпусі синього кольору; рахунок за електроенергію №10107153 від 04.05.2018 з чорновими записами; папка жовтого кольору (рішення №5\27-2428); папка жовтого кольору (рішення №5\27-2427); папка синього кольору з документами (технічна документація № 21/02 від 24.02.2017); папка чорного кольору (технічна документація на ім'я ОСОБА_4); Витяги з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ 1402858902017; НВ 1402858922017; файл прозорого кольору з документами (ЛОТ№22945); файл з документами (ЛОТ №22940); файл з документами (угода № 4/1306/22922 ФГ «Максімус -1»); файл з документами (угода № 3/1306/22935 ФГ «Максімус-1»); файл з документами (угода № 6/1306/22943 ФГ «Максімус-1»); файл з документами (угода № 6/1306/22938 ФГ «Максімус-1»); файл з документами (угода № 6/1306/22932 ФГ «Максімус-1»); файл з документами (угода № 6/1306/22934 ФГ «Максімус-1»); файл з документами (Державний акт серія ЯГ № 736938); папка зеленого кольору з документами (технічна документація від 12.04.2018); папка зеленого кольору з документами (технічна документація від 10.04.2018); папка жовтого кольору з документами (технічна документація договір № 17/2 від 15.02.2018); папка жовтого кольору з документами (технічна документація від 10.04.2018 на ім'я ОСОБА_5.); папка жовтого кольору з документами (технічна документація від 10.04.2018); Витяг (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 126169190); папка зеленого кольору з документами (технічна документація на ім'я ОСОБА_6); папка чорного кольору з документами (технічна документація на ім'я ОСОБА_4);папка зеленого кольору з документами (технічна документація на ім'я ОСОБА_7); папка синього кольору з документами (технічна документація на ім'я ОСОБА_8); папка зеленого кольору з документами (висновок зі звіту № 2808788_27032018_ 4); папка зеленого кольору з документами висновок зі звіту № 2808803 _ 27632018 _5); папка зеленого кольору з документами (Звіт №2808459_27032018, № 2808471_27032018_3); ноутбук в корпусі чорного кольору «НР» № 5Сh1371НВV; жорсткий диск на 1 ТБ № NA0C7PD9 у корпусі чорного кольору; сумка чорного кольору з-під ноутбука, в якій знаходяться наступні документи: чорнові записи на листу; лист формату А-4, на якому вказані номер 050-825-22-05 з поміткою запас; клочок листа формату А-4 з чорновими записами; файл з документами (копії паспорту на ім'я ОСОБА_9); копії Державних актів НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4; копія свідоцтва та витяг на ім'я ОСОБА_10; копія документів (довіреність від ОСОБА_11 на ОСОБА_2; файл з документами (довідка № 1420981000:02:003:0009); файл з документами (копії паспортів на ОСОБА_2 . та інші документи на 8 аркушах); файл з документами (рішення № 7/1-6); файл з документами та копії документів (паспортів на ім'я ОСОБА_9); файл з документами (довіреність від ОСОБА_4 на ОСОБА_2 та інші); файл з документами та кадастровими номерами; копії документів (паспортів, ІНН на ОСОБА_12 та ОСОБА_13; копія відомості з вказанням Ф.І.П. - померлих та виїхавших; папка чорного кольору, в якій знаходяться 25 файлів з документами, а саме: (документи на землю, довіреність, копії паспортів власників земельних ділянок, заповіти); файл з документами з вказанимм Ф.І.П., кадастрових номерів; файл з чорновими документами з поміткою (Серебрянська сільська рада та інші копії); файл з копіями документів (копії паспорту на ім'я ОСОБА_2.); лист формату А-4 з чорновими записами; копія Державного акту НОМЕР_5; файл з документами на ім'я ОСОБА_14; лист формату А-4 з чорновими записами; файл з документами (заповіт на земельний пай на ім'я ОСОБА_15 від ОСОБА_16); файл з документами, сертифікат, державний акт № 736901; файл з державним актом № 366442; витяг з ДЗК про земельну ділянку НВ 1403380222018; папка бордового кольору з правоустановчими документами (витяг ДЗК, заповіт, довіреність, свідоцтво про смерть, копії паспортів); файл з чорновими записами на зошиті, лист формату А-4; файл з документами (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 120294254; копії документів з Ф.І.П., кадастрового номеру та місця мешкання на 4 аркушах; грошові кошти у сумі 292 тисяч гривень.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 27.06.2018 року на вказані документальні матеріали, комп'ютерну техніку та грошові кошти був накладений арешт.

Однак зазначає, що він як власник майна, грошових коштів та документальних матеріалів, які зберігалися у нього в зв'язку із здійсненням ним господарської діяльності, а також і його захисник, не були належним чином повідомленні про час та місце судового засідання, що має значення для об'єктивного судового розгляду та встановлення обставин, які мають суттєве значення для вирішення питання про накладення арешту на майно, чим порушені мої права та інтереси. Фактично він був позбавлений права приймати участь в судовому засіданні під час розгляду клопотання про накладення арешту на вилучене майно, документальні матеріали та грошові кошти, надати свої пояснення та матеріали, що підтверджують його не причетність до будь-якого кримінального правопорушення.

Під час ухвалення ухвали суд вважав, що зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, можуть бути об'єктом кримінально-протиправних дій.

Також суд посилається при винесені ухвали на постанову слідчого від 26.06.2018 року, якою вилучене під час обшуку майно визнається речовими доказами по кримінальному провадженню № 42017050000000581 від 14.07.2017 року, яка для суду виявилась майже єдиним доказом для прийняття рішення.

Що ж стосується грошових коштів, вилучених під час обшуку, то суд безпідставно признав факт їх отримання кримінально протиправним шляхом, тобто відповідають критеріям ст. 98 КПК України.Однак грошові кошти, що вилучені під час обшуку, одержані ним на законних підставах і жодним чином не відносяться до доходів від протиправної діяльності, а тому вони підлягають поверненню йому як законному власнику. Крім цього, хоче зазначити, що грошові кошти є специфічним майном, яке вилучається, але у даному випадку в ухвалі слідчого судді про обшук не має дозволу на вилучення грошових коштів. Більш того, відповідно до судової практики, яка визнає, що у разі надання дозволу на вилучення коштів, здобутих злочинним шляхом, ці грошові кошти повинні бути ідентифіковані шляхом позначення серій та номерів купюр саме в ухвалі слідчого судді про проведення обшуку, оскільки тільки так можливо встановити належність коштів до певного злочину, тобто в законі чітко вказано, що в ухвалі слідчого судді зазначається вичерпний перелік речей або документів, які можуть бути виявлені та вилучені в даному приміщені чи іншому володінні особи. В даному конкретному випадку ні про яку ідентифікацію мова взагалі не велась. Таким чином, грошові кошти, які були вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_2, ніяким чином не відносяться до коштів, які здобуті злочинним шляхом, тобто вони не входять до переліку предметів, речей, майна, документів щодо яких прямо надано дозвіл на виявлення та вилучення в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, і відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України вони вважаються тимчасово вилученим майном.

У відповідності до абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України тимчасове вилучення майна під час обшуку, здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 КПК України та клопотання про арешт такого майна, що подається слідчим, прокурором протягом наступного дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої воно було вилучено. Тим більше, в даному випадку всі кошти отримані легальним шляхом. Підтвердженням легального походження даних коштів є його декларація та інші документи, які він долучаю до цього клопотання.

Вилучені грошові кошти в сумі 292 000,00 гривень належать йому на праві власності та одержані ним в якості заробітної плати та від ведення підприємницької діяльності. Щодо вилучених під час обшуку ноутбуку в корпусі чорного кольору «НР» № 5Сh1371НВV та жорсткого диску на 1 ТБ № NA0C7PD9 у корпусі чорного кольору, то ця комп'ютерна техніка належить його родині, придбана на законних підставах для особистого користування і не має ніякого відношення до будь-якої його діяльності. Всі документальні матеріали та печатка, зазначені вище та вилучені під час проведення обшуку, отримані ним відповідно до цивільно-правових угод і знаходились у нього в оперативному управлінні. Тим більше, що він є приватним підприємцем і має право надавати комбіновані офісні адміністративні послуги та інші індивідуальні послуги.

В даному випадку арештоване майно, яке є його приватною власністю, одержане ним на законних підставах і не містить жодної інформації, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим має бути повернено йому як законному та добросовісному власнику, оскільки повернення йому зазначеного майна не завдасть жодних збитків чи перешкод для даного кримінального провадження.

Крім того, матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б ідентифікували вилучені грошові кошти серед подібних однорідних предметів (зокрема, номери купюр, рік їх випуску). Також матеріали кримінального провадження не містять даних і про те, які саме обставини можуть підтверджувати незаконність походження вилучених грошових коштів з урахуванням того, що факт їх наявності у квартирі, де він мешкає, та їх сума не оспорюється. Водночас з моменту вилучення вказаних грошових коштів та по теперішній час будь-яких додаткових даних, які б вказували на необхідність збереження арешту цих коштів, до матеріалів кримінального провадження не долучено.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відтак вилучене у нього належне йому арештоване майно є набутим ним правомірно, оскільки незаконність його набуття не встановлена ані законом ані судовим рішенням.

Неможливість здійснювати право власності щодо належного йому на законних підставах майна без достатніх правових підстав є порушенням його права на мирне володіння своїм майном, гарантоване ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В той же час вказати на зазначені вище доводи щодо відсутності підстав для накладення арешту на його майно та надати докази на підтвердження цих доводів під час накладення арешту він не мав можливості, оскільки в порушення ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт мого майна було розглянуто за його відсутності без належного повідомлення про час та місце розгляду клопотання про арешт мого майна, внаслідок чого слідчим суддею було накладено арешт на вилучене у нього майно без урахування наведених вище доводів, в тому числі (але не виключно) щодо відсутності у даного майна ознак речових доказів та відсутності підстав, з якими законодавство пов'язує можливість вилучення та арешту майна особи.

За змістом ч. ч. 2, 3, 4 ст. 170 КПК України арешт на майно будь-якої особи може бути накладений для збереження речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу, а також за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Разом з тим, як зазначено вище, будь-яких даних, які б свідчили про відповідність арештованого майна ознакам, які є обов'язковими для речових доказів та визначені ст. 98 КПК України, матеріали кримінального провадження не містять.

При цьому той факт, що арештоване майно постановою слідчого від 26.06.2018 року (тобто до дня накладення арешту) було визнано речовими доказами, сам по собі не свідчить про наявність у цього майна ознак речових доказів та не є для суду беззаперечною підставою вважати таке майно речовими доказами, оскільки згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. В той же час нормами КПК України не передбачено право особи, яка здійснює досудове розслідування, чи прокурора самостійно вирішувати питання про визнання предметів речовими доказами та виносити з цих підстав процесуальні рішення, а тому постанова слідчого від 26.06.2018 року про визнання вилучених грошових коштів, майна та документальних матеріалів речовими доказами є незаконною, оскільки винесена слідчим з перевищенням наданих йому повноважень, у зв'язку з чим не може бути підставою для визнання цих коштів речовими доказами судом.

Отже, вирішуючи питання про необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів, суд має з'ясувати питання про наявність чи відсутність у майна ознак речових доказів, дослідивши ці докази безпосередньо.

Разом з тим під час накладення арешту моє майно, грошові кошти та документальні матеріали згідно з матеріалами кримінального провадження безпосередньо судом досліджено не було, а висновок про наявність у нього ознак речових доказів було зроблено на підставі постанови слідчого про визнання майна речовими доказами, що суперечить принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, визначеного в п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України.

Не містять матеріали кримінального провадження й даних про те, що вилучені грошові кошти були предметом злочину або одержані від злочинної діяльності.

Також відсутні в матеріалах кримінального провадження й будь-які докази того, що арештоване майно у випадку зняття з арешту може бути втрачене для доступу органів досудового розслідування чи суду або зашкодить дієвості кримінального провадження, що згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України є єдиною метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним з видів яких є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до п. 1 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, наведеної у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7/02/2014 р. (далі - Узагальнення), під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження КПК визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

При цьому слідчим суддям та суду слід враховувати, що обов'язок доведення існування зазначених обставин КПК покладається на слідчого, прокурора, який звертається із відповідним клопотанням.

З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Водночас КПК України встановлює загальне положення, відповідно до якого для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Разом з тим, з моменту вилучення та до теперішнього часу органом досудового розслідування не здобуто будь-яких даних, які б вказували на наявність у арештованих майна, документальних матеріалах та грошових коштів ознак речових доказів, встановлених ст. 98 КПК України, або даних, які б свідчили, що ці кошти є предметом чи знаряддям кримінального правопорушення або одержані від злочинної діяльності.

За змістом ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За таких обставин, накладений на його майно арешт підлягає скасуванню з негайним поверненням йому вилучених та арештованих належних мені грошових коштів, майна та документальних матеріалів.

В судовому засіданні захисник підтримав викладене в клопотанні та просив його задовольнити.

Слідчий Цурін А.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та суду пояснив, що в довіреності від імені ОСОБА_15 не зазначено, що ОСОБА_2 діє як підприємець. Його зазначено як фізичну особу, тому підстав вважати, що кошти, отримані ОСОБА_2 внаслідок його підприємницької діяльності, не має. Згідно НСРД є підстави вважати, що грошові кошти, вилучені у ОСОБА_2 - це гроші ОСОБА_15, які надані для здійснення злочинної діяльності. Це наразі перевіряється, призначені по справі експертні дослідження та після цього буде вирішено питання щодо долі цих грошових коштів. На теперішній час ці гроші мають доказове значення. Вважає, що клопотання про скасування арешту майна передчасне, бо досудовим розслідуванням проводиться комплекс аналітичних та слідчих дій.

Прокурор в судовому засіданні проти клопотання ОСОБА_2 заперечувала та вказала, що скасування арешту майна на теперішній час є передчасним та безпідставним, бо проводиться досудове розслідування та всі вилучені речі та документи визнані речовими доказами, необхідні для проведення експертиз. Окрім цього, всі ці питання вже були предметом розгляду апеляційних скарг в Апеляційному суді. Також зазначила, що КВЕД ОСОБА_2 щодо надання комбінованих офісних адміністративних послуг та інших індивідуальних послуг був відкритий пізніше, приблизно в червні 2018 року, а саме: в день проведення слідчих дій.

Заслухавши думку учасників процесу, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

18.06.2018 ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області було надано дозвіл на обшук житла, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду від 27.06.2018 року на вилучене під час обшуку, проведеного 26.06.2018 року, майно накладено арешт. В ухвалі суду зазначено, що постановою слідчого від 26.06.2018 року вилучене майно визнано речовими доказами по кримінальному провадженню № 42017050000000581 від 14.07.2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25.07.2018 року підтверджено необхідність арешту майна задля можливості використання його як доказів у кримінальному провадженні, запобігання ризикам його приховування, відчудження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування

Зі змісту ч. 1 ст. 174 КПК України вбачається, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Враховуючи те, що на даний час по кримінальному провадженню проводиться досудове розслідування, метою арешту майна є можливість використання його як доказів у кримінальному провадженні, запобігання ризикам його приховування, відчудження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, необхідність збереження речових доказів в даному кримінальному провадженні не відпала, тому клопотання про скасування арешту майна є передчасним, у зв'язку із чим в його задоволенні слід відмовити.

Керуючисьст. ст. 170, 174 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна, яке було вилучене 26.06.2018 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя Н.М. Пікалова