Рішення № 7794883, 04.02.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"04" лютого 2010 р. справа № 5020-12/264 Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Харченка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Українські мінеральні води” (вул. Ямська, 28, м. Київ, 03038)

(вул. Михайла Грушевського, буд. 4, м. Київ, 01011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Меркурій”

(пр. Генерала Острякова, 141/В, кв. 40, м. Севастополь, 99040)

про стягнення 25 151,85 грн.,

за участю представників –не з’явились.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Українські мінеральні води” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Меркурій” (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 25 151,85 грн.

          Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням Відповідачем зобов’язань за дистриб’юторською угодою №19/1/1500109 від 15.01.2009.

До початку судового засідання від Позивача надійшло повідомлення телеграфом (вх. №908-д від 04.02.2010) про відкладення розгляду справи на іншу дату /а.с. 64/.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 04.02.2010 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез’явлення представників Позивача та Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Українські мінеральні води” /Постачальник/ та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Меркурій” /Дистриб’ютор/ укладена дистриб’юторська угода /далі - Угода/, відповідно до умов якої Постачальник зобов’язується систематично поставляти та передавати у власність Дистриб’ютора товар у терміни та в порядку, передбачені цим договором та додатками до нього, а Дистриб’ютор зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даної Угоди (пункт 1.2 Угоди) /а.с. 8, 9/.

Розрахунок за кожну партію товару здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на протязі 30 днів з дня відвантаження Товару. За взаємною згодою сторін порядок розрахунку може бути змінений шляхом внесення готівкових грошових коштів в касу Постачальника, передачі векселя, розрахунок в натурі, тощо, якщо подібні форми розрахунку не будуть протирічити вимогам діючого на момент розрахунку законодавства (розділ 8 Угоди).

Пунктом 9.2 Угоди передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством. При передачі товару обов’язково оформлюється накладна по формі, яка передбачена нормативними актами, що регламентують бухгалтерський облік.

Згідно з пунктом 14.4 Угоди, сторона, яка бажає розірвати цей Договір в односторонньому порядку, зобов’язана письмово попередити про це іншу сторону не менше ніж за 30 календарних днів до передбачуваної дати розірвання Договору.

Судом встановлено, що Угода є чинною та недійсною не визнана.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Українські мінеральні води” поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Меркурій” прийняло товар на суму 468520,79 грн., зокрема, за видатковою накладною №468/3164/1 від 07.09.2009 на суму 33681,34 грн. /а.с. 10/.

Згідно акту звірення взаємних розрахунків за період з 01.01.2009 по 30.06.2009, підписаного представниками сторін Угоди без зауважень, заборгованість Відповідача перед Відповідачем складала 140296,79 грн. /а.с. 11-13/.

Як стверджує Позивач, згодом Відповідачем заборгованість частково погашена, й на теперішній час складає 25151,85 грн.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що спір у даній справі виник у зв’язку з порушенням Відповідачем взятих на себе зобов’язань з оплати поставленого на умовах дистриб’юторської угоди №19/1/1500109 від 15.01.2009 товару. Відповідач зазначених обставин жодним чином не спростував, доказів сплати заборгованості перед Позивачем суду не надав.

                    Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

                    Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

                    До договору поставки, згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

                    Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

                    Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

          У зв’язку з наведеним, встановивши, що Відповідач зобов'язання за договором поставки належним чином не виконав, оплату одержаного товару згідно умов договору не здійснив, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 25 151,85 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок другої сторони.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Меркурій” (пр. Генерала Острякова, 141/В, кв. 40, м. Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 36127359, р/р №26000055080501 в ВАТ «Сведбанк», м. Київ, МФО 300164, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Українські мінеральні води” (вул. Ямська, 28, м. Київ, 03038;вул. Михайла Грушевського, буд. 4, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 22950707, р/р №2600330013053 в Першій Київській флії ВАТ «ВІЕЙБІ Банк», м. Київ, МФО 321637) суму заборгованості за дистриб’юторською угодою №19/1/1500109 від 15.01.2009 у розмірі 25 151,85 грн. (двадцять п’ять тисяч сто п’ятдесят одна грн. 85 коп.), а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 251,52 грн. (двісті п’ятдесят одна грн. 52 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 08.02.2010