Ухвала суду № 77976165, 19.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7394/18

Провадження № 1-кс /522/8514/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В.

розглянувши клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, офіційно не працевлаштованого, займаю чого посаду волонтера-консультанта ГО «Вітрила Надії», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

підозрюваного у кримінальному провадженні № 12018160000000358 від 25.04.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 146 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 146 КК України, за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням установлено, що ст. 29 Конституції України гарантується право кожної людини на свободу та особисту недоторканність, які можуть обмежуватися лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» кожна людина має право на свободу пересування, під якою розуміється «право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь – якому напрямі, у будь – який спосіб, у будь–який час».

Згідно ст.ст. 13, 14, 16 Закону України «Про психіатричну допомогу», рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 у справі № 1-1/2016 при примусовій госпіталізації хворих (без їх згоди) вимагається висновок комісії лікарів-психіатрів та рішення суду, а у разі недієздатності особи також прохання або згода її опікуна.

Таким чином, чинне законодавство забороняє будь-яке позбавлення особи волі, у тому числі у зв’язку з психічними розладами без рішення суду, як основного засобу контролю за дотриманням прав громадян на свободу.

Крім того, суспільні відносини у сфері охорони здоров’я врегульовані актами законодавства, насамперед Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (далі – Основи законодавства про охорону здоров’я).

Відповідно до вимог ст. 3 згаданого Закону поняття «реабілітація» відноситься до одного з видів медичної допомоги та насамперед передбачає забезпечення осіб, які звернулись саме медичною допомогою лікарів.

Для соціальної реабілітації наркозалежних осіб передбачено створення закладів, зокрема центру ресоціалізації наркозалежної молоді, який відповідно до Типового положення про центр ресоціалізації наркозалежної молоді, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 979 є спеціалізованим закладом, в якому на добровільних засадах цілодобово перебуває молодь, що пройшла курс лікування від наркотичної залежності в закладах охорони здоров'я та потребує отримання соціальних послуг.

Такі центри утворюються за рішенням місцевого органу виконавчої влади. Розміщення в підвалах, цокольних поверхах, у приміщеннях, віддалених від населених пунктів та за відсутності розвинутої транспортної інфраструктури не допускається.

Зарахування до центру здійснюється згідно з наказом його директора, що видається на підставі заяви утримувача соціальних послуг за наявності паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, медичної довідки про стан здоров'я та про проходження курсу лікування від наркотичної залежності в закладах охорони здоров'я або письмового направлення органу, що утворив центр, чи центру соціальних служб. Особи віком до 18 років зараховуються на підставі заяви батьків або осіб, що їх замінюють.

Водночас, до центру не зараховуються особи, що перебувають у стані наркотичного сп'яніння, із симптомами хвороба у гострому періоді або в період загострення хронічних захворювань.

Нехтуючи вищезазначеними нормами Закону, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та іншими невстановленими слідством особами незаконно перебрали на себе повноваження не лише так званого «лікування хвороби тіла, а й душі», а й ізоляції наркозалежних осіб, що заборонено законодавством, оскільки це є виключною монополією держави. Отже, такі дії щодо позбавлення громадян волі у ряді випадків осіб вчинено як з порушенням встановленого законами порядку, так і за відсутності відповідного рішення суду.

Згідно з вимогами чинного законодавства «суб’єкти недержавного сектору» не мають права на позбавлення волі особи, навіть із самою, на перший погляд, гуманною метою – реабілітації, лікування або фізичного, духовного оздоровлення.

Процедура надання медичної допомоги хворим, у тому числі наркозалежних, потребує виконання передбачених законодавством вимог, які порушено.

Так, ст. 33 Основ законодавства України про охорону здоров’я визначено, що м едична допомога надається підготовленими медичними працівниками закладів охорони здоров’я з одержаною відповідно до закону ліцензією та зареєстрованими фізичними особами-підприємцями з відповідною ліцензією, отриманою в установленому законом порядку.

Частина 2 ст. 74-1 цього Закону та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі та анулювання спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством)» від 03.12.2012 № 1145 дозволяє займатися народною медициною (цілительством) особам, які не мають спеціальної медичної освіти, зареєстровані в установленому законом порядку, як фізичні особи-підприємці, лише уразі отримання спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством), виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Таким органом на теперішній час є Державне підприємство «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини МОЗ», який, за попередньою інформацією, не надавав будь-яких спеціальних дозволів (ліцензій) на зайняття нетрадиційною медициною та/або надання реабілітаційних послуг, крім того так званим цілительством у вигляді «трудотерапії». За медичними стандартами МОЗ України такі методики взагалі не передбачені.

Безоплатна та примусова праця є складовим елементом поневолення людини і прямо заборонено Конституцією України. Такі дії осіб реабілітаційного центру відповідно до положень Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання слід віднести до протиправного тримання в місцях несвободи, тобто будь-якої форми утримання під вартою чи тюремного ув’язнення, або поміщення особи в державне чи приватне місце утримання під вартою, яке ця особа не має право залишити за власним бажанням, за наказом будь-якого судового, адміністративного чи іншого органу.

Досудовим розслідуванням установлено, що будучи обізнаними про зайняття незаконною діяльністю щодо надання допомоги наркозалежним, ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_3 та іншими не встановленими слідством особами під приводом здійснення нібито законної діяльності здійснили незаконне утримання осіб на території домоволодіння за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Кільцева, 90, під приводом надання допомоги наркозалежним, що представляє собою громадське об`єднання «Вітрила Надії».

Так, досудовим розслідуванням установлено, що невстановлена на даний час особа, визначивши вчинення злочинів, як основне джерело для здобуття коштів для свого існування, з метою особистого збагачення, організувала незаконну діяльність групи осіб у складі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших невстановлених слідством осіб, учасники, якої об’єднані єдиним прямим умислом та планом, відомим усім учасникам групи, направленим на незаконне позбавлення волі людей за грошову винагороду, отриману від їх близьких родичів шляхом обману та зловживання довірою, під виглядом надання їм допомоги, у так званому центрі реабілітації наркозалежних, що діє під прикриттям «Реабілітаційного центру «Вітрила Надії» та які протягом тривалого часу, розуміючи, що за законом не мають право позбавляти волі інших людей, але бажаючи це зробити, переслідуючи корисний мотив, незаконно позбавляли волі людей та поза їх волею поміщували у місця примусового утримання, яке потерпіли не мали змогу вільно залишати, оскільки знаходились під постійним наглядом групи наглядачів, де їм також умисно та систематично завдавали сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв, мучення, насильницьких дій з метою залякування, примушення потерпілих на вчинення дій, що суперечать їх волі.

Установлено, що ОСОБА_3 як учасник групи, який входить до складу «волонтерів», приймав участь у незаконному позбавленні волі осіб шляхом поміщення останніх до реабілітаційного центру, утримання на вказаній території. Крім того, ОСОБА_3 з метою формування «покори» завдавав сильного морального болю шляхом залякування, примушення до праці у реабілітаційному центрі, який діє під прикриттям РЦ «Вітрила Надії», за що отримував грошову винагороду.

ОСОБА_2 є учасником групи, який входячи до складу «наглядачів» приймав участь у незаконному утриманні осіб на території реабілітаційного центру та, з метою формування «покори», завдавав сильного морального болю шляхом залякування, примушення до праці у реабілітаційному центрі, який діє під прикриттям РЦ «Вітрила Надії», за що отримував грошову винагороду.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 03.03.2018 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуваючи біля місця проживання своєї матері за адресою: м. Одеса, вул. Затонського, 19, був незаконно позбавлений волі чотирма невстановленими особами, які під примусом, із застосуванням фізичної сили помістили останнього в свій автомобіль і доставили в цей же день до домоволодіння за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Кільцева, 90 в реабілітаційний центр «Вітрила Надії». Після прибуття до вказаного реабілітаційного центру невстановлена особа забрала його особисті речі, грошові кошти, після чого, ОСОБА_4 було запропоновано підписати документи про згоду на перебування у реабілітаційному центрі «Вітрила надії» на що потерпілий відмовився. Однак шляхом погроз та морального тиску потерпілий був вимушений підписати вищенаведені документи. У подальшому в період з 03.03.2018 по 12.04.2018 ОСОБА_5 незаконно був позбавлений волі, тобто йому було заборонено вільно обирати місце свого перебування, та вільно переміщатися по території України. Так у вказаний період, ОСОБА_5 був вимушений за наказом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб не покидати будинок 90 по вул. Кільцева в с. Фонтанка, Лиманського району Одеської області, при цьому він був незаконно позбавлений вищезазначеними особами права вільно покинути територію зазначеного будинку, можливість спілкуватися із близькими та сторонніми особами, так як двері будинку завжди були зачиненні, а ключи від дверей знаходились у ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, які на прохання ОСОБА_5 відкрити двері будинку та надати йому право на свободу пересування, відповідали відмовою, при цьому усвідомлюючи протиправність своїх дій та діючи умисно не відкривали двері будинку та примушували потерпілого виконувати різноманітні «правила» та «завдання» реабілітаційного центру, які завдавали морального болю потерпілому.

Розуміючи протиправність дій ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, ОСОБА_5 02.04.2018 здійснив спробу втечи із зазначеного реабілітаційного центру, шляхом розбиття вікна зазначеного будинку на першому поверсі та намагався стрибнути із зазначеного вікна, проте, невстановлена особа, яка є представником реабілітаційного центру «Вітрила Надії» діючи умисно, намагаючись припинити законні дії ОСОБА_5 на реалізацію свого конституційного права на свободу пересування, штовхнула потерпілого, в результаті таких дій, ОСОБА_5 впав на бетонний двір будинку на отримав тілесні ушкодження обох ніг. У подальшому, ОСОБА_5 було повернуто до реабілітаційного центру «Вітрила Надії».

Так, 12.04.2018 правоохороними органами проведено на підставі рішення суду обшук в приміщенні реабілітаційного центру «Вітрила Надії» за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Кільцева, 90 де і був виявлений факт незаконного позбавлення волі ОСОБА_5 та інших осіб. Під час проведення обшуку в зазначеному будинку були присутні представники реабілітаційного центру ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 146 КК України, а саме: незаконне позбавлення волі людини вчинене з корисливих мотивів щодо двох та більше осіб, за попередньою змовою групи осіб, здійснене протягом тривалого часу.

Крім того, 03.04.2018 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, знаходячись у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1, був незаконно позбавлений волі ОСОБА_2 та трьома невстановленими особами, які під примусом, із застосуванням фізичної сили помістили останнього в свій автомобіль і доставили в цей же день до домоволодіння за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Кільцева, 90 в реабілітаційний центр «Вітрила Надії». Після прибуття до вказаного реабілітаційного центру невстановлена особа забрала його особисті речі, грошові кошти, після чого, ОСОБА_6 було запропоновано підписати документи про згоду на перебування у реабілітаційному центрі «Вітрила надії» на що потерпілий відмовився. Однак шляхом погроз та морального тиску потерпілий був вимушений підписати вищенаведені документи. У подальшому в період з 03.04.2018 по 12.04.2018 ОСОБА_6 незаконно був позбавлений волі, тобто йому було заборонено вільно обирати місце свого перебування, та вільно переміщатися по території України. Так у вказаний період, ОСОБА_6 був вимушений за наказом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб не покидати будинок 90 по вул. Кільцева в с. Фонтанка, Лиманського району Одеської області, при цьому він був незаконно позбавлений вищезазначеними особами права вільно покинути територію зазначеного будинку, можливість спілкуватися із близькими та сторонніми особами, так як двері будинку завжди були зачиненні, а ключи від дверей знаходились у ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, які на прохання ОСОБА_6 відкрити двері будинку та надати йому право на свободу пересування, відповідали відмовою, при цьому усвідомлюючи протиправність своїх дій та діючи умисно не відкривали двері будинку та примушували потерпілого виконувати різноманітні «правила» та «завдання» реабілітаційного центру, які завдавали морального болю потерпілому.

Так, 12.04.2018 правоохоронними органами проведено на підставі рішення суду обшук в приміщенні реабілітаційного центру «Вітрила Надії» за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Кільцева, 90 де і був виявлений факт незаконного позбавлення волі ОСОБА_6 та інших осіб. Під час проведення обшуку в зазначеному будинку були присутні представники реабілітаційного центру ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У зв’язку з викладеним, у органу досудового розслідування виникла необхідність у наданні дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

26.04.2018 р. ОСОБА_2 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України.

Підозра ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.146 КК України повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами та матеріалами кримінального провадження.

У діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки злочину середньої тяжкості, за який передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років, тому згідно п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України відносно нього дозволяється обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_2 одержавши відомості про звернення до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищить та сховає речові докази та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливатиме на свідків, продовжить свою злочинну діяльність та перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, керуючись вимогами ст.ст. 40, 131, 132, 176-178, 184, ч. 2 ст. 187, 188, 189 КПК України.

Вжитими заходами розшуку, встановити місцезнаходження ОСОБА_2 до цього часу не надалося можливим.

Старший слідчий звернувся до суду з клопотаннями про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та надання дозволу на затримання ОСОБА_2 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.

В обґрунтування клопотання про надання дозволу на затримання з метою приводу старший слідчий посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_2 вчинив злочин середньої тяжкості, а саме незаконне позбавлення волі людини вчинене з корисливих мотивів щодо двох та більше осіб, за попередньою змовою групи осіб, здійснене протягом тривалого часу. Підозрюваний переховується від органів досудового розслідування або одержавши відомості про звернення старшого слідчого до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу до початку розгляду клопотання в суді може не прибути до суду за судовим викликом, що дає підстави вважати, що він переховується від слідства та намагається таким чином перешкодити кримінальному провадженню.

Розглянувши клопотання старшого слідчого та вивчивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що провадження за клопотанням старшого слідчого про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає закриттю, з наступних підстав.

10 травня 2018 року клопотання старшого слідчого про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, було задоволено.

У відповідності до п.2 ч.3 ст.190 КПК України ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:

- закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії.

Затримання підозрюваного ОСОБА_2, з метою його приводу в судове засідання дозволено ухвалою суду від 10 травня 2018 року, тобто більше ніж 6 місяців тому.

На даний момент ухвала суду від 10 травня 2018 року про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2, органами досудового розслідування не виконана.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що строк дії ували суду, якою дозволено затримання підозрюваного ОСОБА_2 з метою його приводу в судове засідання сплинув, та відповідно, ухвала суду про дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_2 втратила законну силу, а також в судове засідання для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 доставлено не було, у зв’язку із чим, провадження за клопотанням старшого слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.132, 176, 177, 178, 183, 186, 190, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України,-

У Х В А Л И В:

Провадження за клопотанням старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 – закрити з підстав, вказаних в мотивувальній частині ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя

Приморського районного суду м. Одеси В.В. Іванов

19.11.2018