Рішення № 77954455, 19.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2018 року справа № 320/5298/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Голови Державної прикордонної служби України №103 від 21 серпня 2018 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», підполковнику запасу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2;

- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України призначити та виплатити підполковнику запасу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням I групи інвалідності після звільнення з військової служби, передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримав ІI групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В подальшому, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, за результатами повторного огляду, позивачу було встановлено І групу інвалідності з 12.06.2018 довічно. Відтак, позивач вважає, що має право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року.

Відповідачем подано відзив на позов в якому останній позовні вимоги не визнав, та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В наданому відзиві відповідач зазначає, що відповідно до довідки МСЕК серії 2-18 МАЕ №000241 від 02 грудня 2002 року під час первинного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, проте ОСОБА_1 не реалізував свого права з дня отримання довідки на отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідач також зауважує, що згідно з довідкою МСЕК серії АВ №1042253 від 19 червня 2018 року під час повторного огляду позивачу встановлено І групу інвалідності, тобто понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, у зв'язку з чим виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

12 листопада 2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує, що відповідачем не надано жодних обґрунтованих підстав, які б унеможливлювали виплату зазначеної допомоги, а тому всупереч позиції відповідача він має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 що підтверджується копією паспорта НОМЕР_2 (а.с.12).

Підполковника запасу ОСОБА_1 звільнено наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 24.09.2002 № 444-ос (а.с.23).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 2-18 МАЕ №000241, за результатами первинного огляду ОСОБА_1 з 20.09.2002 встановлено 70% професійної працездатності внаслідок виконання обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Також позивачу встановлена II група інвалідності з 02.12.2002 у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У подальшому, за результатами повторного огляду, згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1042253, ОСОБА_1 з 19.06.2018 довічно встановлено I групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.20).

Позивач, звернувшись із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням I групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, отримав рішення засідання комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 21.08.2018 №103, яким позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки зміна групи інвалідності з другої на першу відбулась у понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Не погоджуючись з такою відповіддю Адміністрації Державної Прикордонної служби України, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №2011- ХІІ, дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011- ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктом четвертим пункту другого статті 16 Закону №2011-XII визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Таким чином, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що право на отримання одноразової грошової допомоги набувається у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності та не ставиться у залежність від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності.

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XIІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Механізм призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком № 975.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Частиною другою пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Судом встановлено, що позивачу з 02 грудня 2002 року встановлено II групу інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.51, зворотній бік).

У зв'язку з погіршенням стану здоров'я, з 19 червня 2018 року позивачу встановлено I групу інвалідності (захворювання пов'язане із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) (а.с.20).

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторно встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Суд звертає увагу, що положення даної норми застосовується при вирішенні питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи та розміром одноразової грошової допомоги, яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи.

Враховуючи викладене, суд відхиляє посилання відповідача на те, що зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін з часу первинного встановлення інвалідності не дає підстав для здійснення виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», адже в даному випадку мова йде не про доплату одноразової грошової допомоги, а про встановлення її виплати вперше. Крім того, відповідач не надав суду доказів того, що така допомога була виплачена позивачу після первинного встановлення інвалідності.

Встановивши, що на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.

Аналогічна правова позиція вкладена в постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі № 21-563а14, постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 806/694/16.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має право на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду І групи в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до Порядку №975.

Аналіз викладених норм права та наведених обставин свідчить, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Голови Державної прикордонної служби України від 21 серпня 2018 року №103 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченою статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підполковнику запасу ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України призначити та виплати підполковнику запасу ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням I групи інвалідності після звільнення з військової служби, передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року суд враховує наступне.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

У свою чергу, ознакою дискреційних повноважень є право суб'єкта владних повноважень приймаючи рішення, вчиняючи дії чи утримуючись від їх вчинення, діяти з певною свободою розсуду, тобто можливістю обрати одне з кількох юридично допустимих рішень.

Разом з тим, за наявності у позивача довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, у відповідача відповідно до пункту 13 Порядку №975 є лише один можливий варіант вчинення дій - прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги та надіслати його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги.

Отже, виходячи з зазначеного, суд вважає за належне зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду І групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018.

Позовні вимоги в частині зобов'язання виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням I групи інвалідності після звільнення з військової служби в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року є передчасними та задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Голови Державної прикордонної служби України №103 від 21 серпня 2018 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», підполковнику запасу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (ідентифікаційний код 00034039, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26) прийняти рішення про призначення підполковнику запасу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1), одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням I групи інвалідності після звільнення з військової служби, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного рішення суду - 19.11.2018.

Суддя Леонтович А.М.