Рішення № 77981859, 13.11.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/10994/18

н/п 2/640/2530/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 рокуКиївський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Ніколаєнко І.В.,

при секретарі - Газіній О.С.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківській області про звільнення рухомого майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить зняти арешт, який було накладено на автомобіль ВАЗ 217030 кузов № НОМЕР_6, д/н НОМЕР_1, старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що користується транспортним засобом ВАЗ 217030 кузов № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3. Проте, коли у нього виникла необхідність продати автомобіль, у територіальному сервісному центрі МВС Харківської області йому було повідомлено, що на автомобіль ВАЗ 217030 кузов № НОМЕР_2, д/н НОМЕР_3, на підставі постанови старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3, накладено заборону відчуження. Вважаючи, що накладений постановою державного виконавця арешт, на належний йому автомобіль, обмежує його право власності, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26.06.2018 року відкрито загальне позовне провадження, по справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.08.2018 року справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі, позов просила задовольнити. Посилалась на те, що право власності позивача виникло раніше винесення постанови про арешт майна боржника, позивач є належним власником транспортного засобу ВАЗ 217030 кузов № НОМЕР_2, не є боржником в виконавчому провадженні, а отже в державного виконавця були відсутні підстави для накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи наявне зворотне повідомлення про вручення судової повістки. Заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позовних вимог, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду судом встановлені наступні фактичні обставини, та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_7 від 23.11.2013 року власником транспортного засобу ВАЗ 217030 кузов № НОМЕР_2, д/н НОМЕР_3, зазначено ОСОБА_2

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 55512552 від 24.04.2018р., сформованого приватним нотаріусом ОСОБА_4, 28.01.2014р., Харківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на транспортний засіб ВАЗ 217030 кузов № НОМЕР_2 було зареєстровано обтяження тип: арешт рухомого майна, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 41709834 від 25.01.2014р., винесеної старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 При цьому, боржником зазначено ОСОБА_5, код НОМЕР_4, АДРЕСА_1.

26.04.2018р., позивач звернувся до Начальника Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області в якій просив зняти арешт та заборону здійснювати відчуження.

Однак, відповіддю Київського відділу Державної виконавчої служб м. Харків вих. № 18872 від 07.06.2018р., позивача було повідомлено, що відсутні будь-які підстави для задоволення заяви. За результатами перевірки системи виконавчого провадження, у тому числі розділу АСВП "Пошук ВД/ВП (спец розділ)" встановлено, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження за № 41709834 з виконання ухвали № 640/15076/13-ц, виданої 16.12.2013 Київським районним судом м. Харкова про накладення заборони відчуження на автомобіль марки ВАЗ 217030, № куз. НОМЕР_2, д/н НОМЕР_5. В ході примусового виконання вищевказаного виконавчого документа, державним виконавцем Відділу було накладено заборону відчуження на автомобіль марки ВАЗ 217030, № куз. НОМЕР_2, д/н НОМЕР_5, про що винесено відповідну постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.01.2014 р., ВП №41709834 та внесено відповідні записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Зазначено про те, що відсутні будь-які підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про зняття арешту з рухомого майна, а саме автомобіля: ВАЗ 217030, № куз. НОМЕР_2, д/н НОМЕР_5.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд розглядає справи, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, за номером справи №640/15076/13-ц, рішень вбачається наступне.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16.12.2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, УДАІ ГУМВС України в Харківській області, торгівельна фірма "Автолюбитель", треті особи - Публічне акціонерне товариство "АСТРА БАНК", ОСОБА_2, про визнання договору недійсним за заявою представника позивача було забезпечено позов, а саме накладено заборону відчуження на автомобіль марки ВАЗ 217030, № куз. НОМЕР_2, д/н НОМЕР_5.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19.03.2014 р. по справі № 640/15076/13-ц, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, УДАІ ГУМВС України в Харківській області, торгівельна фірма "Автолюбитель", треті особи - Публічне акціонерне товариство "АСТРА БАНК", ОСОБА_8, про визнання договору недійсним, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір комісії (договор купівлі-продажу транспортного засобу) №2/048857 від 21 травня 2013 року, укладений між комісіонером торгівельною фірмою "Автолюбитель", який діяв від імені продавця ОСОБА_5 з одного боку, та покупця ОСОБА_7 з іншого боку, автомобіля ВАЗ 217030, № куз. НОМЕР_2, д/н НОМЕР_5.

Відповідно до ухвали Київського районного суду м. Харкова від 06.03.2018 року вбачається, що 22.02.2018 року до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову звернувся представник третьої особи по справі ОСОБА_2 - ОСОБА_1, в якій просив суд скасувати вжитий ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16.12.2013 року захід забезпечення позову, та зобов'язати Регіональний сервісний центр МВС України в Харківській області зняти заборону відчуження на автомобіль, посилаючись на те, що третя особа є власником спірного автомобіля. В задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову - відмовлено в повному обсязі.

Зазначено про те, що підстав для скасування забезпечення позову, передбачених ст. 158 ЦПК України не існує, оскільки до суду не було надано відомостей, що виконавче провадження було закінчено з підстав виконання судового рішення від 19.03.2014 р. Зазначено про те, що відмова в задоволені вказаного клопотання не позбавляє заявника права звернутись до суду з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

З приводу посилання представника позивача, що право власності ОСОБА_2 на транспортний засіб виникло до накладення на нього постановою державного виконавця арешту, позивач є належним власником транспортного засобу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ст. 158 ЦПК України встановлено порядок скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до відповіді Київського відділу Державної виконавчої служб м. Харків вих. № 18872 від 07.06.2018р. вбачається, що арешт на транспортний засіб було накладено на підставі ухвали Київського районного суду № 640/15076/13-ц від 16.12.2013 р..

Аналіз змісту ухвали Київського районного суду м. Харкова від 16.12.2013 р., № 640/15076/13-ц, дає підстави зробити висновок про те, що позивачу відмовлено в скасуванні арешту транспортного засобу по справі в якій позивач був залучений в якості третьої особи. Зазначено про те, що відмова в задоволенні клопотання про скасування арешту не є перешкодою для повторного звернення з аналогічним клопотанням з наданням відповідних доказів.

За змістом ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. А відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Позивачем ухвала Київського районного суду м. Харкова від 16.12.2013 р. по справі № 640/15076/13-ц, та ухвала Київського районного суду м. Харкова по справі № 640/15076/13-ц від 06.03.2018 року, - не оскаржувались.

Суду не було надано відомостей, що виконавче провадження було закінчено з підстав виконання судового рішення від 19.03.2014 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 45, 79-81, 141, 258-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківській області - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2018 року.

Суддя І.В. Ніколаєнко