Рішення № 77957928, 01.11.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року Справа № 2340/2744/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,

представника позивача Коханія О.В., - за довіреністю,

представника відповідача: Мауріної Я.Ю. - за довіреністю,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-ІНВЕСТ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-ІНВЕСТ» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 №0003851410 форми «В4» ГУ ДФС у Черкаській області на підставі акту перевірки від 10.04.2018 №152/23-00-14-1007/32079511 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та застосування штрафних (фінансових) санкцій (перераховано пеню) за звітний період - квітень 2015 року на суму 8156 грн. та податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 №0003861410 форми «Р» ГУ ДФС у Черкаській області на підставі акту перевірки від 10.04.2018 №152/23-00-14-1007/32079511 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 7341 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки між ним та ТОВ «ТРІВЕЛС» здійснено реальну господарську операцію.

При цьому позивач вказує, що зміст наданих послуг підряду із ТОВ «ТРІВЕЛС та ПМП «Інтербуд» по реконструкції АЗС №105 за адресою Черкаська область, м. Канів, вул. Київська, 36 є різними та охоплюють різні періоди. Факт причетності ТОВ «ТРІВЕЛС» до незаконної діяльності не підтверджений належними доказами, а обґрунтування нереальності господарської діяльності на основі показів керівника одного із учасників твої операції на стадії досудового слідства є неприпустимим.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В письмовому відзиві на адміністративний позов та в судовому засіданні представник відповідача просила у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши, що позивачем занижено податок на додану вартість, внаслідок відсутності фактичного здійснення господарської операції з ТОВ «ТРІВЕЛС».

Представник відповідача аргументує свою позицію тим, що надані ТОВ «ГАЛ-ІНВЕСТ» первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «ТРІВЕЛС» підписані директором та головним бухгалтером ТОВ «ТРІВЕЛС» ОСОБА_3, який згідно протоколу допиту свідка від 25.10.2017 дав свідчення щодо непричетності до здійснення ним господарської діяльності, обов'язків директора та головного бухгалтера ТОВ «ТРІВЕЛС». Разом з тим вказує, що кошти перераховані позивачем до ТОВ «ТРІВЕЛС» за ремонтно-будівельні роботи здійсювались на рахунок №26002001004105, який як встановлено органом досудового розслідування у справі №335/11519/17 від 03.10.2017 щодо кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42017080000000089 використовувався невстановленими особами при здійснені незаконної діяльності фіктивних підприємств (в т.ч. ТОВ «ТРІВЕЛС»).

Крім того представник відповідача вказує, що під час проведення документальної позапланової перевірки не встановлено походження будівельних матеріалів, які використовувались під час будівельних робіт по реконструкції АЗС, фактична вартість яких включена до загальної вартості Договору від 19.03.2015 №14.

Також представник відповідача зазначив, що під час перевірки позивачем не надано ліцензію ДАБІ щодо здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів та інші дозвільні документи для здійснення підготовчих та будівельних робіт ТОВ «ГАЛ-ІНВЕСТ», та те, що позивачем задекларовано взаємовідносини з ПМП «Інтербуд» щодо придбання ідентичної послуги на виконання робіт по реконструкції існуючої АЗС №105 по вул. Київська в м. Каневі Черкаської області на загальну суму 50000 грн. в т.ч. ПДВ 8333, 33 грн.

В судовому засіданні представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач не погодився з жодним доводом відповідача та просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-ІНВЕСТ» зареєстроване як юридична особа 13.06.2002, ідентифікаційний код 32079511 та є платником податку на додану вартість.

Відповідно до наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 27.03.2018 за №656 та направлень від 27.03.2018 №633/23-00-14-1004, №634/23-00-14-0004 виданих ГУ ДФС у Черкаській області, проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 32079511) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТРІВЕЛС» (35551498) за квітень 2015.

За наслідками перевірки складено акт №152/23-00-14-1007/32079511 від 10.04.2018 року.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.п.1.2 п.1, п.п. 2.4, п.п.2.1 п.2 наказу №88, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 7341 грн., за 2015 рік;

- п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п. 2.4 наказу №99, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 8156 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним актом перевірки позивач подав до відповідача заперечення на нього.

Відповіддю на заперечення від 23.04.2018 №17594/23-00-14-1014 відповідач залишив акт перевірки №152/23-00-14-1007/32079511 від 10.04.2018 без змін.

На підставі вказаного акту перевірки №152/23-00-14-1007/32079511 від 10.04.2018 Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» за №0003851410 від 26.04.2018 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та застосування штрафних (фінансових санкцій) санкцій за звітний період - квітень 2015 року на суму 8156 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» за №0003861410 від 26.04.2018 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 7341 грн.;

04.05.2018 позивач оскаржив вищевказані податкові повідомлення в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням про результати розгляду скарг від 20.06.2018 №21010/6199-99-11-01-01-25 ДФС України податкові повідомлення-рішення від 26.04.2018 №0003851410, №0003861410 залишені без змін.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІ (надалі - Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України №996-ХІ (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) випливає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України №996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, позивач у перевірочний період у взаємовідносинах з ТОВ «ТРІВЕЛС» відобразив придбання послуги з реконструкції АЗС №105 за адресою: Черкаська область, м. Канів, вул. Київська, 36 на підставі договору підряду №13 від 19.03.2015.

Факт виконання договірних зобов'язань сторонами підтверджується зареєстрованою податковою накладною від 30.04.2015 №151, актом №1 приймання виконаних робіт за квітень 2015, актом №2 приймання виконаних робіт за квітень 2015, актом №3 приймання виконаних робіт за квітень 2015, актом №4 приймання виконаних робіт за квітень 2015, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2015, які дослідженні під час проведення перевірки контролюючим органом.

Позивач оплатив вартість товарів та послуг, що підтверджується платіжним дорученням №878 від 27.05.2015.

Судом враховано, що на письмову вимогу відповідача від 27.03.2018 №13241/23-00-14-10-14 позивачем надано всі витребувані документи, при цьому доказів витребування ліцензії Державної архітектруно-будівельної інспекції на право зайняття господарською діяльностю з будівництва об'єктів IV, V категорії складності, що наявна в матеріалах справи, відповідачем не надано.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що позивачем до перевірки надані всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які вказують на виконання договірних зобов'язань з ТОВ «ТРІВЕЛС».

Крім того, під час розгляду справи суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; виробництво дерев'яної тари; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; будівництво житлових і нежитлових будівель (основний). Також суд встановив, що ТОВ «ТРІВЕЛС» за КВЕД має право займатися: будівництвом інших споруд, н. в. і. у.; будівництвом житлових і нежитлових будівель (основний).

Тобто, укладений договір позивача з ТОВ «ТРІВЕЛС» повністю узгоджуються, є логічним та відповідає тому виду діяльності, яким займається позивач.

Також, суд звертає увагу, що зазначений договір, укладений між позивачем та ТОВ «ТРІВЕЛС», є чинними, ніким не скасований, а його виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

В свою чергу, на момент укладення договору та проведення господарських операцій контрагент позивача зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрований платником податків, банкрутом не визнавався.

Між тим, судом також встановлено, що позивач і його контрагент (на час господарських взаємовідносин) мали статус платників ПДВ.

Отже, у позивача виникли господарські відносини з ТОВ «ТРІВЕЛС» які, мали реальну ділову мету, що полягала в забезпеченні діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Послуга від ТОВ «ТРІВЕЛС» мала реальний характер та була використана в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які стали предметом перевірки.

При цьому, будь-яких достатніх доказів на підтвердження того, що позивач або контрагент позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов'язань, в акті перевірки ревізорами не наведено.

Щодо посилання в акті перевірки на аналіз ЄРПН позивача в якому, задекларовано взаємовідносини з ПМП «Інтербуд» щодо придбання ідентичної послуги, а саме реконструкції існуючої АЗС №105 по вул. Київська, в м. Каневі на загальну суму 50000 грн. в т.ч. ПДВ 8333 грн. 33 коп., то наявні в матеріалах докази дозволяють встановити суду, що послуги надані ПМП «Інтербуд» та ТОВ «ТРІВЕЛС» є різні по своєму предмету та охоплюють різні періоди часу, оскільки договір підряду №48/12 від 01.12.2014 між позивачем та ПМП «Інтербуд» передбачав надання останнім послуги з встановлення стаціонарного автомобільного газозаправочного пункту на АЗС №105, в той час як договором підряду №14 від 19.03.2015 передбачено отримання позивачем послуги від ТОВ «ТРІВЕЛС» щодо будівельних робіт по реконструкції АЗС №105.

Посилання відповідача на ухвалу суду від 03.10.2017 у справі №335/11519/17, де на його думку зафіксовано використання банківського рахунку відкритого в ПАТ «Банк «Софійський» №26002001004105, на який позивачем перераховано кошти, для здійснення незаконної діяльності ТОВ «ТРІВЕЛС» невстановленими особами, які анонімно діють від імені власника та службових осіб без проведення реальної господарської діяльності, з метою проведення ланцюга транзакції між підконтрольними банківськими рахунками та переведення безготівкових коштів у готівку, суд оцінює критично зважаючи ту обставину, що ухвала слідчого судді, суду є процесуальним документом для збирання доказової інформації в межах кримінального провадження, вона не доводить фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки ці обставини можуть бути встановлені виключно вироком суду, який набрав законної сили.

Посилання в акті перевірки на підписання первинних документів від імені ТОВ «ТРІВЕЛС» ОСОБА_4, який в ході досудового слідства заперечував будь-яке відношення до діяльності ТОВ «ТРІВЕЛС», судом сприймається критично, оскільки платник податків - покупець послуги, не повинен перевіряти наявність повноважень особи на її підписання.

Суд акцентує увагу, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили та яким встановлено укладення договорів між позивачем та ТОВ «ТРІВЕЛС» з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданих договорів з боку позивача. Епізод наявності змови позивача з ТОВ «ТРІВЕЛС» з метою зменшення податкових зобов'язань в ході слідства не досліджувався, судом не перевірявся і рішення з цього приводу судом не прийнято.

Щодо не підтвердження походження будівельних матеріалів, які використовувались під час будівельних робіт передбачених договором підряду №13 від 19.03.2015.

Судом встановлено, що вказаним договором підряду передбачалось проведення реконструкції АЗС №105 розхідними матеріалами ТОВ «ТРІВЕЛС», а тому позивач не може нести відповідальність за порушення обліку чи відображення зобов'язань іншою особою на яку позивач не має впливу, оскільки інакше порушується конституційна засада - індивідуалізація відповідальності (ст. 61 Конституції України).

Суд також враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, яка свідчить про незаконність такого формування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Суд зауважує, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив контрагент, а також не зазначено інших доводів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними контрагентами.

Враховуючи зазначене, позивач правомірно сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2015 рік, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку, що позивачем неправомірно визначено показники рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності», що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 40780 грн., за 2015 рік, в частині взаємовідносин з ТОВ «ТРІВЕЛС».

Дана позиція податкового органу ґрунтується на тих же фактах, що стали висновком про заниження податку на додану вартість, а саме не реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ТРІВЕЛС».

З такими висновками суд також не погоджується та зазначає.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Відповідно до п. 137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджено наявними в справі матеріалами, господарські правовідносини між позивачем та ТОВ «ТРІВЕЛС» у перевіряємому періоді мали реальний характер, позивачем по бухгалтерському та податковому обліку було відображено придбання у вказаного контрагента послуги, яку використано позивачем у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки відповідача в частині того, що позивачем занижено податок на прибуток за 2015 рік.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області форми «В4» за №0003851410 від 26.04.2018 та форми «Р» №0003861410 від 26.04.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРОПУ 39392109) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-ІНВЕСТ» (18000, м. Черкаси, вул. Благовісна, 299, код ЄДРПОУ 32079511) судовий збір в сумі 1762 (тисячу сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 листопада 2018.

Суддя В.В. Гаращенко