Ухвала суду № 77953694, 25.10.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9825/18

1-м/296/5/18

У Х В А Л А

Іменем України

25 жовтня 2018 року.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі :

головуючого судді Покатілова О.Б.

з участю секретаря судового засідання Бондарчук А.Г.

прокурора Люлька Д.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_2 у відповідність із законодавством України, –

ВСТАНОВИВ:

До Корольовського районного суду м. Житомира надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_2 у відповідність із законодавством України, в якому заявник просить визначити частини, статті Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого засудженого визнано винним вироком суду Російської Федерації, та визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню ОСОБА_2 на підставі цього вироку.

Вироком Калузького районного суду Калузької області від 07.12.2016 року громадянина України ОСОБА_2 засуджено до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 30, пунктами «а, б» частини третьої статті 228.1 ( замах на незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, у значному розмірі), частиною третьою статті 30, частиною п’ятою статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність є кримінально караним діянням.

ОСОБА_2 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 4 УФСВП Росії по Калузькій області»; кінець відбуття строку покарання – 20.03.2024 р.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_2 в Україні – АДРЕСА_1.

В судове засідання представник заявника не з’явився, при зверненні до суду із вказаним клопотанням просив проводити розгляд без участі у судовому засіданні представника Міністерства юстиції України, оскільки згідно з частиною першою статті 610 КПК України присутність не є обов’язковою.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання заявника, посилаючись на наявність всіх правових підстав для його задоволення, просив привести вирок суду іноземної держави відносно громадянина України ОСОБА_2 у відповідність із законодавством України та визначити норми Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнано винним та засуджено вироком Калузького районного суду Калузької області від 07.12.2016 року до покарання у виді 8 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 30 – п. «а, б» ч.3 ст. 228.1, ч.3 ст. 30, ч.5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, визначити у співвідношенні максимальний строк позбавлення волі - 8 років позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_2 в Україні, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 15 ч.2 307 ч.2, 15 ч.2 307 ч.3 КК України.

Захисник обвинуваченого повністю підтримав позицію прокурора.

Суд, заслухавши прокурора, захисника засудженого та дослідивши матеріали клопотання, прийшов до наступного висновку.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність до національного законодавства, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та норм Кримінального кодексу України.

Частиною 1 статті 602 КПК України передбачено, що вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Відповідно до ч.3 ст.610 КПК України, під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті /частини статей/ закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Статтею 606 КПК України визначаються умови передачі засуджених осіб для відбування покарання в Україні:

якщо особа є громадянином держави виконання вироку;

якщо вирок набрав законної сили;

якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк;

якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого;

якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі;

якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності – також процесуальні витрати;

якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

ОСОБА_2 є громадянином України, останнє відоме місце проживання в Україні - АДРЕСА_2, відповідно до повідомлення Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України за № 6.5-93816-18 від 22.08.2018 року.

Так, вироком Калузького районного суду Калузької області від 07.12.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 30 – п. «а, б» ч.3 ст. 228.1, ч.3 ст. 30, ч.5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації та шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому було призначене покарання у виді 8 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою – залишено без змін до вступу вироку в законну силу. Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 07 грудня 2016 року, зарахувавши термін тримання під вартою з 21 березня 2016 року по 06 грудня 2016року включно. Судом враховано в якості пом’якшуючих обставин повне визнання вини, каяття, молодий вік обвинуваченого, стан його здоров’я, вчинення злочину вперше.

Відповідно до розпорядження від 04.04.2017 року про набрання вироком законної сили, вирок Калузького районного суду Калузької області від 07.12.2016 року відносно ОСОБА_2 набрав законної сили 28.02.2017 року.

Згідно довідки про відбуту та не відбуту частини покарання, виданої в.о. начальника Федеральної казенної установи «Виправна колонія № 4 УФСВП Росії по Калузькій області» від 15.05.2018 року, початок строку – 07 грудня 2016 року, кінець строку – 20 травня 2024 року, зараховано термін з 21 травня 2016 року по 06 грудня 2016 року, станом на 15 травня 2018 року відбув 2 роки 1 місяць 24 дні, не відбутий строк покарання – 5 років 10 місяців 5 днів.

ОСОБА_2 висловив бажання бути переданим в Україну, що підтверджується його особистою письмовою заявою.

ОСОБА_2 засуджений за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 30, пунктами «а, б» частини третьої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, у значному розмірі), частиною третьою статті 30, частиною п’ятою статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації.

Відповідно до ч.4 ст.610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: 1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.

Дії, передбачені ч.3 ст. 30, п.п. «а, б» ч. 3 ст.228.1 КК Російської Федерації відповідають діям, передбаченим ч.2 ст. 15 ч.2 ст.307 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

Дії, передбачені ч.3 ст.30, ч.5 ст. 228.1 КК Російської Федерації відповідають діям, передбаченим ч.2 ст. 15, ч.3 ст.307 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

Дії, передбачені ч.3 ст.30 КК Російської Федерації, з урахуванням конкретних обставин, встановлених вироком суду РФ, який переглядається, відповідають діям, передбаченим ч.2 ст.15 КК України, - закінчений замах на злочин.

Відповідно до діючого Кримінального кодексу України, закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньо змовою групою осіб, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби у великих розмірах, кваліфікується за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України.

Санкція за цей злочин передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до діючого Кримінального кодексу України, закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньо змовою групою осіб, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби у особливо великих розмірах, кваліфікується за ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 КК України.

Санкція за цей злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев’яти до дванадцяти років позбавлення волі.

Разом з тим, ч.3 ст.68 КК України передбачає, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Отже, ОСОБА_2 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.307 КК України підлягає відбуванню покарання у виді максимально 6 років 8 місяців позбавлення волі.

За ч.2 ст. 15 ч.3 ч.3 ст. 307 КК України ОСОБА_2 підлягає відбуванню покарання на строк не більше ніж 8 років позбавлення волі.

Також згідно ст. 69 КК України, судом може бути призначено основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини КК України або не призначати обов’язкове додаткове покарання.

Вимоги ст. 69 КК України повністю співпадають із вимогами ст. 64 КК Російської Федерації.

Передача засуджених для відбування покарання з однієї держави в іншу регулюється Конвенцією про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 цієї Конвенції компетентні органи держави виконання вироку продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно з положеннями ст. 10 Конвенції, яка передбачає у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.

Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироці для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Крім того, суд не визначає засудженому додаткове покарання, як це передбачено санкцією ч. 2 та ч.3 ст. 307 КК України, у виді конфіскації майна як обов’язкове, оскільки за вироком суду Російської Федерації таке покарання засудженому не призначалось.

Також, відповідно до положень п. «с» ч.1 ст.11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року, компетентний орган повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі, в зв’язку з чим ОСОБА_2 строк покарання рахувати з 07.12.2016 р., зарахувавши в строк відбування покарання час тримання його під вартою в період з 21.03.2016 року по 06.12.2016 року, не визначати виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженому, оскільки діючим законодавством України не передбачено визначення судом виду такої установи.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для приведення вироку у відповідність з кримінальним законодавством України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 602, 603, 609, 610 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Калузького районного суду Калузької області Російської Федерації від 07.12.2016 року відносно ОСОБА_2 у відповідність із законодавством України задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Калузького районного суду Калузької області Російської Федерації від 07.12.2016 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше несудимого.

Вважати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженим :

за ст.15 ч.2, 307 ч.2 КК України, із застосуванням ст.ст. 68 ч.3, 69 КК України до шести років позбавлення волі без конфіскації майна;

за ст. 15 ч.2, 307 ч.3 КК України, із застосуванням ст.ст. 68 ч.3, 69 КК України у виді восьми років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді восьми років позбавлення волі без конфіскації майна, що належить засудженому.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 відповідно до вироку Калузького районного суду Калузької області Російської Федерації від 07.12.2016 року, при приведенні його у відповідність із законодавством України рахувати з 07 грудня 2016 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 21 березня 2016 року по 06 грудня 2016 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній - тримання під вартою.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена Міністерством юстиції України, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя О. Б. Покатілов