Рішення № 77951899, 20.11.2018, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1363/17

Провадження № 2-а/304/16/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2018 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

її представника - адвоката ОСОБА_2,

представників відповідача - Моняк О.В., Кувіка О.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження адміністративну справу №304/1363/17 за позовом ОСОБА_1 до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що є пенсіонером за віком і їй призначено пенсію із загального трудового стажу 37 років 3 місяці 24 дні. Зокрема за час роботи у колгоспі «31 річниця Жовтня» з 01 вересня 1976 року по 30 листопада 1992 року, при призначенні пенсії їй враховано стаж роботи у розмірі 15 років 11 місяців 18 днів і у КСГП «Ужанське» з 01 листопада 1992 року по 31 березня 2000 року - 6 років 11 місяців 12 днів, а всього 22 роки 11 місяців. В той же час, у період роботи у колгоспі та КСГП «Ужанське» її фактичний трудовий стаж склав 23 роки 7 місяців. Крім того, при обчисленні пенсії, не було враховано її стаж та заробітну плату у розмірі 16 241,82 грн. за грудень 2014 року, яку вона отримала у ремонтно-будівельному управлінні дочірнього підприємства «Прикарпатзахідтранс» Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів, з якої відповідно сплачено максимальну суму внесків до ЄСВ. У результаті цього було знижено коефіцієнт заробітної плати та коефіцієнт стажу і застосовано середню заробітну плату по народному господарству за 2013 рік, а не 2014 рік. Оскільки, у зв'язку з наведеним, 22 серпня 2017 року вона звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, яка була залишена без задоволення, тому просить визнати протиправною зазначену відмову Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, зобов'язати останнє здійснити їй перерахунок пенсії з урахуванням фактичного стажу за час роботи в колгоспі «31 річниця Жовтня», КСГП «Ужанське», Ремонтно-будівельному управлінні дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів та її заробітної плати у розмірі 16 251,82 грн. за грудень 2014 року.

У судовому засіданні ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, а саме просила визнати протиправною відмову Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області у перерахунку пенсії, зобов'язати останнє здійснити їй перерахунок пенсії з урахуванням фактичного трудового стажу за час роботи в колгоспі «31 річниця Жовтня», КСГП «Ужанське» - 23 роки 7 місяців, зарахувати їй у стаж роботу та заробітну плату у розмірі 16 241,82 грн. за грудень 2014 року у Ремонтно-будівельному управлінні дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів, призначити пенсію із загального трудового стажу 38 років 24 дні та застосувати коефіцієнт стажу та середню заробітну плату за 2012, 2013, 2014 роки у розмірі 2 960,62 грн. Свою позицію, крім доводів, зазначених у позовній заяві, мотивувала тим, що при обчисленні пенсії їй не зараховано заробітну плату за грудень 2014 року у розмірі 16 241,82 грн., з якої сплачено максимальну суму внесків до ЄСВ, внаслідок чого занижено коефіцієнт заробітної плати, стажу і застосовано середню заробітну плату по народному господарству за 2011, 2012, 2013 роки у розмірі 2 700,98 грн. замість середньої заробітної плати за 2012, 2013 та 2014 роки у розмірі 2 960,62 грн. За таких обставин, різниця у середній заробітній платі при нарахуванні їй пенсії склала 259,64 грн., відтак пенсія також зменшена на дану суму. Також зазначила, що у 1992 році колгосп «31 річниця Жовтня» був реорганізований у КСГП «Ужанське», де вона працювала на повну ставку, з її заробітної плати постійно відраховувалися соціальні внески. Однак такі відповідач до уваги не взяв, стаж зарахував відповідно до кількості відпрацьованих трудоднів, а не згідно трудової книжки, внаслідок чого такий вийшов меншим на 4 місяці. Крім цього, Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області не зарахувало їй до стажу відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами (2 місяці).

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнений позов підтримав, оскільки ОСОБА_1 призначена пенсія за віком, однак стаж їй зарахований не у повному обсязі. Крім цього, у грудні 2014 року позивачу нарахована заробітна плата у розмірі 16 000 грн., а 29 грудня 2014 року сплачено єдиний соціальний внесок у сумі 6 000 грн. Такий мав бути врахований протягом місяця, що відповідачем не зроблено та, як наслідок, знижено коефіцієнти. За таких обставин, позивачу слід зарахувати стаж з 01 вересня 1976 року по 31 березня 2000 року у повному обсязі, а саме у розмірі 23 роки 7 місяців замість 22 років 11 місяців.

У судовому засіданні представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у поданих ними письмових запереченнях та відзиву. У таких свою позицію мотивували тим, що 30 грудня 2014 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області (правонаступник - Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV). Розпорядженням управління від 06 січня 2015 року (протокол № 1003) ОСОБА_1 призначено пенсію та враховано загальних стаж роботи 37 років 3 місяці 24 дні. 22 серпня 2017 року позивач звернулася до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про перерахунок пенсії, оскільки вважає, що їй неправильно визначено загальний трудовий стаж та не враховано заробіток у розмірі 16 241,82 грн. за грудень 2014 року, внаслідок чого застосовано середню заробітну плату за 2011, 2012, 2013 роки, натомість не взято до уваги 2014 рік. Повідомленням від 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 поінформована про порядок перерахунку пенсії. Так, стаж її роботи в колгоспі «31 річниця Жовтня» обчислений відповідно до довідки, виданої архівним сектором Перечинської РДА, становить 15 років 11 місяців 18 днів, з яких період з 01 вересня по 31 грудня 1976 року зарахований у розмірі 4 місяці (відповідно до кількості фактично вироблених трудоднів (114) при встановленому мінімумі 200), періоди з 01 січня 1977 року по 31 грудня 1986 року та з 01 січня 1988 року по 31 грудня 1992 року у зв'язку з виконанням ОСОБА_1 встановленого мінімуму трудової участі зараховані у повному обсязі 10 та 5 років відповідно, період з 01 січня по 13 травня 1987 року у кількості 74 трудодні (фактична кількість відпрацьованих трудоднів згідно ст. 56 Закону України № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року, далі - Закон № 1788-ХІІ), а з 14 травня по 31 січня 1987 року - 7 місяців 18 днів (перебування у відпустці по догляду за дитиною). Крім цього, відповідно до ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку; страховий стаж обчислюється в місяцях; страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані на відповідний базовий період, не пізніше через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Оскільки на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії відомості у персоніфікованому обліку про сплату внесків за грудень 2014 року були відсутні, тому відповідачем відповідно до вимог ст. 42 Закону № 1058-IV враховано дані за листопада 2014 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

У судовому засіданні встановлено, що 22 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про перерахунок пенсії за віком, призначеної їй 06 січня 2015 року на підставі поданої нею заяви від 30 грудня 2014 року (а. с. 13, 14-15, 62, 63).

Також встановлено, що 04 вересня 2017 року відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, оскільки остання встановлена відповідно до норм ст. 56 Закону № 1788-ХІІ та ст. 24 Закону № 1058-IV. Так, період перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною ним зараховано на підставі архівної довідки № 372 від 22 грудня 2014 року (з 14 травня 1987 року по 20 березня 1988 року); до оформлення зазначеної відпустки, тобто з 01 січня по 13 травня 1987 року, а також після перейменування колгоспу «31 річниця Жовтня» в КСП «Ужанське» (03 листопада 1992 року) стаж врахований за фактично відпрацьований період. Крім цього, у зв'язку з відсутністю на момент звернення позивача про призначення пенсії відомостей персоніфікованого обліку за грудень 2014 року, такі відомості взяті за попередній місяць - листопад. Що стосується можливості зарахування до страхового стажу грудня 2014 року, то зазначив про наявність у ОСОБА_1 такого права при дотриманні вимог ст. 42 Закону № 1058-IV.

Таким чином, з позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що відповідачем не зараховано до стажу позивача у повному обсязі періоди з 01 січня по 13 травня 1987 року, з 01 січня 1993 по 31 березня 2000 року, а також не враховано заробітну плату за грудень 2014 року, внаслідок чого стаж враховано не повністю, знижено коефіцієнт та застосовано заробітну плату по народному господарству за 2011, 2012, 2013 роки. Інші періоди роботи зараховані ОСОБА_1 до стажу, тому не входять до предмету даного спору.

Так, згідно трудової книжки з 01 вересня 1976 року ОСОБА_1 працювала на різних посадах (зокрема з 01 січня 1990 року переведена на посаду заступника головного бухгалтера) в колгоспі «31 річниця Жовтня», який 03 листопада 1992 року рішенням загальних зборів перейменований в колективне сільськогосподарське підприємство «Ужанське». 31 березня 2000 року позивач виключена з кленів КСП у зв'язку з його реформуванням і переведена на роботу в товариство з обмеженою відповідальністю «Ужанське» (а. с. 4-5). Вказане також підтверджується довідкою архівного сектору Перечинської районної державної адміністрації №344 від 14 листопада 2014 року (далі - довідка № 344) (а. с. 6).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно ст. 56 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. До стажу роботи зараховується також тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи.

Відповідно до п. 1.3. Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 189 від 09 квітня 2008 року, тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_6, що стверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Перечинського районного управління юстиції у Закарпатській області 17 грудня 2014 року (а. с. 7).

Відповідно до витягу з протоколу засідання правління колгоспу «31 річниця Жовтня» № 8 від 13 травня 1987 року ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною з оплатою щомісячної допомоги з 14 травня 1987 року по 20 березня 1988 року (а. с. 12).

Крім цього, з довідки № 344 вбачається, що у 1987 році ОСОБА_1 фактично вироблено у виробництві 74 трудодні, тоді як встановленим мінімумом є 200 трудоднів, відтак відповідно до ст. 56 Закону № 1788-ХІІ їй враховується час роботи за фактичною тривалістю.

При цьому, згідно ст. 179 КЗпП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) жінкам надаються відпустки по вагітності і родах тривалістю п'ятдесят шість календарних днів до родів і п'ятдесят шість (у разі ненормальних родів або народження двох і більше дітей - сімдесят) календарних днів після родів і, за їх бажанням, при наявності загального трудового стажу не менше одного року частково оплачувані відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку одного року з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Конвенції 132 про оплачувані відпустки відповідно до умов, які визначаються компетентним органом влади чи іншим відповідним органом у кожній країні, відсутність на роботі з таких причин, як хвороба, нещасний випадок чи відпустка по вагітності та пологах, які не залежать від зацікавленої особи, що працює за наймом, зараховується до стажу роботи.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про неправомірність відмови відповідача щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 періоду з 01 січня по 13 травня 1987 року.

Крім цього, як вбачається з відзиву на позов, відповідач як на підставність не зарахування позивачу стажу роботи у КСП «Ужанське» посилається на те, що колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування, яким не передбачено встановлений мінімум трудоднів, а стаж роботи обчислюється за фактично вироблений час.

Разом з цим, враховуючи, що позивач на момент перейменування колгоспу «31 річчя Жовтня» в КСП «Ужанське» (03 листопада 1992 року) і до його реформування в ТОВ «Ужанське» (31 березня 2000 року) перебувала на посаді заступника головного бухгалтера, суд не погоджується з такими доводами, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 19 цього Закону трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України. Підприємство самостійно визначає форми, системи і розміри оплати праці його членів та інших працівників.

Відповідно до ст. 48 КЗпП трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Згідно ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Норма аналогічного змісту міститься також у п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року.

За таких обставин, позивачу слід зарахувати період роботи з 01 січня 1993 року по 31 березня 2000 року згідно відомостей трудової книжки у повному обсязі, а саме 7 років 3 місяці.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Таким чином, оскільки позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії 22 серпня 2017 року, тому такий слід провести з першого числа наступного місяця, а саме з 01 вересня 2017 року.

Що стосується доводів позивача про не врахування відповідачем заробітної плати за грудень 2014 року, внаслідок чого знижено коефіцієнт та застосовано заробітну плату по народному господарству за 2011, 2012, 2013 роки, то суд виходить з наступного.

Згідно ст. 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статтей 24 та 40 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 40 цього Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Згідно п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року (далі - Порядок), після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії.

Як встановлено у судовому засіданні позивач звернулася до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії 30 грудня 2014 року (а. с. 62). Відповідно до даних персоніфікованого обліку застрахованої особи ОСОБА_1 (форма ОК-5) станом на 05 січня 2015 року відомості про суму її заробітку для нарахування пенсії та сплату страхових внесків за грудень 2014 року відсутні, наявна інформація за листопад 2014 року (а. с. 64-65).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем при обчисленні пенсії ОСОБА_1 було дотримано вимоги ст. 40 Закону № 1058-IV та п. 4.3. Порядку, а саме правомірно враховані дані про заробіток за місяць роботи, що передував місяцю подання заяви про призначення пенсії, - листопад 2014 року. Крім цього, Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області правомірно застосувало середню заробітну плату в Україні за 2011, 2012, 2013 роки, оскільки заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається з врахуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а позивач із відповідною заявою про призначення пенсії звернулася 30 грудня 2014 року.

Аналогічні висновки зроблені у постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року у справі № 21-6331а15, та постановах Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі № К/9901/16/17 і 21 серпня 2018 року у справі № 497/489/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд застосовує до спірних правовідносин.

Що стосується зарахування ОСОБА_1 стажу за грудень 2014 року, то таке зарахування можливе виключно за умов, передбачених ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV, під які позивач не підпадає, так як після призначення пенсії не працювала.

Враховуючи вищенаведене, позов у частині зарахування позивачу у стаж роботи та заробітної плати у розмірі 16 241,82 грн. за грудень 2014 року у Ремонтно-будівельному управлінні дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів, а також застосування коефіцієнту стажу та середньої заробітної плати за 2012, 2013, 2014 роки у розмірі 2 960,62 грн. до задоволення не підлягає.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню частково, тому за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню половина сплаченого нею судового збору у розмірі 320 грн. (640 : 2).

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 5 Конвенції про оплачувані відпустки, ст. ст. 48, 179 КЗпП, ст. ст. 1, 9, 24, 27, 40, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 56, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 1, 19 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», ст. ст. 1, 2, 5, 19, 20, 30 ч. 3, 73-74, 77-78, 90, 139, 241-246, п. 12 Перехідних положень КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

уточнений позов ОСОБА_1 (89210, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (89200, Закарпатська область, м. Перечин, пл. Народна, № 6; код ЄДРПОУ 40384254) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Зобов'язати Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати ОСОБА_1 періоди її роботи з 01 січня по 13 травня 1987 року в колгоспі «31 річниця Жовтня» у розмірі 4 місяці 13 днів та з 01 січня 1993 року по 31 березня 2000 року в колективному сільськогосподарському підприємстві «Ужанське» у сумі 7 років 3 місяці.

Зобов'язати Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з урахуванням зарахованих періодів роботи, починаючи з 01 вересня 2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складене 20 листопада 2018 року.

Головуючий:Ганько І. І.