Рішення № 77962906, 07.11.2018, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/479/18

Провадження № 2/177/534/18

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

07 листопада 2018 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення кредитором спадкодавця заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача за довіреністю звернувся до суду з зазначеним позовом 16.03.2018 та уточнивши позовні вимоги просив стягнути з ОСОБА_2, як спадкоємця ОСОБА_3, на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 29.10.2012, в загальному розмірі 5042,38 грн., яка включає заборгованість: за тілом кредиту – 143,71 грн., по відсоткам за користування кредитом – 2727,96 грн., заборгованість за пенею – 2300 грн., а також стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

В обґрунтування пред’явлених вимог вказує, що 29.10.2012 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав ОСОБА_3 кредит в розмірі встановленого кредитного ліміту на платіжну карту 300 грн. зі сплатою відсотків за користування ним. Вказаний договір по своїй суті фактично є договором приєднання в розумінні ч.1 ст. 634 ЦК України.

Свої зобов’язання за кредитним договором від 29.10.2012 банк виконав належним чином, надавши ОСОБА_3 кредит в обумовленому розмірі. Натомість вона, в порушення умов договору, свої зобов’язання не виконала, у зв’язку з чим у неї сформувалася заборгованість за кредитним договором.

11.10.2015 ОСОБА_3 померла, про що позивачу стало відомо 29.09.2017.

12.11.2017 позивач звернувся до Шостої криворізької державної нотаріальної контори з претензією до спадкоємців ОСОБА_3, на що отримано відповідь, згідно якої спадкоємці ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини чи відмову від неї до нотаріальної контори не зверталися, спадкова справа заведена на підставі претензії банку.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 як спадкоємець ОСОБА_3, який фактично прийняв спадщину, що відкрилася після її смерті, зобов’язаний сплатити банку заборгованість за кредитним договором, яка сформувалася на дату смерті ОСОБА_3, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Представник позивача правом на участь в судовому засіданні не скористався, просив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, за відсутності представника банку, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с. 47).

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 51), але до суду повторно не з’явився (а.с. 68, 70, 77-78), про причини неявки суду не повідомив. Відзиву до суду не подано.

Відповідно до п. 2 ч.7, ч.8 ст. 128 ЦПК України, про час та місце розгляду справи відповідач вважається повідомленим належними чином. За даних обставин, неодноразові неявки відповідача в судове засідання суд розцінює як намір затягування розгляду справи, що суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1950 року.

Зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів в силу ст. 280 ЦПК України.

У зв’язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.10.2012 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», яке змінило найменування на АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.7), у якій вона підтвердила своїм підписом, що вказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами складає Договір про надання банківських послуг (а.с. 8-31), а також що вона ознайомлена з умовами кредитування та погоджується на них (а.с. 7).

По суті вказаний договір є договором приєднання в розумінні ч. 1 ст. 634 ЦК України, якою визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, що може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно умов вказаного договору ОСОБА_3отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору, якими користувалася. Станом на 11.10.2015 у ОСОБА_3 сформувалася заборгованість за кредитом в розмірі 5171,67 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 143,71 грн., заборгованості за відсотками – 2727,96 грн. та пеня – 2300 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем, який відповідач не заперечив та не спростував (а.с. 58).

11.10.2015 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 33, 65).

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 ЦПК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних відносинах. У такому разі відбувається зміна суб'єктного складу у певному правовідношенні, тобто цивільні відносини існують безперервно, не припиняючись, у них відбувається лише заміна одного із їх учасників.

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Обов’язки боржника за кредитним договором, відповідно до ст. 1219 ЦК України, не відносяться до кола обов’язків, які не входять до складу спадщини.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з ч.2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, той з подружжя хто пережив, має право на спадкування за законом в першу чергу.

Відповідно до змісту ч.3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до довідки Червоненської сільської Криворізького району Дніпропетровської області № 1174 від 12.09.2018, на час смерті ОСОБА_3 з нею проживав чоловік ОСОБА_2 та донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 74), вимоги до якої позивач не заявляє.

Оскільки відповідач, будучи чоловіком померлої ОСОБА_3, на час відкриття спадщини проживав з нею, то суд, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що саме він, як спадкоємець першої черги спадкування за законом, який фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, в тому числі обов’язок по сплаті заборгованості за вище вказаним кредитним договором, має сплатити заборгованість за кредитом, яка сформувалася на дату смерті ОСОБА_3

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Отже, факт неотримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадкове майно, не позбавляє банк права стягувати заборгованість, яка сформувалася на дату відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої та другої статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Як вказував позивач та не спростовано відповідачем, ПАТ КБ «ПриватБанк» дізнався про смерть ОСОБА_3 29.09.2017 (а.с. 56), а звернувся до нотаріуса з вимогою до спадкоємців боржника 20.11.2017, що підтверджується претензією кредитора (а.с. 64-66) на підставі якої відкрито спадкову справу, тобто в межах визначеного законом строку.

У зв’язку з вище викладеним, суд приходить до висновку, що кредитор не позбавлений права вимоги до спадкоємця боржника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 як спадкоємця боржника, на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 29.10.2012, укладеним між банком та спадкодавцем ОСОБА_3, яка станом на 11.10.2015 склала 5171,67 грн., а саме по тілу кредиту – 143,71 грн., по процентам за користування кредитом – 2727,96 грн., за пенею – 2300 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов’язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.1) в розмірі 1762 грн.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитором спадкодавця– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок для погашення заборгованості № 29092829003111, заборгованість за кредитним договором б/н від 29.10.2012, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, померлою 11.10.2015, станом на 11.10.2015 в загальному розмірі 5171 (п’ять тисяч сто сімдесят одна) гривня 67 копійок, яка включає заборгованість:

- по тілу кредиту – 143 (сто сорок три) гривні 71 копійка;

- по відсоткам за користування кредитом – 2727 (дві тисячі сімсот двадцять сім) гривень 96 копійок;

- за пенею 2300 (дві тисячі триста) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570 МФО 305299, у рахунок відшкодування судових витрат 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.А. Суботіна