Рішення № 7794993, 12.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2010 р. Справа № 45/198-09

вх. № 4749/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський Паннон", с. Пузняківці

до Приватної фірми "АПІЯ" м. Харків

про стягнення 4796,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатський Паннон" (позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача Приватної фірми "АПІЯ" 6296,90 грн., які складаються із суми боргу в розмірі 4167,40 грн., 549,50 грн. інфляційних та 80 грн. річних мотивуючи неналежним виконанням з боку відповідача зобов’язань щодо оплати поставленого позивачем товару. Також до стягнення заявлені судові витрати, в тому числі 1500 грн. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 06 липня строк розгляду справи продовжено на один місяць.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 06 серпня 2009 року, у зв"язку з відпусткою судді Калініченко Н.В. справу було передано судді Светлічному Ю.В.

Представник позивача у призначене судове засідання не з"явився.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, але через канцелярію суду 11.01.2010р. надав клопотання про зупинення розгляду справи у зв`язку з розглядом апеляційної скарги Харківським апеляційним господарським судом, в підтвердження чого додається копія апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2009р. по справі №45/198-09.

Суд, розглянувши дану заяву, встановив наступне.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Як вбачається із матеріалів заяви, відповідачем було подано апеляційну скаргу на ухвалу, яка, згідно ст.106 Господарського процесуального кодексу України, не може бути оскаржена.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, що ст.79 Господарського процесуального кодексу України не передбачено зупинення провадження у справі у зв`язку з подачею апеляційної скарги, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про зупинення провадження по справі.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення повноважних представників позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне, що 02.07.2008 року між позивачем та відповідачем був заключений договір №690/08/08. Відповідно до умов договору позивач зобов"язався поставити відповідачу товар в асортименті та кількості вказаній в накладній, а відповідач зобов"язався оплатити його на протязі 7 днів з моменту отримання продукції.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар (продукти харчування) на загальну суму 30167,40 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1518 від 15.08.2008р на суму 6165,60 грн, №1531 від 22.08.08р. на суму 4315, 92 грн., №1553 від 22 08.08р. на суму 4359,96 грн., №1634 від 05.09.08р. на суму 4227, 84 грн., №1697 від 12.09.08р на суму 4492,08 грн., №1801 від 26.09.08р. на суму 6 606 грн. Всього позивачем поставлено продукції (м"ясо кроля) на загальну суму 30167, 40 грн.

Відповідач отримав товар, але його вартість в установлений договором строк сплатив лише частково, а саме у сумі 26000,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 4167,40 грн.

Між позивачем та відповідачем підписані три акти звірки, згідно яких борг Приватної фірми "АПІЯ" складає 4167,40грн., тобто відповідачем сума заборгованості не спростовується.

17.12.2008 р. позивачем було направлено відповідачу претензію з проханням розрахуватися за отриману продукцію строком до 22 грудня 2008 року, але відповідач на претензію не відреагував та суму боргу не сплатив.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов*язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заперечення відповідача щодо поставки товару в позадоговорному порядку спростовуються матеріалами справи, в яких містяться виписки банку по особовому рахунку позивача, в яких чітко зазначено, що оплата проводилась за договором №690/08/08 від 02.07.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 4167,40 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 549,50 грн. інфляційних збитків та 80 грн. 3% річних.

          Ч.1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних збитків, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині повністю.

Також до стягнення заявлені судові витрати, в тому числі 1500 грн. витрат на послуги адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Глагола Віталій Степанович, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №21/363 від 30.08.2002 року, згідно договору юридичного обслуговування від 01.06.2009 року (який міститься в матеріалах справи) та заключений між ним та позивачем, взяв на себе зобов"язання надати консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів позивача. Оскільки, адвокатом виконані зобов"язання за договором, про що свідчить акт №1 прийому передачі виконаних робіт від 11.06.2009 року, який підписаний сторонами з обох сторін та видатковий касовий ордер про отримання адвокатом від позивача 1500,00 грн.

Таким чином у матеріалах справи містяться докази фактичного надання Глаголою Віталієм Степановичем послуг адвоката по справі № 45/198-09, отже вбачаються підстави для стягнення з відповідача 1500,00 грн., так як ці кошти є судовими витратами.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні клопотання відповідача по справі - відмовити.

2. Позов задовольнити в повному обсязі.

3. Стягнути з Приватної фірми "АПІЯ" (61052, Харківська область, Ленінський р-н, м.Харків, вул. Енгельса 24, код 25613488, р/р 26002016814332 у відділенні №2 «Укресімбанк», МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський Паннон" ( 89600, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с Пузняківці, вул. Миру, 105/А, 26007201320679 у філії ЗАТ «ОТП Банк», м Ужгород, МФО 312657, код ЄДРПОУ 33202312) 4167, 40 грн. основного боргу, інфляційні збитки - 549,50 грн., 3% річних - 80 грн., витрати на адвоката - 1500 грн., 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 13 січня 2010 року.

Суддя

Справа №45/198-09