Рішення № 77973722, 02.10.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5568/18

Справа №754/9416/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Галась І.А.

при секретарі - Дмитрієвій А.А.,

у відсутності сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Мегабанк» звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Між ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 11.10.2017 р. було укладено кредитний договір №138-011-850-2-17-Г (з ануїтентними платежами). Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Кредитного договору відповідачу було надано кредитні кошти на споживчі цілі, шляхом видачі з каси банку готівкою, а відповідач зобов'язався на умовах, передбачених договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками. Згідно п.п. 2.2, 2.3, 2.4 Кредитного договору, загальний розмір кредиту складав 28 026,91 грн. та надавався на строк з 11.10.2017 р. до 09.10.2020 р. включно зі сплатою 15,00% річних за користування кредитом.

11.10.2017 р. грошові кошти в розмірі 28 026,91 грн. були видані позивачем відповідачу, що підтверджується копією заяви на видачу готівки та випискою з рахунку.

Пунктом 2.9 Кредитного договору передбачено, що розмір щомісячного платежу становить 1677,56 грн., який включає суму ануїтентного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, що сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Починаючи з листопада 2017 року відповідачем не сплачуються ануїтентні платежі за кредитом.

Згідно п. 4.4 Кредитного договору у разі порушення строків сплати ануїтентних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів позивач обліковує заборгованість за кредитом в повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. З цього моменту позивач припиняє нарахування щомісячної винагороди, процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі, встановленому п. 2.11 цього Договору (0,1 % процента річних), а за невиконання прийнятих на себе зобов'язань щодо сплати ануїтентних платежів та комісійних винагород відповідач сплачує штраф у розмірі, передбаченому п. 6.3 цього Договору.

Відповідно до п. 6.3 Кредитного договору у разі порушення строків сплати ануїтентних платежів та/або комісійної винагороди понад 90 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 45 процентів від суми кредиту.

В зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за Кредитним договором у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 21.06.2018 р. становить 44 793,41 грн., яка складається з: суми залишку заборгованості за кредитом в розмірі 27 972,82 грн.; суми процентів за користування кредитом за період з 01.11.2017 р. по 20.06.2018 р. в розмірі 1 405,80 грн.; суми комісійної винагороди за період з листопада 2017 р. по лютий 2018 р. включно в розмірі 2 802,68 грн., суми штрафу в розмірі 12 612,11 грн.

В зв'язку з наведеним, керуючись ч. 2 ст. 1050 ЦК України позивач просить стягнути заборгованість по кредиту з відповідача у примусовому порядку, а також судові витрати.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.07.2018 р. відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Судове засідання по справі призначено на 02.10.2018 р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду клопотання в якому клопоче про розгляд цивільної справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи, причину неявки суд не повідомив. Судова повістка про виклик відповідача в судове засідання в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена з відміткою - "за закінченням встановленого строку зберігання".

Будь-яких заяв клопотань, а також відзиву на позов зі сторони відповідача на адресу Деснянського районного суду м. Києва не надходило.

Зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд знаходить за можливим розглянути справу у відсутності відповідача, згідно до вимог частини 4 ст. 223 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням статті 280 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2017 року між ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №138-011-850-2-17-Г (з ануїтентними платежами) (а.с. 5-10).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Кредитного договору відповідачу було надано кредитні кошти на споживчі цілі, шляхом видачі з каси банку готівкою, а відповідач зобов'язався на умовах, передбачених договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками.

Згідно п.п. 2.2, 2.3, 2.4 Кредитного договору, загальний розмір кредиту складав 28 026,91 грн. та надавався на строк з 11.10.2017 р. до 09.10.2020 р. включно зі сплатою 15,00% річних за користування кредитом.

Умовами п. 2.8 Кредитного договору передбачено, що розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,5% від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Пунктом 2.9 Кредитного договору передбачено, що розмір щомісячного платежу становить 1677,66 грн., який включає суму ануїтентного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, що сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

У відповідності до п. 3.3.5 Кредитного договору позивач має право вимагати повернення кредиту в повному обсязі, строк виплати якого ще не настав у разі затримання позичальником сплати щомісячного платежу та/або процентів щонайменше на один календарний день.

Згідно п. 4.4 Кредитного договору у разі порушення строків сплати ануїтентних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів позивач обліковує заборгованість за кредитом в повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. З цього моменту позивач припиняє нарахування щомісячної винагороди, процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі, встановленому п. 2.11 цього Договору (0,1 % процента річних), а за невиконання прийнятих на себе зобов'язань щодо сплати ануїтентних платежів та комісійних винагород відповідач сплачує штраф у розмірі, передбаченому п. 6.3 цього Договору.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за несвоєчасне погашення ануїтентних платежів кредитодавець має право нараховувати та стягувати з позичальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу від несвоєчасно сплаченої суми при цьому розмір пені не може перевищувати 15 процентів суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 6.3 Кредитного договору у разі порушення строків сплати ануїтентних платежів та/або комісійної винагороди понад 90 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 45 процентів від суми кредиту.

Тобто даний договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

11.10.2017 р. грошові кошти в розмірі 28 026,91 грн. були видані позивачем відповідачу, що підтверджується копією заяви на видачу готівки № TR.1679727.2346.46 (а.с. 13) та випискою з рахунку (а.с. 14-15).

Починаючи з листопада 2017 року відповідачем не сплачуються ануїтентні платежі за кредитом, що підтверджується випискою з рахунку (а.с. 14-21).

В зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за Кредитним договором у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 21.06.2018 р. становить 44 793,41 грн., яка складається з:

-сума залишку заборгованості за кредитом - 27 972,82 грн.;

-сума процентів за користування кредитом за період з 01.11.2017 р. по 20.06.2018 р. - 1 405,80 грн.;

-сума комісійної винагороди за період з листопада 2017 р. по лютий 2018 р. включно в розмірі 2 802,68 грн., суми штрафу в розмірі 12 612,11 грн.

Наданий Банком розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідач належним чином умови договору не виконує.

Правильність наданих банком розрахунків заборгованості підтверджується умовами кредитного договору і не спростована відповідачем в установленому законом порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов'язання за договором. Кредитор відповідне право вимоги реалізував шляхом пред'явлення до позичальника позову про стягнення боргу за кредитним договором і визначив борг на відповідну дату.

У відповідності до вимог ст. ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами. Позивач надав до суду копії зазначених документів, розрахунок заборгованості по кредиту, виданий посадовою особою позивача, який являється допустимим доказом у справі, а відповідач не надав суду жодного належного доказу, що спростовують наявність кредитних відносин та не спростував подані позивачем розрахунки заборгованості за таким кредитним договором. Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на обґрунтованість позову. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість за кредитним договором, а його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов'язань за кредитним договором та повернення кредиту. Судом таких доказів також не здобуто, що вказує на обґрунтованість позову.

Таким чином, позов підставний і підлягає до задоволення.

У зв'язку із задоволенням позову згідно ст.141 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549-550, 589, 610, 612, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 1-13, 76-83, 141, 209-211, 247,258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» заборгованість у розмірі 44 793,41 грн. за кредитним договором № 138-011-850-2-17-Г від 11.10.2017року.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: