Рішення № 77955522, 19.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6392/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року м. Одеса

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 до Подільського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 до Подільського районного відділу Головного управління ДМС в Одеській області, Головного управління ДМС України в Одеській області, в якій позивач просив суд:

визнати протиправною відмову Подільського районного відділу Головного управління ДМС України в Одеській області у видачі ОСОБА_4 у зв’язку з досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. № 2503-ХІІ;

зобов’язати Подільський районний відділ Головного управління ДМС України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв’язку із досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради від 26.06.1992р. № 2503-ХІІ без передачі будь-яких даних про дитину і про її батьків, до ЄДР, без формування (присвоєння) унікального номеру в Реєстрі (УНЗР), без від цифрового підпису особи, без від цифрового образу обличчя особи, без від цифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.

Ухвалою від 14.12.2017 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 26.12.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження.

12.01.2018 року (вх. № 775/18) представником відповідача –Головного управління ДМС України в Одеській області подано до канцелярії суду відзив на позов.

В судовому засіданні 24.01.2018 року за клопотання представника Головного управління ДМС України в Одеській області судом залучено в якості другого відповідача ОСОБА_5 управління ДМС України в Одеській області.

Ухвалою від 24.01.2018 року ОСОБА_1 окружний адміністративний суд повернувся до з’ясування обставин по справі.

Ухвалою від 24.01.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження.

12.02.2018 року (вх. № 3903/18) представником відповідача – Головного управління ДМС України в Одеській області подано до канцелярії суду відзив на позов.

Ухвалою від 06.03.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом зупинено провадження у справі набрання чинності рішення Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17.

Ухвалою від 23.10.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 06.11.2018р.

Ухвалою від 06.11.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом закрито підготовче провадження по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що по досягненню ОСОБА_4 шістнадцятирічного віку позивач звернулась до Подільського районного відділу Головного управління ДМС України в Одеській області із заявою з проханням оформити і видати ОСОБА_4 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. № 2503-ХІІ. Однак, листом від 21.09.2017 року вих. № 5136/2945 відповідачем відмовлено позивачу у наданні ОСОБА_4 такого паспорту, посилаючись на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України посвідчують особу чи її спеціальний статус». Позивач вважає вказану відмову такою, що грубо порушує законні права та інтереси ОСОБА_4, у зв’язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача – Головного управління ДМС України в Одеській області проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що на звернення позивача та її сина відповідачем надано відповідь та надано роз'яснення щодо порядку, способу оформлення та переліку документів, необхідних для оформлення та виготовлення паспорта громадянина України вперше. Також, звернуто увагу заявниці на те, що у підрозділах, де розміщені робочі станції для оформлення і видачі паспорта громадянина України засобами Реєстру, громадянам України, які звернулися за оформленням паспорта вперше по досягненню відповідного віку, оформлюється паспорт виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, у зв'язку з чим просив у задоволені позову відмовити. У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що серед іншого заява подана позивачем була подана у довільній формі та не відповідала нормам чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Таким чином суд вирішує дану типову справу з урахуванням правових висновків ОСОБА_6 Верховного Суду, викладених у рішенні від 19.09.2018 по зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_2, та її неповнолітня дитина ОСОБА_4 13.09.2018 року звернулися до Подільського районного відділу Головного управління ДМС України в Одеській області із заявою з проханням оформити ОСОБА_4 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ, в якій зазначила, що, враховуючи свої релігійні переконання, які не дозволяють вносити інформацію до безконтактного електронного носія, вона відмовляється від отримання паспорта з безконтактним електронним носієм (а.с. 57-58).

Листом від 21.09.2017 №5136/2945 Подільський районний відділ Головного управління ДМС в Одеській області повідомив зацікавлених осіб, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» з 01.11.2016 року припиняється оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки) та запровадження оформлення і видача паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм у формі пластикової ID-картки (а.с. 7).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, з урахуванням висновків ОСОБА_6 Верховного Суду, викладених у зразковій справі, суд зазначає наступне.

Так, правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначає Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Відповідно до ч.1 ст.13 вказаного Закону документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (...).

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону).

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно із ч. 3 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України (...) містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна"; нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт"; На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України".

На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резусфактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII;

з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови № 302).

Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (...) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.

Як зазначив позивач у позовній заяві, ОСОБА_2, звертаючись в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 до Подільського районного відділу Головного управління ДМС в Одеській області із заявою про видачу паспорта у формі книжечки, відмовилась від отримання паспорту з безконтактним електронним носієм, оскільки такий носій містить персональні дані, від обробки яких вона відмовляється.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних", мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 вказаного Закону).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.

Законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Як зазначила ОСОБА_6 Верховного Суду у рішенні по зразковій справі, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У ст. 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 року № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: а) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; с) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції.

За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст. 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном "закон" слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Таким чином, норми Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" на відміну від норм Положення № 2503-ХІІ (яке є чинним на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, суд не бере до уваги пояснення представника відповідача з приводу звернення позивачки в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 про отримання паспорта громадянина України за формою і змістом, яке не відповідає вимогам до заяви-анкети, на підставі якої до Єдиного державного демографічного реєстру вноситься відповідна інформація про особу заявника та яка є підставою для вчинення територіальними органами і підрозділами ДМС відповідних дій/прийняття рішень щодо оформлення паспорта громадянина України встановленого зразка, оскільки з огляду на мотиви подання цього позову (йдеться про суб'єктивне ставлення позивачки до форми паспорта громадянина України у вигляді безконтактної картки з електронним носієм інформації і його оформлення засобами Єдиного державного демографічного реєстру), звернення до територіального підрозділу ДМС із заявою-анкетою відповідно до згаданого Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, слугуватиме підставою для оформлення ОСОБА_4 паспорта громадянина України у формі безконтактної картки з імплантованим у неї носієм інформації, а також означатиме, що зазначені в цій заяві відомості, відповідно до названого вище Порядку, підлягатимуть внесенню до Єдиного державного демографічного реєстру, з чим, власне, і не погоджується позивачка.

Що стосується зауважень представника відповідача щодо некоректності позовних вимог позивача до Подільського районного відділу Головного управління ДМС України в Одеській області, враховуючи те, що зазначена юридична особа є територіальним підрозділом Державної міграційної служби України, а тому зазначена обставина не відповідає ознакам зразкової справи суд вважає слушними, а тому вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії саме Подільського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

Так, згідно ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною відмови Подільського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у видачі ОСОБА_4 у зв’язку з досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. № 2503-ХІІ є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи протиправну відмову відповідача у видачі ОСОБА_4, у зв'язку із досягненням 16- річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки суд вважає за доцільне для належного захисту прав позивача зобов'язати Подільський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв’язку із досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради від 26.06.1992р. № 2503-ХІІ.

Водночас з цим, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача не передавати будь-які дані про дитину і про її батьків, до ЄДР, без формування (присвоєння) унікального номеру в Реєстрі (УНЗР), без від цифрового підпису особи, без від цифрового образу обличчя особи, без від цифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР задоволенню не підлягають, оскільки при видачі паспорта у формі згідно з Положенням №2503-ХІІ взагалі не передбачено внесення будь-яких даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру. Відтак, зазначена вимога є передчасною.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем не понесені судові витрати відсутні підстави для компенсування останніх за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 (місце проживання: 66381, Одеська область, подільський район, с. Соболівка, вул. Польова, буд. 12; номер та серія паспорта КК 669369) до Подільського районного відділу Головного управління ДМС в Одеській області (місцезнаходження: 66300, Одеська область, м. Подільськ, вул. Соборна, 74; код ЄДРПОУ 37811384) Головного управління ДМС України в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44; код ЭДРПОУ 37811384) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Подільського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у видачі ОСОБА_4 у зв’язку з досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. № 2503-ХІІ.

Зобов’язати Подільський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв’язку із досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради від 26.06.1992р. № 2503-ХІІ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2018р.

Суддя О.М. Тарасишина

.