Рішення № 77974918, 01.11.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15556/18-ц

Категорія 32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Остапчук Т.В.,

при секретарі Каранда С.Г.

за участю позивача ОСОБА_1

представника 3-ї особи МВСУ- Отрода Т.Ю.

розглянув у відкритому у судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Міністерство внутрішніх справ України про відшкодування завданого збитку (упущеної вигоди),

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2018 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Міністерство внутрішніх справ України про стягнення збитків (упущеної вигоди), в якому позивач просить стягнути з держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 101 303,68 грн. завданого збитку.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії було задоволено частково: зобов'язано відповідача здійснити позивачу з 01.12.2016 р. перерахунок раніше призначеної пенсії та виплатити її, виходячи з 65% грошового забезпечення, з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільнені, які він отримував протягом 2012-2014 рр., тобто 24-х місяців до звільнення з органів внутрішніх справ, та з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позивач зазначає, що внаслідок вини державних органів у період з 01.04.2014 р. по 30.11.2016 р., тобто протягом 32 місяців, він отримував пенсію по 5163,64 грн. щомісячно замість 8329,38 грн., тому сума завданого йому збитку складає 101 303,68 грн., адже він отримував менший розмір пенсії, ніж той, що повинен був йому виплачуватися відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим позивач вважає, що недоотримана внаслідок вини МВС України сума пенсії є збитком у вигляді упущеної вигоди, тобто доходу, який, на думку позивача, він міг би отримати за звичайних обставин, якби його право не було порушено. У разі недопущення таких дій МВС України, позивач вважає, що за вказаний період отримав би значно вищі пенсійні виплати, які відповідно до ст.46,92 Конституції України є соціальними гарантіями з боку держави. (а.с.4).

10 вересня 2018 року до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, в якому він просив суд стягнути з держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 35 564,16 грн. завданого збитку замість 101 303,68 грн. Посилаючись на ст.ст.22, 1173 ЦК України просить позов задовольнити (а.с.111-113).

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник третьої особи - МВС України проти позову заперечувала, вказувала на те, що на даний час відсутнє будь-яке рішення, яким визнано дії чи діяльність МВС України протиправними по відношенню до позивача. Вказує, що спірна сума, яка не отримана позивачем у період з 01.04.2014 р. по 30.11.2016 р. є сумою недоотриманої пенсії, а тому в розумінні ч.2 ст.22 ЦК України ця сума не є упущеною вигодою, хоч насправді це є суми самостійно обрахованої ним недоотриманої пенсії за зазначений період, а розрахунки упущенї вигоди не підтверджені відповідними документами. Вважає позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та посилаючись на ст.19 Конституції, ст.ст. 22,1173,1166 ЦК України, ст.ст.10,81,181 ЦПК України, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явилась, надала відзив на позов, у якому вказує, що Казначейство жодних прав та інтересів не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, тому відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства Казначейств не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб'єктів. Посилаючись на ст.ст.3,5,13,38,55,56,62 Конституції України, 1173 ЦК України, ст.ст.43,76,178,264 ЦПК України просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Разом з відзивом на позовну заяву надійшло клопотання від представника відповідача про залучення до розгляду справи належних відповідачів: Міністерство внутрішних справ України та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (а.с.39-41).

Позивач заперечував проти залучення вказаних державних органів в якості відповідачів та просив залучити їх в якості третіх осіб. Ухвалою суду було залучено Міністерство внутрішних справ України та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (а.с.45-47).

Третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві відзиву не надав, в судове засідання свого представника не направив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином та не повідомила причини неявки представника, заяви про розгляд справи за відсутності представника не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про відшкодування шкоди шляхом стягнення з Державного бюджету України збитків у виді упущеної вигоди в сумі 101 303,68 грн., а 10.09.2018 р. зменшив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 35 564,16 грн. завданого збитку (а.с.111-113).

10 квітня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с.38).

24 лютого 2017 року постановою Солом'янського районного суду м. Києва у справі №760/22746/16а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії було задоволено частково: зобов'язано відповідача здійснити позивачу з 01.12.2016 р. перерахунок раніше призначеної пенсії та виплатити її, виходячи з 65% грошового забезпечення, з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільнені, які він отримував протягом 2012-2014 рр., тобто 24-х місяців до звільнення з органів внутрішніх справ, та з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.21).

Згідно листа ПФУ №7003/03 від 26.02.2018 р. з метою виконання вказаної постанови управлінням ПФУ здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2016 р. в порядку, встановленому постановою та нараховано за кошти за період з 01.12.2016 р. по 28.08.2018 р., що становить 18 893,50 грн., які включені в відомість для виплати пенсії на березень 2018 р., після проведеного перерахунку розмір пенсії за вислугу років становить 8 329,38 грн. (а.с.26).

01 серпня 2018 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва у справі 760/22746/16-а за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії частково задоволено, постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року в частині задоволення позовних вимог щодо перерахунку та виплати пенсії позивача з урахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні - скасуванню, а адміністративний позов в цій частині позовних вимог - залишенню без задоволення. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін (а.с. 100-106).

15 серпня 2018 року до суду надійшло клопотання МВС України, в якому міститься прохання зобов'язати позивача уточнити позовні вимоги з урахуванням Постанови Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва у справі №760/22746/16-а від 01 серпня 2018 року (а.с.98,99).

Згідно з статтею 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1, п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.1,2 ст. 22 ЦК України Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу положень статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування не одержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум.

При обрахуванні розміру збитків, позивач виходив із свого права на отримання відшкодування упущеної вигоди у вигляді недоотриманої пенсії, але наведені позивачем розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, іншими належними і допустимими доказами, що свідчили б про конкретний розмір доходу, який він міг би і повинен був отримати, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Так, зміст позовних вимог та встановлені судом обставини справи дають підстави для висновку, що позивач при розрахунку розміру упущеної вигоди виходив із вірогідності таких збитків, які ймовірно могли бути йому завдані діями державних органів, які він вважає неправомірними.

Щодо посилання позивача на рішення Конституційного суду України у справі №12-рп/2001 від 03.10.2001 р.

У вказаному рішенні йдеться про відшкодування виплат потерпілим від незаконних дій правоохоронних органів і суду за рахунок коштів, які виділяються цим органам на інші цілі, та про необхідність відшкодовувати шкоду за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів. Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази наявності незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності правоохоронних органів і суду і, крім того, позов заявлено не до вказаних державних органів, а тому підстави для врахування вищезазначеного рішення під час розгляду судом цієї справи відсутні.

За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

В даному випадку відсутній один із обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення - факт наявності незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності відповідача, МВС України чи будь-якого іншого державного органу, адже позивач у зазначає, що з вини державних органів йому були завдані збитки у вигляді упущеної вигоди. Матеріали справи не містять будь-яких доказів встановленої у судовому порядку вини чи визнаного факту протиправності дій чи бездіяльності державних органів.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Так, доказів реальної можливості отримувати вказаний дохід позивачем не надано.

Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-237ц16.

У вказаній постанові йдеться про заподіяння шкоди шляхом надання довідки щодо грошового забезпечення, яка не відповіла дійсності, а в справі, що розглядається, позивач зазначає, що шкода йому заподіяна у зв'язку з виплатою пенсії в меншому розмірі, позивач не оспорює правильність сум, зазначених у поданих суду довідках, що містяться у матеріалах справи.

Таким чином, підстави для врахування вищезазначеної постанови Верховного суду України під час розгляду судом цієї справи відсутні.

Ураховуючи наведене та виходячи із обставин, встановлених судом, приходить до висновку що сума яка не отримана позивачем за період 01.04.2014 р. по 30.11.2016 р., є сумою недоотриманої пенсії, а тому в розумінні ч. 2.ст. 22 ЦК України ця сума не є упущеною вигодою, відтак, зазначена норма права не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а тому підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст.ст. 16,22,1166,1173 ЦК України, статтями 1-23, 76-82, 89, 90, 95, 131, 141, 142, 263-265, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, ,суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Міністерство внутрішніх справ України про відшкодування завданого збитку (упущеної вигоди).

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м.Києва.

Дата складання повного тексту рішення 19.11.2018р.

Суддя Остапчук Т.В.