Рішення № 77953078, 03.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року Справа № 0440/5716/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Воробйовій П.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (вул.Пахомовського 13, с.Придніпровське, Дніпропетровська обл.,53280) до Головного управління Пенсійного фондй України у Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги 26, м.Дніпро, 49094 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії протиправними; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію на пільгових умовах з 02.03.2018 року, зарахувавши при призначенні пенсії додатково до підтвердженого управлінням стажу в якості пільгового періоду роботи трактористом-машиністом з 02.02.1997 року по 08.02.2004 року, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2018 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (вул.Пахомовського 13, с.Придніпровське, Дніпропетровська обл.,53280) до Головного управління Пенсійного фондй України у Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги 26, м.Дніпро, 49094 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії протиправними; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію на пільгових умовах з 02.03.2018 року, зарахувавши при призначенні пенсії додатково до підтвердженого управлінням стажу в якості пільгового періоду роботи трактористом-машиністом з 02.02.1997 року по 08.02.2004 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 р. провадження по справі було відкрито та справа призначена до розгляду в порядку підготовчого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 02.03.2018 р. про призначення пенсії, згідно п.п.3 п.2 ст.114 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

ОСОБА_3 зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 05.04.2018 р. №337/03-18 повідомило останнього, що, ОСОБА_3 відмовлено у призначені пенсії.

Враховуючи вищезазначене, позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо відмови у призначені пенсії, та зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію на пільгових умовах на підставі п.п.3 п. 2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсыйне страхування» з 02.03.2018 р., зарахувавши при призначенні пенсії додатково до підтвердженого управлінням стражу в якості пільгового періоду роботи трактористом-машиністом стаж роботи з 02.02.1997 року по 08.02.2004 року.

27.08.2018 р. за вх.№40933/18, через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду, від повноважного представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований наступним.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_3: 07.02.1997 року – прийнятий трактористом в КСП ім.крейсера «Аврора»; 19.02.2000 року КПС ім.крейсера «Аврора» реорганізовано в ТОВ «Аврора». У зв’язку з реорганізацією переведений трактористом до ТОВ «Аврора»; 08.02.2004 р. звільнений за договором переведення до ДП «Агро-Аврора», згідно ч.5 ст.36 КЗпП України.

Повноважний представник відповідача у поданому відзиві від 27.08.2018 р. за вх.№40933/18 зазначає, що в трудовій книжці заявника відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

При цьому зазначено, що ОСОБА_3 управлінню надав довідки №555, №557, №558 від 05.05.2014 р. видані арбітражним керуючим (ліквідатором) ТОВ «Аврора» ОСОБА_4

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 р. у справі №Б38/327-10 припинено процедуру банкрутства ТОВ «Аврора», у зв’язку з чим, призначений раніше арбітражний керуючий (ліквідатор) ОСОБА_4 втратив свої повноваження. Після припинення процедури банкрутства ТОВ «Аврора» мали відбутись збори акціонерів, на яких повинні були обрати керівника ТОВ «Аврора».

На підставі наданих документів та згідно розрахунку загальний стаж роботи ОСОБА_3 складає 39 років, із них пільговий стаж роботи на посаді тракториста-машиніста - 13 років 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до пп.3 п.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, з посиланням на відповідні норми чинного пенсійного законодавства, та враховуючи зазначене вище, відповідач просить суд в задоволенні пред’явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 03.09.2018 р., з’явились всі сторони у справі.

В судовому засіданні судом було поставлено на розгляд питання щодо можливості переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи.

Повноважний представник відповідача не заперечував щодо переходу до розгляду справи по суті. У зв’язку з неявкою в судове засідання позивача, думка останнього щодо можливості переходу до розгляду справи по суті суду невідома.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду зазначеної справи по суті, застосувавши принцип процесуальної економії та у відповідності до ст.ст.192 – 211, 217, 224 – 228 КАС України безпосередньо 03.09.2018 року.

Зважаючи на викладене, та, відповідно до ст. 229 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписуваного технічного засобу судом не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.03.2018 р. ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зі заявою про призначення пенсії, згідно пп.3 п.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області листом від 05.0,4.2018 р. вих.№337/03-18 повідомило ОСОБА_3, що згідно наданими останнім документів, загальний стаж роботи складає 39 років, з них пільговий стаж на посаді тракториста-машиніста – 13 років 21 день.

При цьому зазначено, що згідно акту відділу контрольно-перевірочної роботи, перевірити пільгові довідки №555, №557, №558 від 05.05.2014 р. не має можливості, так як на сьогодні відсутня уповноважена особа від ТОВ «Аврора».

На підставі зазначеного вище, у призначенні пенсії ОСОБА_3 було відмовлено.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР, ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону Україну «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 р. №13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846, тощо.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ст.48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки після досягнення ними 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Згідно з вимогами ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року № 10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Згідно п. 20 вказаної Постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до абз.2 ст.56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в’язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об’єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора;

в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з’єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;

г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв’язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи;

є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;

ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку;

з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відтак, відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також зважаючи на п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 від 29 липня 1993 року усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 від 29 липня 1993 року у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до норм Постанови «Про трудові книжки колгоспників», трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члену колгоспу.

Трудові книжки відкриваються на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. В трудову книжку колгоспника вносяться такі дані: відомості про колгоспника: прізвище, ім’я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: зарахування до членів колгоспу, припинення членства в колгості; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу; відомості про трудову участь: визначення річного мінімуму трудової участі в колективному господарстві та її виконання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Загальною Декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України» (заява №10441/06) «оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов’язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов’язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами».

Крім того, у тексті наведеного вище рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, є цілком неприйнятним, оскільки користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь – якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п.22 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення.

Відповідно до п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

При цьому, у відповідності до п.26 наведеного вище рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.86 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини «Проніна проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об’єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь – якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленій позовній заяві, так і відзиві до неї, суд зазначає наступне.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Як встановлено в судовому засіданні, та підтверджено матеріалами справи, підставою для відмови в призначені пенсії ОСОБА_5, відповідно до норм ст.114 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», стало не включення до загального трудового стажу період роботи ОСОБА_5 з 02.02.1997 р. по 08.02.2004 р. трактористом КСП ім.крейсера «Аврора», який в подальшому реорганізовано в ТОВ «Аврора».

Відповідачем в порушення норм cт.114 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», якою визначено, що право на пенсію на пільгових умовах мають трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства – чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі. При цьому, за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першими цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з:1 квітня 2017 р. по 31 березня 2018 р. – не менше 26 років 6 місяців у чоловіків. 1 квітня 2018 р. по 31 березня 2019 р – не менше 27 років у чоловіків

Так, відповідачем – Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, було протиправно не враховано до загального трудового стажу період роботи ОСОБА_3 з 02.02.1997 р. по 08.02.2004 р. на посаді тракториста в КСП імені крейсера «Аврора», який в подальшому реформовано в ТОВ «Аврора», що підтверджується рішенням зборів уповноважених КСП від 19.02.2000 р., протокол №2, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

При цьому, суд зазначає, що з трудової книжки БТ-I №2510487 ОСОБА_3 вбачається, що останній дійсно в період з 02.02.1997 р. по 08.02.2004 р., працював трактористом КСП ім.крейсера «Аврора», який в подальшому реорганізовано в ТОВ «Аврора».

Відтак, суд зазначає, що відповідач відповідно ч.2 ст.2 КАС України, відмовляючи ОСОБА_3 в призначені пенсії за віком діяв не на підставі, не у межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом, не запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована така відмова.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі №172/178/17 (2-а/172/21/2017) (адміністративне провадження №К/9901/3499/17), в якій зазначається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної робот, то для підтвердження соціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про обґрунтування позивачем належними доказами в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального трудового стажу період роботи ОСОБА_3 з 02.02.1997 р. по 08.02.2004 р., трактористом КСП ім.Крейсера «Аврора», який в подальшому реорганізовано в ТОВ «Аврора».

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції №4020-0417-1801-3828 від 23.07.2018 р. на суму 1 409,60 грн. за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев’ять грн. 60 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви ОСОБА_3 (вул.Пахомовського 13, с.Придніпровське, Дніпропетровська обл.,53280) до Головного управління Пенсійного фондй України у Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги 26, м.Дніпро, 49094 про визнання незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію на пільгових умовах з 02.03.2018 року, зарахувавши при призначенні пенсії додатково до підтвердженого управлінням стажу в якості пільгового періоду роботи трактористом-машиністом з 02.02.1997 року по 08.02.2004 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, а саме, судового збору у розмірі 1 409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев’ять грн. 60 коп.).

Керуючись ст.ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 (вул.Пахомовського 13, с.Придніпровське, Дніпропетровська обл.,53280) до Головного управління Пенсійного фондй України у Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги 26, м.Дніпро, 49094 про визнання незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію на пільгових умовах з 02.03.2018 року, зарахувавши при призначенні пенсії додатково до підтвердженого управлінням стажу в якості пільгового періоду роботи трактористом-машиністом з 02.02.1997 року по 08.02.2004 року – задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_3 на пільгових умовах, на підставі п.п.3 п.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 02.03.2018 р. протиправними, зарахувавши при призначенні пенсії додатково до підтвердженого управлінням стажу в якості пільгового періоду роботи трактористом-машиністом стаж роботи з 02.02.1997 р. по 08.02.2004 р.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію на пільгових умовах, на підставі п.п.3 п.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 02.03.2018 р., зарахувавши при призначенні пенсії додатково до підтвердженого управлінням стажу в якості пільгового періоду роботи трактористом-машиністом стаж роботи з 02.02.1997 р. по 08.02.2004 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_3 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви у розмірі 1 409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев’ять грн. 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_6