Рішення № 77957405, 15.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 листопада 2018 р. № 639/3404/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А.В.

при секретарі- Алавердян Е.А.

за участі сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Суп Є.Ю., Петріченка М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,61000, код НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить суд зобов'язати Головне управлінням ПФ України в Харківський області перерахувати пенсію з 5 лютого 2015 року, згідно рішення Жовтневого районного суду м. Харкова (справа № 639/7883/14-а від 12.12.2014 р.) та Ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2015 року по справі по справі № 639/7883/14-а згідно ДОВІДКИ наданої Харківським обласним військовим комісаріатом код-08166355 від14.05.2015 року № ФХ-101550/486ВСЗ включаючи всі складові грошового забезпечення перерахування згідно Постанови Кабінету Міністрів України №355, та залишити основний розмір премії 90% (замість 10%) (яке до цього терміну не виконано остаточно, оплата до розміру пенсії зафіксованої індексації (з 01.10.2012) починаючи з 05.02.2015 року по 31.12.2017року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, надали до суду відзив на позов та просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши надані матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, є військовим пенсіонером, якого звільнили з посади старшого викладача кафедри військової підготовки Харківського Політехнічного Інституту 06 травня 1998 року, військове звання підполковник, ветеран військової служби.

Позивачу була призначена пенсія, Пенсійна справа № ФХ101550.

З 01.01.2007 року пенсія виплачується Головним управлінням пенсійного фонду України в Харківської області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. за № 1294 « Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу» яка набрала чинності - з 01.01.2008 року було підвищено грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 3 даної постанови було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців, а пунктом 5 було надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати посадові оклади військовослужбовцям посади яких не передбачені у розмірах визначених затвердженою цією постановою згідно з додатками 1-23 за аналогічними посадами.

Виходячи зі змісту ч.3 ст.63 Закону України 2262-ХІІ, Постанови КМ України « Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу», від 07.11.2007 р. № 1294, Кабінет Міністрів України делегував право визначати розміри посадових окладів в тому числі і МО України, то накази останнього про встановлення посадових окладів військовослужбовцям військових навчальних закладів є підставою для проведення перерахунку пенсій відповідним категоріям військовослужбовцям. На виконання постанови Кабінету Міністрів України « Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу», від 07.11.2007р. № 1294 з метою впорядкування розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів ( військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів та наукових установ Збройних Сил України ) Міністром оборони України видано наказ від 28.07.2008 року №377 (який зареєстрований в Мін'юсті України 18.08.08р. за №761/15452). Вказаним наказом затверджена схема розмірів посадових окладів за основними типовими посадами військовослужбовців із числа науково - педагогічного складу навчальних закладів Збройних Сил України.

Судом встановлено, що 27.11.2013 року Міністром оборони України видано наказ № 814 « Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) , і наукових установ Збройних Сил України» який 12.12.2013р. зареєстрований в Мінюсті України за №2100/24632, та який 30.12.2013р. набрав чинності.

Тим самим скасовано наказ МО України №377 від 28.07.2008р. та залишено розмір посадового окладу позивача таким, яким він був в затвердженої наказом №377 схемі розмірів посадових окладів за основними типовими посадами військовослужбовців із числа науково - викладацького складу вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України.

Міністерство оборони України листом від 29.08.2008 року № 248/6/С/1087-Д повідомило Пенсійний фонд України про зміни посадових окладів та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, але Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківський області не підготувало такий список та не направило до Харківського обласного військового комісаріату для підготовки відповідної довідки, що призвело до не нарахування мені пенсії у зв'язку зі зміною посадових окладів. Що змусило звернутися позивача до суду.

Рішенням від 12.12.2014 року Жовтневого районного суду м. Харкова позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, а саме: зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області відомості за формою, встановленою законодавством України, про зміну посадового окладу посади з якої звільнявся підполковник запасу ОСОБА_1 відповідно до наказу Міністра оборони України від 27 листопада 2013 року № 814 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України", який встановлює посадовий оклад старшого викладача кафедри військового навчального закладу у розмірі 1460 грн. та зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 05 лютого 2014 року, враховуючи наказ Міністра оборони України від 2 7 листопада 2013 року № 814 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України який встановлює посадовий оклад старшого викладача кафедри військового навчального закладу у розмірі 1460 грн. - ВП № 47019521.

Вказане рішення набрало законної сили 10.02.2015 року.

Також, було видано виконавчі листи по вказаній справі, які 26.03.2015 року позивачем було подано до виконання до виконавчої служби.

На виконання рішення Жовтневого районного суду Харківської області по справі №639/7883/14-а від 12 грудня.2014 р. та Ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2015 року по справі № 639/7883/14-а у ВП № 47031802 Харківським обласним військовим комісаріатом 14.05.2015 року за № ФХ-101550/486ВСЗ була надана до Головного управління Пенсійного фонду України Довідка , для обчислення пенсії ОСОБА_1 в тому, що грошове забезпечення для обчислення пенсії з 01.01.2014 року встановленого згідно рішення суду за посадою СТ. Викладача Кафедри Військової Підготовки ХПІ, яку він обіймав на день звільнення.

Судом також встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова адміністративний позов ОСОБА_1, до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області задоволено, а саме: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови ОСОБА_1, у проведенні перерахунку пенсії на підставі наказу МО України «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів ( військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних сил України « від 27.11.2013 року №814; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на підставі поданої Харківським обласним військовим комісаріатом довідки № ФХ-101550/486 ВСЗ від 14.05.2015 року з урахуванням включеного до складу грошового забезпечення з якого призначається пенсія, сум щомісячної процентної надбавки за особливо важливі завдання (50 %), премії (90 %) починаючи з 05.02.2015 року та надати звіт протягом місяця з дня набрання рішення законної сили про виконання цього рішення та стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (61022. Держпром ,3 під. 2 пов.,м. Харків .код ЄРДПУ14099344) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( прож. АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 640 грн.

Рішення суду набрало законної сили.

Позивачем 14.06.2018 року отримано виконавчі листи по вказаній справі.

Однак, перерахунок пенсії згідно наказу МО України №814 відповідачем не проведений.

Суд вважає за необхідне зазначити , що відповідно до вимог ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд вказує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу» було затверджено порядок призначення (перерахунку) пенсій та визначено складові грошового забезпечення для призначення та перерахунку пенсій. На підставі цієї постанови з 01.01.2008 органами Пенсійного фонду України було проведено перерахунок вже призначених пенсій. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012р. №355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» установлено з 01.07.2012 року підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, збільшення його з 01.09.2012 року до 23 відсотків та з 01.01.2013 року до 35 відсотків.

Пунктом 2 вищезазначеної постанови передбачено, що при цьому розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсій згідно з пунктом 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008р. № 45, та підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону, виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 01.04.2012 року.

На виконання п.2 Постанови КМУ № 355 від 23 04.2012 року Міністерством оборони України, після набрання чинності цієї постанови забезпечено, та оформлено подання до Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області довідок про розмір грошового забезпечення, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" .

Суд також вказує, що спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а 10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років військовослужбовцям є стаття 63 Закону України №2262-12.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону у часі, слід виходити із того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняггі нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та Інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п'ята статті 17 Основного Закону України).

Особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту.

Конституційний Суд України" розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України).

Конституційний Суд України вважає, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

У рішеннях від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у ГУ ПФУ не має підстав зменшувати розмір підсумку пенсії позивачу з 01.01.2018 р. та з 01.09.2018 р.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов'язати Головне управлінням ПФ України в Харківський області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 5 лютого 2015 року, згідно рішення Жовтневого районного суду м. Харкова (справа № 639/7883/14-а від 12.12.2014 р.) та Ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2015 року по справі по справі № 639/7883/14-а згідно довідки наданої Харківським обласним військовим комісаріатом код-08166355 від 14.05.2015 року № ФХ-101550/486ВСЗ включаючи всі складові грошового забезпечення перерахування згідно Постанови Кабінету Міністрів України №355, та залишити основний розмір премії 90% (замість 10%) (яке до цього терміну не виконано остаточно, оплата до розміру пенсії зафіксованої індексації (з 01.10.2012) починаючи з 05.02.2015 року по 31.12.2017року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,61000, код НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 20 листопада 2018 року.

Суддя Зінченко А.В.