Рішення № 77952434, 11.06.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб –порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

11 червня 2018 року Справа № 804/3765/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Воробйовій П.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови в перерахунку пенсії протиправною; зобов'язання врахування при обчисленні розміру пенсії відомостей, що містяться в архівних довідках, а саме: №07/380 від 27.12.2016 р.; №08/145 від 27.12.2016 р.; №07/376 від 27.12.2016 р.; №07/377 від 27.12.2016 р.; №07/378 від 27.12.2016 р.; №07-379 від 27.12.2016 р., -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (про визнання відмови в перерахунку пенсії протиправною; зобов'язання врахування при обчисленні розміру пенсії відомостей, що містяться в архівних довідках, а саме: №07/380 від 27.12.2016 р.; №08/145 від 27.12.2016 р.; №07/376 від 27.12.2016 р.; №07/377 від 27.12.2016 р.; №07/378 від 27.12.2016 р.; №07-379 від 27.12.2016 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 року у справі №804/3765/18 провадження було відкрито та справа призначена до розгляду в порядку підготовчого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

25.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням довідок, а саме: №07/380, №08/145, №07/376, №07/377, №07/378 та №07/379 щодо працевлаштування у АТ «Племінний завод» «Славне» про заробітну плату за період з 1984 по 1984 року, та перейменування підприємства.

08.02.2017 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано відповідь ОСОБА_1 від 08.02.2017 р. №473/02/33 про відмову у перерахунку пенсії, із зазначенням, що установа, якою видано відповідні довідки, а саме: №07/380, №08/145, №07/376, №07/377, №07/378 та №07/379 знаходиться на тимчасово окупованій території України, бланки та печатки на яких видано та засвідчено документи, видані такою установою не мають законної сили.

Однак, позивач не погоджується з відмовою, викладеною у рішенні відповідача, що оформлено листом №473/02/33-18 від 08.02.2017 року, та просить суд визнати протиправною відмову Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Дніпра у перерахунку пенсії ОСОБА_1.

11.06.2018 року за вх.27411/18, через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду, від повноважного представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований наступним.

Позивач – ОСОБА_1, 25.01.2017 року звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі із заявою щодо перерахунку пенсії по заробітній платі.

Постановою КМУ від 05.11.2014 р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

Повноважний представник відповідача у поданому відзиві від 06.06.2018 р. зазначає, що для проведення перерахунку пенсії по заробітній платі, відповідно до ст.42 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачем було надано наступні копії довідок, а саме: № 07/380, 08/145, 07/376, 07/377, 07/378 та 07/379 від 27.12.2016 р. видані Акціонерним товариством «Племенной завод Славное» про розмір заробітної плати за період з 1984 р. по 1993 р. та про перейменування підприємства.

При цьому, повноважний представник відповідача зазначив, що відповідно до ст.3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII, тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води цих територій.

Відтак, установа, якою видано та засвідчено надані Позивачем довідки, знаходяться на тимчасово окупованій території України, бланки та печатки, на яких видано та якими засвідчено документи, видані такою установою не мають законної сили.

Відтак, з посиланням на відповідні норми чинного пенсійного законодавства, та враховуючи зазначене вище, відповідач просить суд в задоволенні пред’явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 11.06.2018 року, з’явились всі сторони у справі.

Позивач підтримав позовні вимоги заявлені у позовній заяві від 24.05.2018 р., та просив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, що підтверджується клопотанням останнього від 11.06.2018 р.

Повноважний представник відповідача проти пред’явлених позовних вимог заперечував, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на відзив від 06.06.2018 р.

При цьому, 11.06.2018 р. повноважним представником відповідача було подано клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

В судовому засіданні судом було поставлено на розгляд питання щодо можливості переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи.

Позивач та повноважний представник відповідача не заперечували щодо переходу до розгляду справи по суті. Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду зазначеної справи по суті, застосувавши принцип процесуальної економії та у відповідності до ст.ст.192 – 211, 217, 224 – 228 КАС України безпосередньо 11.06.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.01.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням довідок, а саме: №07/380; №08/145; №07/377; №07/378; №07/379 від 27.12.2016 р., видані «Акционерным обществом «Племенной завод «Славное» за період з 1984 р. по 1993 р.

Листом №473/02/33 від 08.02.2017 року відповідачем було відмовлено у здійсненні такого перерахунку, з наступних підстав.

Для проведення перерахунку пенсії по заробітній платі, відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 надано копії довідок, а саме: № 07/380, №08/145, № 07/376, №07/377, № 07/378 та № 07/379 від 27.12,2016 року, видані "Акционерным обществом "Племенной завод "Славное" про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 1984 по 1993 роки та перейменування підприємства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Оскільки установа, якою видано та засвідчено вищезазначені довідки, і знаходиться на тимчасово окупованій території України, бланки та печатки, на яких видано та якими засвідчено документи, видані такою установою не мають законної сили.

Враховуючи вишевикладене, управління немає законних підстав для прийнята зазначених документів для проведення Вам зазначеного перерахунку пенсії.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері реалізації особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР, Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 24 Конституції України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст.48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 1 статті 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі – Порядок №22-1), передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 2.7 Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв’язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв’язку зі зміною кількості членів сім’ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, зокрема, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

За змістом п. 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об’єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відтак, відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а також зважаючи на п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників . У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Відповідно до ст.9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Встановлення зв’язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.86 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини «ОСОБА_2 проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об’єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.

При цьому, суд зауважує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 2 КАС України зазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі; 5) обов’язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Як встановлено в судовому засіданні, та підтверджено матеріалами справи, підставою для відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 є те, що установа, якою видано та засвідчено відповідні довідки, а саме: Акціонерне товариство «Племенной завод «Славное» знаходиться на тимчасово окупованій території.

При цьому, суд зазначає, що дійсно основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Проте у даному випадку предметом позовної заяви є не підтвердження факту наявності певного періоду стажу для призначення пенсії, а здійснення перерахунку обчислення розміру пенсії, що не може бути підтверджено відомостями, які містяться в трудовій книжці з огляду на норми Порядку №221, наведеного вище.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що, дійсно, згідно наданої трудової книжки від 25.12.1973 р., копія якої міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 працював, а саме: з 1984 р. по 1993 р. в колхозі «Славно» «Роздольнинського району АР Крим.

В матеріалах справи міститься довідка від 27.12.2016 р. №08/145 про перейменування Відкритого акціонерного товариства «Племенний завод «Славное» в Акціонерне товариство «Племенний завод «Славное».

Суд зазначає, що копії довідок, які містяться в матеріалах справи, а саме: № 07/380, № 08/145, № 07/376, № 07/377, № 07/378, № 07/379 від 27.12.2016 р. про заробітну плату, видані Акціонерним товариством «Племенний завод «Славное».

Доводи позивача щодо врахування зазначених вище довідок про заробітну плату, виданих Акціонерним товариством «Племенний завод «Славное» для перерахунку пенсії ОСОБА_1 спростовуються ч.3 ст.9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якою визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, (будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом) є недійсним і не створює правових наслідків.

Суд зазначає, що довідки, а саме: 07/380, 08/145, 07/376, 07/377, 07/378, 07/379 від 27.12.2016 р. про заробітну плату, видані Акціонерним товариством «Племенний завод «Славное» були видані підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території.

Відтак, у суду відсутні законні підстави, у відповідності до ст.ст.72-79 КАС України, вважати зазначені вище довідки, як належний та допустимий доказ в підтвердження права на перерахунок пенсії ОСОБА_1.

Проте, незважаючи на підтвердження наявного стажу, відповідно до записів у трудовій книзі позивача від 25.12.1973 р., зазначена позовна заява не підлягає задоволенню, саме з огляду на невідповідність положенням ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відтак, рішення відповідача №473/02/33 від 08.02.2017 р. щодо відмови Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 є прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, без ознак будь – якої форми дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь – якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване зазначене рішення від 07.07.2017 р. №992; своєчасно, що виключає як протиправний характер оскаржуваного рішення, так і наявність у суду правових підстав для задоволення позовних вимог в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції №0. 10. НОМЕР_1. 1 від 23.05.2018 р. на суму 704,80 грн. за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн., 80 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови в перерахунку пенсії протиправною; зобов'язання врахування при обчисленні розміру пенсії відомостей, що містяться в архівних довідках, а саме: №07/380 від 27.12.2016 р.; №08/145 від 27.12.2016 р.; №07/376 від 27.12.2016 р.; №07/377 від 27.12.2016 р.; №07/378 від 27.12.2016 р.; №07-379 від 27.12.2016 р., суд приходить до висновку про відсутність підстав і для присудження всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме, судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн., 80 коп.).

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови в перерахунку пенсії протиправною; зобов'язання врахування при обчисленні розміру пенсії відомостей, що містяться в архівних довідках, а саме: №07/380 від 27.12.2016 р.; №08/145 від 27.12.2016 р.; №07/376 від 27.12.2016 р.; №07/377 від 27.12.2016 р.; №07/378 від 27.12.2016 р.; №07-379 від 27.12.2016 р - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_3