Ухвала суду № 77983302, 16.11.2018, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

16 листопада 2018 року Справа № 912/2185/16

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи від 29.06.2016 № 912/2185/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Етал", 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1,

в частині розгляду позовної заяви Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 МКБ", 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8,

до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Етал", 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1,

та Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна", 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2,

про визнання недійсним договору поруки № 1/07 від 30.01.2015,

за участю представників учасників процесу:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1550/2/юр від 20.07.18;

від відповідача 1 - ОСОБА_3 , довіреність № 77/03/078 від 11.12.17;

від відповідача 2 - ОСОБА_4, керівник;

від Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" - ОСОБА_5, довіреність № 357 від 07.08.18 (в режимі відеоконференції приймав участь 16.11.2018 до 12:00 год.).

В судовому засіданні 16.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 МКБ" (надалі - ПАТ "ОСОБА_1 МКБ", позивач) у межах провадження справи № 912/2185/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Етал" звернулось до господарського суду з позовною заявою від 25.10.2016 № 1976/10-ІІІ про визнання недійсним договору поруки № 1/07 від 30.01.2015, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Етал" (надалі - ОСОБА_6 "НВО "Етал", відповідач 1) та Закритим акціонерним товариством "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи-Україна", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи-Україна" (надалі - ТОВ "УК "Електромеханічні заводи-Україна", відповідач 2).

Обґрунтовуючи підстави для визнання оспорюваного договору недійсним, ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" зазначив про його фіктивність, що слідує з наступного: на дату укладення договору ОСОБА_6 "НВО "Етал" мав значні грошові зобов'язання перед позивачем, що робило неможливим реальне виконання взятих боржником зобов'язань за оспорюваним договором; про вказане свідчать фінансові звіти ОСОБА_6 "НВО "Етал" та направлення через два місяці після укладення договору листа ОСОБА_6 "НВО "Етал" від 05.04.2015 № 11/17/0610, в якому боржник визнав вимоги ТОВ "УК "Електромеханічні заводи-Україна", однак повідомив про відсутність фінансової можливості сплатити борг; реальне виконання оспорюваного договору сторонами не здійснено; відсутність у сторін договору намірів щодо реального настання обумовлених договором правових наслідків підтверджується також звітністю боржника, згідно з якою не відображено інформацію щодо зобов'язань за оспорюваним договором; укладаючи договори на значні суми, ТОВ "УК "Електромеханічні заводи-Україна" не могло не знати про реальний фінансовий стан боржника і про об'єктивну неможливість виконання останнім взятих на себе зобов'язань; використання механізму укладення оспорюваного договору разом з іншими договорами, за умовами яких ОСОБА_6 "НВО "Етал" односторонньо взяв на себе завідомо невиконувані боргові зобов'язання третіх осіб, може лише слугувати інструментом істотного впливу та контролю процедури банкрутства боржника, оскільки завдяки таким договорам створено штучну кредиторську заборгованість в обсязі, достатньому для отримання контролю за процедурою банкрутства з метою подальшого ухилення від сплати кредитних зобов'язань; у випадку визнання кредиторських вимог за оспорюваним договором кредитор, вимоги якого ґрунтуються на фіктивних договорах, буде мати право на отримання частини коштів, отриманих в результаті продажу у процедурі банкрутства ліквідаційної маси, чим буде порушено майнові права інших кредиторів; укладення оспорюваного договору суперечить меті діяльності створення ОСОБА_6 "НВО "Етал", оскільки оспорюваний договір є невідплатним та збитковим для боржника; укладання договору поруки в забезпечення вже простроченого виконання зобов'язання суперечить суті забезпечення.

Ухвалою господарського суду від 07.04.2017 позовну заяву ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" прийнято до розгляду у справі № 912/2185/16 про банкрутство ОСОБА_6 "НВО "Етал" та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Відповідачем 1 (ОСОБА_6 "НВО "Етал") позовні вимоги заперечено, про що до суду надано відзив на позовну заяву, з тих підстав, що твердження позивача про укладення оспорюваного правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ним, жодними належними доказами не підтверджені, носять характер припущень, а тому підстави для задоволення позову відсутні (відзив від 25.04.2017 № 43/03/078, том 24 справи про банкрутство а.с. 215-221, том 1 матеріалів нового розгляду позовної заяви, а.с. 37-43). Так, відповідач 1 (ОСОБА_6 "НВО "Етал") у відзиві на позовну заяву, заперечуючи доводи позивача послався на наступне: на момент укладення договору поруки № 1/07 від 30.01.2015 ОСОБА_6 "НВО "Етал" не мало простроченої заборгованості за кредитом перед ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" та показники господарської діяльності давали обґрунтовану впевненість як в належному обслуговуванні кредиту ПАТ "ОСОБА_1 МКБ", так і в частковому на рівні з боржником та іншими поручителями погашені боргу ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" на підставі договору поруки; укладення оспорюваного договору поруки зумовлено необхідністю забезпечення належного виконання своїх зобов'язань афілійованим підприємством - ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", яке мало спільного з ОСОБА_6 "НВО "Етал" бенефіціарного власника; твердження позивача про направленість оспорюваного договору на створення штучної кредиторської заборгованості для отримання контролю за процедурою банкрутства є виключно припущенням позивача та спростовується фактичними обставинами справи, адже заява про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_6 "НВО "Етал" була подана в червні 2016 року; на момент укладення оспорюваного договору жодних ознак неплатоспроможності ОСОБА_6 "НВО "Етал" не існувало і підстав, вважати, що в майбутньому буде порушена справа про банкрутство у сторін договору не було, що підтверджується звітом аудитора ТОВ "Аудиторська фірма "Таір-Аудит" від 04.05.2016; укладання договору поруки щодо зобов'язання, строк виконання якого минув, не суперечить вимогам законодавства; в даному випадку укладання договору поруки було зумовлено саме неможливістю ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" самостійно виконати зобов'язання, що викликало необхідність пошуку поручителів.

Відповідачем 2 (ТОВ "УК "Електромеханічні заводи-Україна") згідно поданого до суду відзиву на позовну заяву позовні вимоги заперечено у зв'язку з не доведенням позивачем відсутності у сторін при укладенні оспорюваного договору наміру на створення юридичних наслідків, обумовлених договором (відзив від 03.05.2017, том 25 справи про банкрутство а.с. 1-2, том 1 матеріалів нового розгляду позовної заяви, а.с. 47-48).

Відповідач 2 (ТОВ "УК "Електромеханічні заводи-Україна"), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві на позов повідомив, що ТОВ "УК "Електромеханічні заводи-Україна" на момент укладання оспорюваного договору поруки бажало та намагалося досягти правового результату, обумовленого договором, тоді як твердження позивача щодо впливу та контролю процедури банкрутства боржника нічим не підтверджено. За мотивуванням відповідача 2, твердження позивача про порушення прав інших кредиторів у справі про банкрутство не ґрунтується на нормах законодавства та порушує встановлений законом принцип рівності кредиторів однієї черги. Оплатний характер договору не є істотною умовою договору поруки. Той факт, що ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" тривалий час не погашало заборгованість, змусило ТОВ "УК "Електромеханічні заводи-Україна" шукати додаткові способи забезпечення належного виконання зобов'язання, зокрема шляхом укладення оспорюваного договору, і дана обставина навпаки свідчить, що ТОВ "УК "Електромеханічні заводи-Україна" бажало настання правових наслідків, передбачених договором поруки.

Зі сторони кредитора у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (надалі - ПАТ "Сбербанк") надійшли пояснення на позовну заяву про визнання недійсним договору, у відповідності до яких вказаний кредитор повністю підтримав позовні заяви ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" про визнання недійсним договорів, у тому числі договору поруки № 1/07 від 30.01.2015 (пояснення від 13.05.2017 № 4972/4/28-2, том 25 справи про банкрутство а.с. 42-45, том 1 матеріалів нового розгляду позовної заяви, а.с. 50-53).

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2017 у задоволенні позову ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" про визнання недійсним договору поруки № 1/07 від 30.01.2015 відмовлено повністю.

За результатами апеляційного перегляду ухвалу господарського суду від 15.05.2017 залишено без змін згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2017.

Постановою Верховного Суду від 04.04.2018 ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 скасовано, справу № 912/2185/16 в частині розгляду позовної заяви ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" про визнання недійсним договору поруки № 1/07 від 30.01.2015 направлено на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2018 по розгляду позовної заяви ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" про визнання недійсним договору поруки № 1/07 від 30.01.2015 призначено підготовче засіданні.

Внаслідок заявленого самовідводу судді господарського суду, в провадженні якого перебувала позовна заява, здійснено повторний авторозподіл справи № 912/2185/16 в частині розгляду відповідної позовної заяви, за результатами якого справу призначено судді Тимошевській В.В.

Ухвалою від 27.07.2018 справу № 912/2185/16 про банкрутство ОСОБА_6 "НВО "Етал" в частині розгляду позовної заяви ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" про визнання недійсним договору поруки № 1/07 від 30.01.2015 прийнято до провадження суддею Тимошевською В.В. та призначено підготовче засіданні по розгляду даного позову.

Під час нового розгляду позовної заяви ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" подано у справу письмові пояснення щодо заявленого позову, у відповідності до яких позовні вимоги підтримано повністю (пояснення від 15.06.2018 № 2090/065-ІІІ, пояснення з доказами від 17.10.2018, том 1 матеріалів нового розгляду позовної заяви а.с. 107-112, том 2 матеріалів нового розгляду позовної заяви а.с. 172-205) та клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (том 2 матеріалів нового розгляду позовної заяви а.с. 129-132).

В письмових поясненнях щодо позову, які подано ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" під час нового розгляду позову, крім викладеного у позові зазначено також про наступне: ТОВ "УК "Електромеханічні заводи-Україна" не вчиняло жодних заходів щодо повернення простроченої кредиторської заборгованості поручителем, в тому числі не реалізовано право на звернення із позовом до суду про стягнення грошових коштів; в дату укладення оспорюваного договору ОСОБА_6 "№НВО "Етал" мало прострочену заборгованість перед ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" та встановлення нового графіку повернення заборгованості не спростовує наявність у боржника проблем з повернення кредитних коштів і свідчить про неможливість негайного виконання зобов'язань перед ПАТ "ОСОБА_1 МКБ"; з матеріалів справи про банкрутство слідує, що ОСОБА_6 "НВО "Етал" мав зобов'язання з повернення кредиту іншим банкам, а саме ПАТ "Банк "Національні інвестиції", ПАТ "Сбербанк", а отже боржник при укладенні оспорюваного договору мав враховувати наявні багатомільйонні зобов'язання, оскільки вони позбавляли можливості розраховувати на реальне виконання договору поруки; висновки, які зазначено у звіті ТОВ "Аудиторська фірма "Таір-Аудит" від 04.05.2016 та зміст листа ОСОБА_6 "НВО "Етал" від 04.04.2015 № 11/17/0610 є взаємосуперечливими, що надає підстави припустити необ'єктивність вказаного звіту; фінансовий звіт ОСОБА_6 "НВО "Етал" за 2014 рік свідчить про збитковість діяльності відповідача 1; зазначений у звіті розмір власного капіталу в декілька разів менший за розмір вже існуючих зобов'язань, що не дозволяло відповідачам розраховувати на реальне виконання оспорюваного правочину в момент його укладання; на момент укладення оспорюваного договору основне зобов'язання вже було прострочено, а тому подальше зволікання обох сторін договору з його виконання у добровільному або в судовому порядку аж до порушення провадження у справі про банкрутство, свідчить про умисний намір ТОВ "УК "Електромеханічні заводи-Україна" отримати істотну участь у процедурі ОСОБА_6 "НВО "Етал" шляхом використання механізму укладання фіктивних договорів поруки; надані відповідачами до справи копії листів з приводу виконання оспорюваного договору не можуть вважатися доказами, які підтверджують належне виконання договору, оскільки виконання договору поруки полягає у добровільній сплаті поручителем коштів або у примусовому стягненні кредитором коштів з поручителя; докази направлення таких листів є сумнівними; відсутність оригіналу договору позики № 19 від 25.11.2005, за яким забезпечувалось зобов'язання згідно договору поруки № 1/07 від 30.01.2015, свідчить про відсутність доказів наявності основного зобов'язання, а тому відсутні підстави вважати поруку реальною і спрямованою на настання правових наслідків; порука підписувалась вже на прострочене зобов'язання, що є ознакою покладення на боржника виконання зобов'язань в момент його неплатоспроможності; укладення оспорюваного договору, який суперечить меті діяльності відповідача 1, та за відсутності будь-якого зв'язку між ОСОБА_6 "НВО "Етал" і ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", є додатковими підставами вважати, що такий правочин вчинявся з метою приховування справжніх намірів учасників правочину; оспорюваний парвочин є фіктивним оскільки сторони цього правочину вводять в оману інших учасників справи щодо своїх дійсних намірів (замість дієвого забезпечення зобов'язань боржника за договором позики, створення фіктивних грошових зобов'язань з метою збільшення кредиторських вимог), сторони оспорюваного договору мали свідомий намір невиконання своїх зобов'язань за договором.

Відповідачами під час нового розгляду позову подано додаткові письмові пояснення щодо обставин заперечення проти позову та докази, які, у томі числі, витребувались судом за клопотанням ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" (пояснення з доказами ОСОБА_6 "НВО "Етал" від 21.06.2018 № 16/03/078, від 17.09.2018 № 19/8/060, пояснення від 20.09.2018 - том 1 матеріалів нового розгляду позовної заяви а.с. 123-128, том 2 матеріалів нового розгляду позовної заяви а.с. 30-47, 96-99; пояснення з доказами ТОВ "Електромеханічні заводи-Україна" від 20.06.2018, від 18.09.2018, від 01.10.2018, пояснення від 09.11.2018 - том 1 матеріалів нового розгляду позовної заяви а.с. 140-146, том 2 матеріалів нового розгляду позовної заяви а.с. 49-62, 140-152, 247-249).

Так, в поясненнях ОСОБА_6 "НВО "Етал" повідомлено, що відповідачем 1 надано докази на підтвердження листування між сторонами оспорюваного договору поруки з приводу його виконання, а відсутність ведення обліку на позабалансовому рахунку 05 не може бути підтвердженням відсутності укладених підприємством договорів. ОСОБА_6 "НВО "Етал" також зазначено: станом на 30.01.2015 дійсно закінчився строк користування частиною траншів кредиту ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" на суму 559 033,55 доларів США, однак між сторонами заздалегідь було досягнуто домовленості про його продовження, про що 27.02.2015 укладено додаткову угоду про продовження строку погашення траншів кредиту до 20.01.2017; станом на дату укладення оспорюваного договору інші банки не повідомляли про наявність заборгованості; погіршення фінансового стану боржника мало місце на 05.04.2015, що відображено у фінансовій звітності за другий квартал 2015 року, яка аудитором не досліджувалась; відображений у звіті за 2014 рік розмір власного капіталу дозволяв розраховувати на погашення заборгованості на підставі оспорюваного договору поруки; відсутність в офіційно опублікованій звітності ОСОБА_6 "НВО "Етал" за 2015 рік інформації про наявність зобов'язань на підставі договору поруки не суперечить вимогам законодавства, оскільки відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України порука є способом забезпечення виконання зобов'язань, тобто порука не є зобов'язанням; положення статей 553, 554 Цивільного кодексу України не містять заборон на укладення договору поруки щодо зобов'язань, строк виконання яких настав.

В поясненнях, які подано ТОВ "УК "Електромеханічні заводи-Україна", відповідачем 2 зазначено про наступне: жодних суперечностей між висновками звіту ТОВ "Аудиторська фірма "Таір-Аудит" від 04.05.2016 та листом ОСОБА_6 "НВО "Етал" від 05.04.2015 № 11/17/0610 не має, оскільки такі документи відображають різні періоди; неподання позову до суду про стягнення заборгованості з поручителя не може свідчити про фіктивність договору, окрім того за подання позову потрібно було сплатити значну суму судового збору, а тому ТОВ "УК "Електромеханічні заводи-Україна" намагалося врегулювати погашення заборгованості в позасудовому порядку, направляючи боржнику вимоги про сплату заборгованості; оригінал договору позики № 19 від 25.11.2005 не зберігся, так як з моменту його укладання пройшло 13 років, однак, наявність заборгованості підтверджується рішенням господарського суду Херсонської області від 07.04.2015 у справі № 923/287/15, ухвалою вказаного суду від 10.03.2016 у справі № 923/1151/14, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 183 та фінансовими звітами, договором про відступлення права вимоги та додатковою угодою № 1 від 04.01.2011, відповідно до якої ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" зобов'язується повернути грошові кошти в сумі 7 235 757,17 грн в термін до 31.12.2012; відповідач 2 не звертався з позовом до ОСОБА_6 "НВО "Етал" оскільки у справі про банкрутство основного боржника розглядались відповідні кредиторські вимоги; твердження позивача про те, що Верховний Суд в постанові від 04.04.2018 встановив відсутність факту дослідження судами попередніх інстанцій оригіналів угод, з яких виникли зобов'язання, забезпечення порукою, не відповідає дійсності, так як Верховний Суд вказав лише на відсутність факту дослідження (огляду) оригіналу оспорюваного договору поруки; при новому розгляді справи судом оглянуто та досліджено оригінал договору поруки № 1/07 від 30.01.2015; подання кредитором позову до поручителя є правом, а не зобов'язанням кредитора; в даному випадку ТОВ "УК "Електромеханічні заводи-Україна" вважало за необхідне спочатку підтвердити свої вимоги до основного боржника, а вже потім пред'являти їх до поручителя; саме лише не вчинення сторонами дій на виконання правочину не означає його фіктивності; визнання фіктивного правочину потребує встановлення судом умислу його сторін, а відсутність у сторін наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочином, повинна бути підтверджена конкретними письмовими доказами, а не припущеннями позивача.

Під час нового розгляду позові від кредиторів до справи надійшли:

письмова позиція ТОВ "Силові енергетичні машини-ЕМЗ" від 17.07.2018 № 01/270, згідно з якими названий кредитор вважає, що за умови надання сторонами оригіналу договору поруки № 1/07 від 30.01.2015 та доказів здійснення ними дій, спрямованих на виконання такого договору в задоволенні позову слід відмовити (том 1 матеріалів нового розгляду позовної заяви а.с. 135-136);

письмові пояснення ПАТ "Сбербанк" від 14.08.2018, від 22.08.2018 відповідно до яких даний кредитор повністю підтримує позовні вимоги ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" та повідомлені позивачем обставини щодо фіктивності оспорюваного договору (том 1 матеріалів нового розгляду позовної заяви а.с. 189-193, 227-229).

Оскільки положення чинного Господарського процесуального кодексу України не містять обмежень щодо подання нових доказів при новому розгляді справи, а подані сторонами пояснення, про які зазначено вище, не змінюють підстав чи предмету позову, заперечень, а лише доповнюють їх додатковими обставинами з огляду, у тому числі, на вказівки, які містяться в постанові Верховного Суду від 04.04.2018, господарський суд здійснює розгляд позову з урахуванням всіх поданих пояснень та доказів.

В підготовчому засіданні судом розглянуло клопотання ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" про витребування доказів та клопотання ОСОБА_6 "НВО "Етал" про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод". Клопотання про витребування доказів задоволено частково, у задоволенні клопотання про залучення третьої особи відмовлено.

Ухвалою від 04.10.2018 підготовче провадження по розгляду позовної заяви ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" про визнання недійсним договору поруки № 1/07 від 30.01.2015 в межах справи № 912/2185/16 про банкрутство ОСОБА_6 "НВО "Етал" закрито та призначено до судового розгляду на 17.10.2018.

17.10.2018 господарський суд розпочав розгляд позовної заяви по суті.

В судовому засіданні 17.10.2018 представником ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" позовні вимоги з урахуванням поданого позову та письмових пояснень підтримано повністю; представниками відповідачів заперечено проти задоволення позовних вимог у відповідності до обставин, наведених у відзивах на позовну заяву та поданих у справу письмових пояснень.

В судовому засіданні 17.10.2018 оглянуто оригінал оспорюваного договору поруки №1/07 від 30.01.2015 та листи щодо виконання такого договору. В судовому засіданні оголошено перерву до 16.11.2018.

16.11.2018 господарським судом продовжено розгляд позову по суті.

Присутніми в судовому засіданні 16.11.2018 представниками позивача та відповідачів підтримано раніше заявлені позиції у справі та надано додаткові пояснення; представником ПАТ "Сберабанк", який приймав участь в засіданні суду в режимі відеоконференції, підтримано подані даним кредитором у справу пояснення щодо позову ПАТ "ОСОБА_1 МКБ".

Внаслідок неможливості продовження проведення засідання суду 16.11.2018 після 12:00 год в режимі відеоконференції для представника ПАТ "Сбербанк" та за усним погодженням представника ПАТ "Сбербанк" й інших присутніх представників сторін судове засідання продовжено 16.11.2018 за відсутності представника ПАТ "Сбербанк".

В судовому засіданні 16.11.2018 досліджено докази у справі, у тому числі оригінал журналу реєстрації кореспонденції ОСОБА_6 "НВО "Етал".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу та дослідивши докази, які надано на підтвердження підстав позову і заперечень, врахувавши висновки Верховного Суду, які викладено в постанові від 04.04.2018, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2016 за заявою ОСОБА_6 "НВО "Етал" порушено провадження у справі № 912/2185/16 про банкрутство "ПрАТ "НВО "Етал". Згідно даної ухвали, зокрема, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майна боржника, призначено розпорядника майна.

30.06.2016 (номер публікації: 33007, дата публікації на сайті ВГСУ: 30.06.2016 18:38) на веб-сайті Вищого господарського суду України офіційно оприлюднене оголошення про порушення справи про банкрутство ОСОБА_6 "НВО "Етал". Граничним строком на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника визначено: протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду від 06.10.2018 визнано грошові вимоги ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" в сумі 189 621 446, 41 грн та включено їх до реєстру вимог кредиторів.

Вказаним кредитором в межах справи про банкрутство подано позов до боржника про визнання недійсним договору поруки № 1/07 від 30.01.2015, який укладено між ОСОБА_6 "НВО "Етал" та ЗАТ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи-Україна", правонаступником якого є ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи-Україна" (надалі - Договір).

На підставі вказаного договору ґрунтуються вимоги кредитора - ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи-Україна", які заявлено згідно заяви про визнання конкурсним кредитором від 20.07.2016 у справі № 912/2185/16.

Відповідно до Договору ОСОБА_6 "НВО "Етал", як Поручитель, поручалось перед ТОВ "УК "Електромеханічні заводи-Україна" (Кредитор) за виконання ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" (Боржник) зобов'язань щодо оплати заборгованості в сумі 4 583 286,17 грн та нарахованих на суму заборгованості штрафних санкцій та процентів, які виникли на підставі договору позики № 19 від 25.11.2005 року, укладеного між Боржником та ТОВ "Енергомаш-Інвест", договору про відступлення права вимоги № 1/07 від 26.06.2007, укладеного між ТОВ "Енергомаш-Інвест" та Кредитором, додаткової угоди № 1 від 04.01.2011 до договору № 1/07 від 26.06.2007, укладеної між Кредитором та Боржником (Основне зобов'язання).

Згідно Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами (пункт 4.1. Договору). Дія Договору припиняється з припиненням забезпеченого порукою ОСОБА_7 зобов'язання, а також у разі якщо протягом 10 років від дня настання строку виконання основного зобов'язання Кредитор не пред'явить до Поручителя вимоги або позову (пункт 4.2. Договору). Не допускається розірвання Договору в односторонньому порядку до повного виконання ОСОБА_7 зобов'язання (пункт 4.4. Договору).

Договір підписано керівниками та скріплено печатками підприємств - сторін Договору.

Господарський суд враховує, що за положеннями частини 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 4 ст. 10 наведеного Закону встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Як зазначено в пункті 9 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, заявлені такі вимоги з підстав невідповідності правочинів спеціальним нормам (стаття 20 Закону) чи загальним, встановленим цивільним законодавством.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За нормами частини 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання в момент вчинення парвочину названої вимоги - ч. 5 ст. 203, є підставою недійсності правочину, що передбачено частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Тобто, за змістом наведеної норми фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Вказаний висновок зазначено в пункті 24 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" та застосовано у практиці Верховного Суду України і Верховного Суду (зокрема, постанова від 19.09.2018 у справі № 559/2577/16-ц та інші).

Згідно правил частин 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи до суду (ч. 3 ст. 74, ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи доводи та докази, які подані учасниками на підтвердження позовних вимог та запечерень, господарський суд враховує наступне.

Порука є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згода боржника на укладення договору поруки чинним законодавством не вимагається, а отже договір поруки може укладатися за волевиявленням лише кредитора і поручителя.

Отже, порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас має зобов'язальний, договірний характер. На правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори.

Наведене спростовує доводи відповідача 1 стосовно того, що порука не є зобов'язанням.

Так, згідно положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Таким чином, у правовідносинах поруки у кредитора виникає право вимагати від поручителя виконання забезпеченого порукою зобов'язання, а у поручителя, відповідно - обов'язок виконати таке зобов'язання.

Між тим, відсутність в розміщеній на веб-сайті Smida.gov.ua звітності ОСОБА_6 "НВО "Етал" за 2015 рік інформації про наявність зобов'язань за оспорюваним Договором поруки не є достатнім свідченням фіктивності правочину, оскільки не виключено допущення помилок при складанні та розміщенні відповідних звітів. Зокрема, відповідач 1 в поясненнях до суду від 20.09.2018 вказує, що у таблиці "Інформація про зобов'язання емітента" відсутня графа по договору поруки та вважає, що така інформація по спірному договору не підлягає розміщенню. Натомість, позивач не мотивує з посиланням на нормативні акти обов'язковість розміщення в даному конкретному випадку відповідного зобов'язання.

Також господарський суд вважає не підтвердженими матеріалами справи доводи позивача щодо неплатоспроможності ОСОБА_6 "НВО "Етал" прийняти зобов'язання за Договором поруки № 1/07 від 30.01.2015 на момент його укладення.

Так, надані до матеріалів справи звіти про фінансовий стан ОСОБА_6 "НВО "Етал" станом на 31.12.2014 (том 24 справи про банкрутство а.с. 216-221, том І матеріалів нового розгляду позовної заяви, а.с. 40-43) не доводять обставини того, що станом на дату укладення оспорюваного Договору сума поточних активів ОСОБА_6 "НВО "Етал" була меншою від суми поточних зобов'язань даного підприємства. Твердження позивача про неплатоспроможність відповідача 1 з тих підстав, що за показниками фінансового звіту за 2014 рік діяльність ОСОБА_6 "НВО "Етал" була збитковою, а розмір власного капіталу був меншим від існуючих зобов'язань, не приймається судом, оскільки такий висновок зроблено позивачем без урахування нормативних вимог щодо змісту статей даного звіту та аналізу всіх його статей і їх відповідного значення.

Разом з цим, не дивлячись на викладене та на твердження відповідача 1 стосовно фінансової можливості прийняти на себе зобов'язання за оспорюваним Договором, яке обґрунтовано посиланням на фінансовий звіт ОСОБА_6 "НВО "Етал" станом на 31.12.2014, звіт аудитора ТОВ "АФ "Таір-Аудит" від 04.05.2016, зобов'язання, забезпечене за Договором поруки, зі сторони поручителя фактично виконано не було з підстав, як зазначає відповідач 1, фінансової неможливості сплатити борг.

Досліджуючи надані у справу докази стосовно виконання оспорюваного правочину, на необхідність чого вказує Верховний Суд в постанові від 04.04.22018, судом встановлено наступне.

На вимогу ЗАТ "УК "Електромеханічні завод-Україна" № 1/03/15 від 17.03.2015 ОСОБА_6 "НВО "Етал" в листі № 11/17/0610 від 05.04.2015 повідомлено про визнання заборгованості, у тому числі згідно з Договором поруки № 1/07, однак у зв'язку з важкою економічною ситуацією, скрутним фінансовим становищем підприємства, відсутністю достатньої суми коштів на поточному рахунку, підприємство не має можливості оплатити борг (том 11 справи про банкрутство а.с. 127, том 2 матеріалів нового розгляду позовної заяви, а.с. 92).

Згідно претензії № 1/06/15 від 09.06.2015 ЗАТ "УК "Електромеханічні завод-Україна" виставило ОСОБА_6 "НВО "Етал" вимогу оплатити заборгованість, у тому числі за оспорюваним Договором поруки, протягом 10 днів та попередило про звернення до господарського суду у разі незадоволення даної претензії (том1 матеріалів нового розгляду позовної заяви, а.с. 125).

У відповідь на вказану претензію ОСОБА_6 "НВО "Етал" в листі № 13/17/0610 від 23.06.2015 зазначило про визнання заборгованості, про неможливість її оплати через скрутне фінансове становище та запропонувало реструктуризацію заборгованості на 5 років (том1 матеріалів нового розгляду позовної заяви, а.с. 126).

В листі № 3/07/15 від 29.07.2015 ЗАТ "УК "Електромеханічні завод-Україна" погодилось на реструктуризацію за умови оплати частини заборгованості у розмірі 3 370 493,63 грн, на що ОСОБА_6 "НВО "Етал" в листі № 19/17/061 від 03.09.2015 повідомило про свою згоду на запропоновану реструктуризацію, однак з початком погашення заборгованості через один рік (том1 матеріалів нового розгляду позовної заяви, а.с. 127, 128).

Таким чином, згідно наданих у справу доказів ОСОБА_6 "НВО "Етал", як поручитель, не виконало перед кредитором забезпечене за оспорюваним Договором зобов'язання з причин скрутного фінансового становища. Внаслідок вказаного, ТОВ "УК "Електромеханічні заводи-Україна" у справі про банкрутство ОСОБА_6 "НВО "Етал" подано 21.07.2016 заяву про визнання його конкурсним кредитором, вимоги по якій обґрунтовано, у тому числі Договором поруки № 1/07 від 30.01.2015.

Як слідує з положень статей 553, 554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання боржником свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником як солідарний, або, у разі встановлення договором поруки - як субсидіарний боржник.

Матеріалами справи встановлено, що на момент укладення оспорюваного Договору зобов'язання, яке забезпечувалось такою порукою, вже було порушено та зі сторони боржника ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" мало місце прострочення термінів оплати.

Про вказане було відомо сторонам Договору, що не заперечується під час розгляду позову та слідує з пункту 1.2. Договору, у відповідності до якого поручитель обізнаний з усіма умовами ОСОБА_7 зобов'язання та вважає їх прийнятними для себе.

Згідно з пунктом 2.1. Договору Поручитель поручається за виконання Боржником ОСОБА_7 зобов'язання в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків в разі прострочення Боржником термінів оплати та сплату інших платежів, які можуть бути належні до сплати Боржником Кредитору за ОСОБА_7 зобов'язанням.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Поручитель зобов'язується у разі порушення Боржником ОСОБА_7 зобов'язання самостійно виконати зазначене зобов'язання Боржника перед Кредитором.

Між тим, ОСОБА_6 "НВО" "Етал" будь-яких дій по самостійному виконанню зобов'язання, як то передбачено пунктом 3.1. Договору, не вчинив та через 2 місяці і 5 днів повідомив кредитора за вимогою останнього про неможливість сплатити борг у зв'язку з важкою економічною ситуацією, скрутним фінансовим становищем підприємства та відсутністю достатньої суми коштів на поточному рахунку. Тобто, вже через два місяці з дня укладення Договору ОСОБА_6 "НВО "Етал" повідомляє про відсутність фінансової можливості сплатити борг.

Господарський суд вважає, що така суперечлива поведінка ОСОБА_6 "НВО "Етал", а саме твердження про фінансову можливість виконати зобов'язання на момент укладення Договору, відсутність його самостійного виконання згідно з пунктом 3.1. Договору та направлення в короткий проміжок часу (через два місяці після укладання Договору) повідомлення про неможливість сплатити борг через скрутний фінансовий стан, свідчить про укладення Договору зі сторони ОСОБА_6 "НВО "Етал" без наміру його реального виконання. Дана поведінка відповідача 1 підтверджує його умисел на момент укладення Договору не створювати правові наслідки, обумовлені Договором. Як свідчать наведені вище докази, в подальшому ОСОБА_6 "НВО "Етал" не вчинило жодних дій з виконання забезпеченого зобов'язання, хоча б частково, пояснюючи вказане відсутністю фінансової можливості.

При цьому, судом враховано, що відповідач 1 не доводить належними доказами відсутність реальної можливості виконати зобов'язання, а посилання на звіт про фінансовий стан за І квартал 2015 року (том 3 справи про банкрутство, а.с. 173, 174) не підтверджує вказане оскільки вказаний звіт не відображає конкретних строків виконання всіх зобов'язань та поточні активи підприємства на відповідні дати і, відповідно, можливість чи неможливість виконати зобов'язання за оспорюваним Договором. Погіршення фінансового стану саме внаслідок знецінення національної валюти жодним документом не підтверджено.

Стосовно іншої сторони оспорюваного правочину - ТОВ "УК Електромеханічні заводи-Україна" судом враховано наступне.

Як слідує з положень абзацу 1 частини 1 ст. 533 Цивільного кодексу України вимога до поручителя може бути пред'явлена у випадку порушення зобов'язання боржником. Тобто, факт порушення боржником зобов'язання є підставою вимоги кредитора до поручителя.

Умовами оспорюваного Договору передбачено солідарну відповідальність Поручителя і Боржника.

Згідно положень частин 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як зазначено вище, на момент укладення оспорюваного Договору строк виконання ОСОБА_7 зобов'язання вже настав та був прострочений зі сторони основного боржника. Тобто, з дня укладення Договору ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна" набуло право вимоги до поручителя.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна" зверталось до основного боржника ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" з позовом про стягнення заборгованості, у тому числі за договором позики № 19 від 25.11.2005, зобов'язання за яким забезпечено оспорюваною порукою. Так, рішенням господарського суду Херсонської області від 07.04.2015 у справі № 923/287/15 задоволено позовні вимоги ЗАТ "УК "Управляюча компанія-Україна" про стягнення з ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" заборгованості за договором позики № 19 від 25.11.2005.

Як слідує зі змісту вказаного рішення суду та що підтверджується матеріалами справи про банкрутство, право вимоги за договором позики ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна" набуло на підставі договору № 1/07 від 26.06.2007 про відступлення права вимоги. Того ж дня, 26.06.2007 між ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна" та ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1/07 від 26.06.2007, за умовами якої боржник зобов'язався повернути грошові кошти в сумі 7 235 757,17 грн в термін до 31.12.2012.

Згідно рішення господарського суду Херсонської області від 07.04.2015 у справі №923/287/15, основна заборгованість за договором про відступлення права вимоги №1/07 від 26.06.2007 склала 4 583 286,17 грн, яка і була стягнута з ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод".

З пояснень ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна", наданих під час розгляду позову, що ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" заборгованість, стягнуту за рішення суду, не сплатив. Вказане стало підставою для подання ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна" заяви про визнання його грошових вимог у справі № 923/1151/15 про банкрутство ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" і які були визнані згідно ухвали господарського суду Херсонської області від 10.03.2016 у згаданій справі (том 2 матеріалів нового розгляду позову, а.с. 146-152).

Таким чином, зазначена в пункті 1.1. Договору поруки сума забезпеченого зобов'язання 4 583 286,17 грн вже була прострочена в оплаті зі сторони основного боржника перед ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна" з 01.01.2013.

Не дивлячись на вказане ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна" не вживало дієвих заходів по виконанню Договору поручителем.

Господарський суд погоджується з доводами ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна", що звернення до суду з позовом є правом, а не обов'язком кредитора. Положення ст. 543 Цивільного кодексу України не передбачають так званої обов'язкової процесуальної співучасті. Тобто, законом передбачено право кредитора звернутися в суд з позовом до кожного з боржників окремо.

Між тим, як слідує з відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень, провадження у справі № 923/287/15 про стягнення заборгованості з ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" було порушено 24.02.2015. Тобто, на момент звернення ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна" до суду про стягнення заборгованості з основного боржника були наявні підстави для вимоги до ОСОБА_6 "НВО "Етал", як поручителя за оспорюваним Договором. При цьому, предметом стягнення у справі № 923/287/15 було стягнення заборгованості як за договором позики № 19 від 25.11.2005, так і по іншим договорам, виконання зобов'язання по яким також було забезпечено поручителем ОСОБА_6 "НВО "Етал". Строк виконання всіх зобов'язань, згідно рішення суду, настав з 01.01.2013.

Отже, ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна" мав законодавче право на підставі укладених договорів поруки пред'являти позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості, як з основного боржника - ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", так із поручителя - ОСОБА_6 "НВО "Етал". Вказане призвело б до економії коштів на сплату судового збору, розмір якого визначається з ціни позову, а не з кількості боржників-відповідачів. Зазначене спростовує доводи ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна" стосовно необхідності понесення додаткових витрат на сплату судового збору за подання позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_6 "НВО "Етал", що вплинуло на дії з подачі позову до поручителя.

Суд враховує, що умови оспорюваного Договору не містять відкладальних умов (обставин), пункт 3.1. Договору передбачає самостійне виконання поручителем зобов'язання у разі порушення боржником ОСОБА_7 зобов'язання. Матеріалами справи не доводиться об'єктивна неможливість звернення ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна" з позовом до ОСОБА_6 "НВО "Етал". Натомість, вчиняючи дії про стягнення заборгованості в судовому порядку з ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" та маючи всі правові підстави для солідарного стягнення з поручителя, не дивлячись на відсутність самостійного виконання зобов'язання зі сторони ОСОБА_6 "НВО "Етал" в порядку пункту 3.1. Договору, ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна" обмежилось лише направленням 17.03.2015 письмової вимоги про сплату заборгованості до ОСОБА_6 "НВО "Етал". При цьому, вказана вимога була направлена в період розгляду справи № 923/287/15 про стягнення аналогічної заборгованості з ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", по якій боржник не заперечував заборгованість та визнавав її в додатковій угоді № 1 до договору № 1/07 від 26.06.2007. Тобто, з однієї сторони, як стверджує відповідач 2, ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна" вживало заходи по виконанню Договору шляхом направлення вимоги про сплату заборгованості, однак з іншої сторони при одночасному зверненні до суду з позовом до основного боржника та при порушенні поручителем пункту 3.1. Договору, такі дії по направленню лише вимоги не підтверджують реальний намір кредитора отримати виконання зобов'язання поручителем.

Зазначене підтверджується також подальшими діями ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна", який обмежується лише направленням претензій до ОСОБА_6 "НВО "Етал". Так, 09.06.2015 ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна" знову звертається до ОСОБА_6 "НВО "Етал" з претензію про сплату заборгованості, не дивлячись на вже отриману відмову від сплати боргу згідно листа ОСОБА_6 "НВО "Етал" № 11/17/0610 від 05.04.2015.

Подальше листування між відповідачами стосовно узгодження графіку погашення заборгованості, на яке також останні посилаються як на докази на підтвердження вчинення дій по виконанню Договору, не приймається судом як доказ наміру реального виконання Договору, оскільки будь які домовленості стосовно розстрочення сплати заборгованості між сторонами досягнуто не було, будь-якої суми не сплачено.

Наведене вище за висновком господарського суду свідчить про відсутність у ТОВ "УК "Управляюча компанія-Україна" на момент укладення оспорюваного Договору наміру щодо реального виконання Договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено доводи ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" стосовно того, що обидві сторони оспорюваного Договору під час його укладення не мали на меті виконувати вказаний Договір та досягнути правових наслідків, які обумовлені Договором поруки, а саме - реальне забезпечення виконання зобов'язань за договором позики № 19 від 25.11.2005 та його виконання поручителем. Свідомий намір (умисел) обох сторін Договору не виконувати зобов'язання за цим правочином, яке мало місце на момент укладання Договору, свідчить про введення в оману інших осіб, зокрема кредиторів ОСОБА_6 "НВО "Етал", щодо дійсних намірів сторін Договору, зокрема збільшення кредиторських вимог ОСОБА_6 "НВО "Етал", які мали місце на момент підписання Договору

Наведене вище підтверджує наявність ознак фіктивності Договору поруки № 1/07 від 30.01.2015.

Доводи відповідачів, які викладено у запереченнях проти позову, спростовуються викладеним вище.

Одночасно суд відхиляє доводи ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" стосовно відсутності належних доказів на підтвердження направлення відповідних листів як такі, що спростовані матеріалами справи, а саме нотаріально посвідченою заявою свідка - члена наглядової ради ОСОБА_6 "НВО "Етал" ОСОБА_8, реєстром розсилки, даними журналу реєстрації кореспонденції (том 2 матеріалів нового розгляду позову а.с. 33, 39-42).

Суд не погоджується з доводами позивача стосовно того, що укладення договору поруки на прострочене зобов'язання суперечить суті забезпечення. За положеннями частини 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Тобто, головне, щоб забезпечене зобов'язання реально існувало і було дійсним. Однією з істотних умов договору поруки при цьому має бути встановлення ознак, за якими можна ідентифікувати і конкретизувати це майбутнє зобов'язання. Вказані вимоги дотримано при укладенні оспорюваного Договору.

Відсутність на час розгляду справи оригіналу договору позики, за яким забезпечувалось зобов'язання, не спростовує дійсність та наявність такого зобов'язання, що підверджується наведеним вище судовими рішеннями господарського суду про стягнення заборгованості з ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" та про визнання відповідних кредиторських вимог.

Є безпідставними твердження ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" стосовно укладення Договору всупереч меті статутної діяльності ОСОБА_6 "НВО "Етал", оскільки у разі виконання зобов'язання ОСОБА_6 "НВО "Етал" останній в силу приписів ст. 544 Цивільного кодексу України має право на зворотну вимогу з основного боржника.

Господарський суд зазначає, що укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої ст. 203 Цивільного кодексу України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 3 ст. 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведених приписів оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Як підтверджено матеріалами справи та що не заперечується учасниками процесу, ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" є кредитором по відношенню до ОСОБА_6 "НВО "Етал" за укладеним договором кредиту. На момент укладення оспорюваного Договору ОСОБА_6 "НВО "Етал" мало зобов'язання з повернення кредитних коштів позивачу.

Таким чином, укладення Договору поруки, за яким ОСОБА_6 "НВО "Етал" приймало на себе грошові зобов'язання без наміру їх реального виконання, призвело до збільшення кредиторських вимог ОСОБА_6 "НВО "Етал", що, відповідно, впливало на можливість проведення розрахунків з іншими кредиторами, у тому числі ПАТ "ОСОБА_1 МКБ". Наведене підтверджує доводи позивача щодо порушення його прав та інтересів, як кредитора, на момент укладення оспорюваного Договору.

Вказане підтверджується також тими обставинами, що зобов'язання за Договором поруки виконано так і не було та ОСОБА_6 "НВО "Етал" подало до господарського суду заяву про визнання його банкротом, тим самим заявивши про неможливість виконати вимоги кредиторів, у тому числі перед ПАТ "ОСОБА_1 МКБ".

З підстав вищенаведеного господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" про визнання Договору поруки № 1/07 від 30.01.2015 недійсним.

Судовий збір за вказаною позовною заявою згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обох відповідачів порівну.

Керуючись ст. 2, 10, 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 3, 12, 129, 232-235, 316 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 МКБ" від 25.10.2016 №1976/10-ІІІ задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір поруки № 1/07 від 30.01.2015 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1; код ЄДР 05814256) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2; код ЄДР 34478873).

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1; код ЄДР 05814256) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 МКБ" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДР 20034231) 689,00 грн судового збору.

Наказ видати.

4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2; код ЄДР 34478873) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 МКБ" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДР 20034231) 689,00 грн судового збору.

Наказ видати.

5. Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

6. Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://kr.arbitr.gov.ua.

7. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

8. Копії ухвали направити боржнику, розпоряднику майна - арбітражному керуючому ОСОБА_9 (а/с 29, м. Київ, Україна, 01030), ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" (01054, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 52, офіс 11), ПАТ "ОСОБА_1 МКБ" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8), ТОВ "Торговий дім "ЕТАЛ" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1), ФОП ОСОБА_10 (01001, АДРЕСА_1), Олександрійській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області (вул. Пролетарська, 17, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000), ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2), ТОВ "Електромеханічний завод "ЕТАЛ" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1), Олександрійському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Кіровоградської області (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пл. Соборна, 8), ТОВ "Силові енергетичні машини-ЕМЗ" (61307, м. Харків, проспект Московський, 199), ПАТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15), ПАТ "СБЕРБАНК" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46), Олександрійській міській раді.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.11.2018.

Суддя В.В.Тимошевська