Рішення № 77975380, 16.11.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/9766/18

Провадження № 2-а/520/432/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Коваленко О.Б.,

За участю - секретаря Маценко В.В.,

Представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Староказаче» тип А Білгород-Дністровського прикордонного загону ст. лейтенанта Свинар Владислава Вікторовича, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м.Одеси з позовною заявою до Заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Староказаче» тип А Білгород-Дністровського прикордонного загону ст. лейтенанта Свинар Владислава Вікторовича, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, та просить визнати протиправною та скасувати постанову №315302 від 23 липня 2018 року по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого 202 КУпАП.

У своєму адміністративному позові ОСОБА_2 посилається на те, що 23 липня 2018 року Заступник начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Староказаче» тип А Білгород-Дністровського прикордонного загону ст. лейтенант Свинар Владислав Вікторович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення №315302, відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 119 (сто дев'ятнадцять) гривень. Відповідно до ч. 2 ст. 222 -1 КУпАП від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники; інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України. Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" органи охорони державного кордону прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини. Відповідно до ст. 10 вказаного Закону органи охорони державного кордону безпосередньо виконують поставлені перед Державною прикордонною службою України завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів. До складу прикордонного загону можуть входити прикордонні комендатури, відділи прикордонної служби, прикордонні застави, контрольно-пропускні пункти, відділення прикордонного контролю. Окремий контрольно-пропускний пункт є оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладається здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів. До складу окремого контрольно-пропускного пункту можуть входити інші підпорядковані йому контрольно-пропускні пункти, відділення прикордонного контролю і контролерські пости. Авіаційна частина є оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона державного кордону у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону і Морської охорони, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. До складу авіаційної частини входять загони літаків та ланки вертольотів. З огляду на викладене, заступник начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Старокозаче" тип А ст. лейтенант Свинар Владислав Вікторович не є начальником органу охорони державного кордону та його заступником, оскільки не є начальником прикордонного загону або його заступником, не є начальником окремого контрольно-пропускного пункту або його заступником, не є начальником авіаційної частини або його заступником, а отже не мав права розглядати стосовно позивача справу про адміністративне правопорушення та накладати на нього адміністративне стягнення. Просив позов задовольнити.

Відповідач Заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Староказаче» тип А Білгород-Дністровського прикордонного загону ст. лейтенанта Свинар Владислав Вікторович у судове засідання не з'явився надав до суду 06.09.2018 року відзив в якому зазначив, що 23.07.2018 року 13:30 год. ним був виявлений в пункті пропуску «Старокозаче» громадянин України ОСОБА_2, який без дозволу представників Державної прикордонної служби України залишив транспортний засіб, на якому слідував, та рухався по автомобільній смузі руху у пішому порядку.

Згідно пункту 13 статті 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" до обов'язків Державної прикордонної служби України належить встановлення за погодженням з органами доходів і зборів та керівниками відповідних підприємств, на території яких розміщено пункти пропуску через державний кордон режиму у пунктах пропуску через державний кордон України, контроль за його додержанням.

Частина перша статті 25 Закону України "Про прикордонний контроль" вказує, що діяльність державних органів, що здійснюють різні види контролю під час перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, координується органами охорони державного кордону.

Відповідно до пункту 4 Порядку здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.99 № 48 Адміністрація Держприкордонслужби та його структурні підрозділи в межах установлених законодавством повноважень здійснюють координацію діяльності відповідно центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань: додержання прикордонного режиму в прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, режиму в пунктах пропуску через державний кордон.

Згідно пунктів 20, 21 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 751 зони прикордонного контролю у пунктах пропуску, пунктах контролю визначаються наказом начальника органу охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого знаходиться пункт пропуску.

У відповідності до вищевикладеного, п.2.9.1 Наказу АДПСУ від 29.08.2011 № 627, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2011 р. за № 1117/19855 «Про затвердження Порядку дій посадових осіб органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, здійснення контролю за його додержанням, а також організації і забезпечення взаємодії та координації контрольних органів і служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в пунктах пропуску через державний кордон» передбачає, що під час перебування у пунктах пропуску особам, які перетинають державний кордон, забороняється: самостійно, без дозволу представників підрозділу охорони державного кордону, залишати транспортні засоби чи здійснювати у них посадку; без дозволу представників підрозділу охорони державного кордону залишати зону прикордонного контролю і територію пункту пропуску.

Враховуючи те, що гр. ОСОБА_2 без дозволу представників Державної прикордонної служби України залишив транспортний засіб, на якому слідував, та рухався по автомобільній смузі руху у пішому порядку, по зазначеному факту відповідачем, на підставі ст.ст. 254-256 КУпАП, було складено протокол про адміністративне правопорушення № 315302 від 23.07.2018 року відносно гр. ОСОБА_2 за порушення режиму-в пункті пропуску, та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 202 КУпАП.

На підставі складання вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення та ст. 222 КУпАП, відповідачем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 315302 від 23.07.2018 року, якою визнано гр. ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.202 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 119 гривень.

Єдиним аргументом позивача щодо незаконності винесеної постанови є факт, що відповідач не мав посадових повноважень виносити постанову про накладення адміністративного стягнення, однак позивачем не було прийнято до уваги зміни в законодавстві України.

27.02.2018 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прикордонної безпеки держави», відповідно до п.10 якого було внесено зміни до ст. 222-1 КУпАП, а саме: від імені органів Державної прикордонної служби України накладати адміністративні стягнення мають право в т.ч. інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує Державну політику у сфері охорони державного кордону України.

На виконання нововведених змін, Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано Наказ від 28.02.2018 року № 16 «Про організаційні заходи щодо реформування адмінпровадження у прикордонній сфері», відповідно до якого уповноважено відповідно до абзацу 3 ч.2 ст. 222-1 КУпАП розглядати від імені Державної прикордонної служби України справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.І ст. 222-1 КУпАП та накладати відповідні адміністративні стягнення в т.ч. старших змін прикордонних нарядів в пунктах пропуску через державний кордон.

Відповідно до витягу з книги прикордонного контролю розділ 4г розрахунок особового складу на добу та витягу з книги прикордонного контролю розділ і список особового складу віпс «Старокозаче» (тип А) впс «Старокозаче», з 08:00 23.08.2018 року по 08:00 24.08.2018 року відповідач перебував у прикордонному наряді «Старший прикордонних нарядів в пункті пропуску».

Згідно стандартних бланків постанов про накладення адміністративного стягнення, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.09.2013 року № 898 «Про затвердження Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 жовтня 2013 року за № 1729/24261, чітко зазначено, що у постанові вказується посада, прізвище, ім'я та по батькові уповноваженої посадової особи, яка винесла постанову.

Дотримуючись вимог чинного законодавства та правил складання та оформлення службових документів, відповідач зазначив посаду, котру обіймав, а саме: заступник начальника відділення інспекторів прикордонної служби впс «Старокозаче» тип «А». Однак на час винесення постанови перебував у прикордонному наряді «Старший прикордонних нарядів в пункті пропуску». Посада в органі охорони державного кордону та прикордонний наряд є різними категоріальними поняттями, різними за своєю сутністю. Тому відповідач вважає що його дії при винесенні постанови були законними та не виходили за рамки правового поля. В задоволення позову просить відмовити.

03.10.2018 року позивач ОСОБА_2 надав до суду заяву про зміну підстав позову, в якій зазначив, що з постановою він не згодний з інших наступних підстав. 23 липня 2018 року він повертався в Україну на своєму автомобілі через пункт пропуску "Старокозаче", що в Одеській області. На пункті пропуску вишикувалася черга з автомобілів. Позивач звернув увагу на те, як прикордонники пропускали поза чергою автомобілі, які під'їжджали до них, оминаючи чергу. При цьому автомобілі, які стояли в черзі, в тому числі і його, прикордонники ігнорували. За таких обставин він вимушений був звернутися до прикордонників за отриманням інформації щодо ситуації з пропуском автомобілів поза чергою. Адже пропускаючи одні автомобілі поза чергою та ігноруючи автомобілі, що знаходилися в черзі, прикордонники фактично порушували приписи ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Звертаючись до прикордонників, позивач не намагався порушувати режим в пункті пропуску, він лише намагався реалізувати свої конституційні права, а саме право вільно збирати інформацію усно, закріплене в ст. 34 Конституції України, та право особисто звертатися до посадових і службових осіб органів державної влади, закріплене в ст. 40 Конституції України. Реалізовуючи свої конституційні права, він змушений був залишити свій автомобіль і підійти до прикордонників. Отримати відповідну інформацію, не виходячи з автомобіля, було, на його переконання, неможливо. При цьому жодних зауважень стосовно того, що він залишив свій автомобіль, починаючи з моменту як тільки відкрив двері автомобіля і вийшов з нього, відповідач не висловлював. Таким чином, залишення автомобіля відбулося за відсутності заперечень щодо цього з боку відповідача, а отже, з його дозволу. Позивач вимушений був звернути увагу відповідача на виниклу ситуацію із пропуском автомобілів поза чергою. Його усне звернення залишилось без відповіді. Не отримавши обґрунтованої відповіді позивач зателефонував до Служби «Довіра» Державної прикордонної служби України і залишив своє звернення з приводу виниклої ситуації з пропуску автомобілів поза чергою в пункті пропуску «Старокозаче». Після залишення звернення пропуск автомобілів поза чергою припинився. Однак, побачивши, як позивач залишив своє звернення в Службі «Довіра» і хотів повернутися після цього до свого автомобіля, відповідач вирішив помститися і склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №315302 від 23.07.2018 року за ст. 202 КУпАП, який ОСОБА_2 підписав, зазначивши, що не згоден з діями інспектора. Після оформлення протоколу відповідач виніс щодо позивача вищезазначену постанову № 315302 від 23.07.2018 року. З огляду на вищевикладене, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 202 КУпАП стало, на думку позивача, не залишення ним самостійно транспортного засобу без дозволу представників підрозділу охорони державного кордону, а його звернення до Служби «Довіра» Державної прикордонної служби України з приводу виниклої ситуації з пропуску автомобілів поза чергою в пункті пропуску «Старокозаче».

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 липня 2018 року Заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Староказаче» тип А Білгород-Дністровського прикордонного загону ст. лейтенанта Свинар Владислава Вікторовича було складено постанову №315302 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.202 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 119 гривень.

Згідно зі ст. 19 Конституції України,правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Згідно ст. 202 КУпАП порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду -тягне за собою накладення штрафу на громадян від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід зазначити, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Доводи позивача щодо необхідності скасування постанови безпідставні, необгрунтовані та не підкріплені нормами законодавства та відповідними доказами, тому у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 242, 244, 245, 250, 293, 295 КАС України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Староказаче» тип А Білгород-Дністровського прикордонного загону ст. лейтенанта Свинар Владислава Вікторовича, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №315302 від 23 липня 2018 року, винесену Заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Староказаче» тип А Білгород-Дністровського прикордонного загону ст. лейтенанта Свинар Владиславом Вікторовичем, щодо визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення - штрафу в розмірі 119 гривень, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення суду буде виготовлений у строк до 26.11. 2018 року включно.

Суддя Коваленко О. Б.