Рішення № 77948475, 20.11.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.11.2018р. Справа №905/1985/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат»,

м.Кам'янське

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдинг», м.Маріуполь

про визнання додаткової угоди до договору недійсною

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдинг»,

м.Маріуполь

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат»,

м.Кам'янське

про стягнення курсової різниці в сумі 388589386,73 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: Красницька-Келембет А.С.-по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат», м.Кам'янське, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдинг», м.Маріуполь, про визнання недійсною додаткової угоди №1/020817/17-0539-01/2018-10-12 від 12.10.2018р. до договору відступлення прав вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що оспорювана у цій справі додаткова угода, якою змінено розмір заборгованості покупця перед продавцем за поставлений товар шляхом збільшення суми заборгованості на суму курсової різниці, фактично змінює зміст рішень господарського суду Донецької області у справах №905/1947/17, №905/2660/17, якими було стягнуто основний борг в меншій сумі.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.10.2018р. відкрите провадження у справі №905/1985/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання на 15.11.2018р. о 12.15 год., зобов'язано, зокрема, відповідача надати відповідно до ст.165 ГПК України відзив на позовну заяву і всі письмові докази (які можливо доставити до суду), протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали суду; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання.

08.11.2018р. до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест холдинг", м.Маріуполь до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське про стягнення курсової різниці в сумі 388589386,73 грн.

Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, відповідач посилається на наявність в нього права на стягнення курсової різниці з позивача за правочином, вимоги про визнання недійсним якого заявлені у первісному позові.

Ухвалою від 12.11.2018р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №905/1985/18 зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест холдинг", м.Маріуполь до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське про стягнення курсової різниці в сумі 388589386,73 грн.

13.11.2018р. до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, згідно якого:

- рішення господарського суду Донецької області у справах №905/1947/17, №905/2660/17 не є підставами виникнення грошових зобов'язань відповідача перед позивачем;

- розмір суми заборгованості у еквіваленті доларів США є обставинами, що не підлягають доказуванню, як такі, що встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили;

- судовими рішеннями не було змінено відносин сторін;

- судове рішення не призвело до виникнення альтернативного або нового зобов'язання покупця, а є лише інструментом примусу боржника до виконання прийнятого на себе обов'язку, який має бути виконаний у сумі рівній певному еквіваленту доларів США на дату фактичного платежу;

- недоведеність позивачем наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину.

Крім цього, 13.11.2018р. від сторін на адресу суду надійшли клопотання щодо встановлення процесуального строку розгляду справи п'ять днів.

Позивач відзив на зустрічну позовну заяву від 14.11.2018р. №017/мс-1243, згідно якого наголошує на невідповідності змісту оспорюваної додаткової угоди до договору поставки вимогам Цивільного кодексу України.

Виходячи з того, що одним із завдань господарського судочинства згідно із ст.2 Господарського процесуального кодексу України є своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, приймаючи до уваги заявлені сторонами клопотання щодо строків розгляду справи, надання всіх доказів у справі, ухвалою від 15.11.2018р. було закрите підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті на 20.11.2018р. о 12.15 год.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

02.08.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" було укладено договір про відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01 (надалі - договір).

Пунктом 1 договору передбачено, що договір направлено на реалізацію цивільних правовідносин, які виникли через відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" прав вимоги до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" за договором поставки № ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010р. (надалі - договір поставки).

Згідно із пунктом 2 договору, ТОВ "Метінвест Холдинг" зобов'язався передати (відступити) ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" усі права вимоги, які існували на дату укладання договору, або які можуть виникнути у майбутньому до ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» за договором поставки, або у зв'язку із ним, а також усі засоби захисту прав, які доступні позивачу (надалі - права вимоги), у тому числі право вимоги виконання грошових зобов'язань за договором поставки на загальну суму 6 250288628,19 грн.

З огляду на положення договору поставки, ТОВ "Метінвест Холдинг" 02.08.2017р. було отримано письмову згоду від ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» на укладання договору, що підтверджувалось відповідним листом.

Пунктом 3 договору було встановлено, що моментом переходу (відступлення) права вимоги від ТОВ "Метінвест Холдинг" до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" є дата підписання даного договору, тобто 02.08.2017р.

Актом приймання-передачі документів за договором про відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01, який було підписано повноважними представниками сторін 02.08.2017р., підтверджувався факт передачі ТОВ "Метінвест Холдинг", та отримання ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" усіх оригіналів та/або засвідчених копій документів, що підтверджують право вимоги до ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» за договором поставки.

02.08.2017р. ТОВ "Метінвест Холдинг" на адресу ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» було надіслано повідомлення щодо відступлення прав вимоги за договором поставки.

Пунктом 6 договору було передбачено, що у якості оплати за права вимоги ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", за умови передачі ТОВ "Метінвест Холдинг" оригіналів документів, передбачених п.5 договору (підписання сторонами Актів приймання-передачі оригіналів документів), зобов'язується перерахувати суму у розмірі 6250288628,19 грн. на поточний рахунок ТОВ "Метінвест Холдинг", вказаний у договорі, упродовж 5 (п'яти) робочих днів від моменту укладання даного договору (тобто, по 09.08.2017р. включно).

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди №1 до договору, яку було укладено між сторонами 10.08.2017р. (надалі - додаткова угода), встановлено еквівалент боргу ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" в сумі 6250288628,19 грн. в іноземній валюті, а саме в доларах Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar). Еквівалент боргу в доларах Сполучених Штатів Америки на дату підписання додаткової угоди складає 242970238,46 доларів Сполучених Штатів Америки за офіційним курсом Національного банку України на 10.08.2017р. (2572,4503 гривень за 100 доларів). Сторони визначають еквівалент грошового зобов'язання ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" (боргу) як суму в іноземній валюті в розмірі 242970238,46 доларів Сполучених Штатів Америки.

Пунктом 5 додаткової угоди встановлено, що ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" зобов'язався сплатити на користь ТОВ "Метінвест Холдинг" еквівалент грошового зобов'язання (боргу) у доларах Сполучених Штатів Америки протягом 5 (п'яти) днів з моменту набрання чинності цієї додаткової угоди (згідно із п.8 додаткової угоди ця дата визначається датою підписання даної додаткової угоди уповноваженими представниками сторін та скріплення її печатками підприємства - тобто не пізніше 15.08.2017р.), шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (гривні) на поточний рахунок ТОВ "Метінвест Холдинг", зазначений в договорі. Сума, що підлягає сплаті у гривнях, має визначатися ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" за офіційним курсом доларів Сполучених Штатів Америки, який встановлений Національним банком України на день здійснення платежу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі №905/1947/17 позовні вимоги ТОВ "Метінвест Холдинг" до, зокрема, ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017р. у розмірі 242970238,46 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 19.08.2017р. становить 6193408809,41 грн., штрафу у розмірі 121485119,23 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 19.08.2017р. становить 3096704404,71 грн., а також 3% річних у розмірі 2026189,20 грн. задоволено: стягнуто з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" на користь ТОВ "Метінвест Холдинг" заборгованість за договором про відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017р. у розмірі 242970238,46 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 19.08.2017р. становить 6193408809,41 грн., штраф у розмірі 121485119,23 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 19.08.2017р. становить 3096704404,71 грн., а також три проценти річних у сумі 2036189,20 грн., судовий збір у розмірі 238600,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018р. рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі №905/1947/17 залишено без змін.

Згідно рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2017р. у справі №905/2660/17 за позовом ТОВ "Метінвест Холдінг" до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення курсової різниці у розмірі 259534491,49 грн. встановлено, що позивачем на підставі п.5 додаткової угоди до договору про відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017р. розраховано курсову різницю за наступною формулою: КПД-КДР=КР, де,

КПД - сума, що еквівалентна 242970238,46доларів США відповідно до курсу Національного банку України станом на 10.11.2017р., дату підписання позову (2655,8575грн. за 100доларів США);

КДР - сума, що еквівалентна 242970238,46доларів США відповідно до курсу Національного банку України станом на 19.08.2017р., за рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. по справі №905/1947/17 (2549,0401грн. за 100доларів США);

КР - курсова різниця.

Перевіривши розрахунок нарахованої позивачем курсової різниці, суд у справі №905/2260/17 дійшов висновку що розрахунок курсової різниці у розмірі 259534491,19 грн. є вірним.

За таких обставин, рішенням господарського суду Донецької області від 12.12.2017р. у справі №905/2660/17 позовні вимоги ТОВ "Метінвест Холдінг" до, зокрема, ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення курсової різниці у розмірі 259534491,49 грн. задоволено.

За змістом ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

За таких обставин, рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі №905/1947/17 набрало законної сили 27.02.2018р., а у справі №905/2660/17 - 26.12.2017р.

Відповідно до ч.5 ст.124, п.9 ст.129 Конституції України, ст.18 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню на всій території України.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При цьому, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Оскільки рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі №905/1947/17 встановлений факт наявності у позивача перед відповідачем заборгованості на підставі договору відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017р. у розмірі 242970238,46 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 19.08.2017р. становило 6193408809,41 грн., тому цей факт не повинен доводитися знову у відповідності зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, також не потребує доведення факт наявності заборгованості позивача з оплати відповідачу курсової різниці у розмірі 259534491,49 грн.

За змістом ст.599 Цивільного кодексу України за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін.

Доказів сплати Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" заборгованості в сумі 242970238,46 доларів США матеріали справи не містять.

За приписом ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно п.11 договору відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017р. останній є укладеним, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін та діє до завершення виконання сторонами зобов'язань за ним.

За змістом п.14 договору зміни до нього можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, оформленою додатковою угодою до догоовру. Додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємною частиною та мають юридичну силу у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками.

12.10.2018р. сторонами підписано додаткову угоду №1/020817/17-0539-01/2018-10-12 від 12.10.2018р. до договору відступлення прав вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017р., згідно якої:

- сторони дійшли згоди зафіксувати розмір поточної заборгованості нового кредитора (позивача) перед кредитором (відповідачем) за договором про відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017р. (без врахування штрафних санкцій та процентів річних) та закріпити її розмір в іноземній валюті, а саме у доларах США;

- сторони визнають та підписанням даної додаткової угоди підтверджують, що на дату підписання додаткової угоди розмір поточної заборгованості нового кредитора перед кредитором за договором (без врахування штрафних санкцій та процентів річних) складає еквівалент 242970238 доларів США 46 центів. Оплата даної заборгованості має відбуватися новим кредитором згідно з умовами даної додаткової угоди;

- сторони підтвердили, що частина заборгованості (без врахування штрафних санкцій та процентів річних) в загальній сумі 6452933300,90 грн., стягнута з нового кредитора на користь кредитора рішеннями господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. по справі №905/1947/17, від 12.12.2017р. по справі №905/2660/17;

- новий кредитор зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту укладення даної додаткової угоди сплатити кредитору курсову різницю, розмір якої визначається за формулою: курсова різниця = загальна сума боргу (еквівалент поточної заборгованості нового кредитора в доларах США, в розмірі, вказаному у п.2 даної додаткової угоди) * курс НБУ UAН/USD на день здійснення платежу та/або вимоги кредитора - частина заборгованості, стягнута у судовому порядку (згідно п.3 даної додаткової угоди);

- датою оплати покупцем курсової різниці вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок кредитора, вказаний у договорі;

- дана додаткова угода вважається укладеною, вступає в силу з моменту її підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін та діє до завершення виконання сторонами зобов'язань за договором. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору.

Виходячи зі змісту позовної заяви, дана додаткова угода не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню недійсною, оскільки нею змінено розмір заборгованості нового кредитора перед кредитором за договором відступлення права вимоги шляхом збільшення суми заборгованості на суму курсової різниці, фактично змінено зміст рішень господарського суду Донецької області у справах №905/1947/17, №905/2660/17, якими було стягнуто основний борг та курсову різницю в меншій сумі.

Відповідач проти вказаних вимог заперечує, посилаючись на повну відповідність оспорюваного правочину вимогам закону.

Суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України передбачена свобода договору, тобто, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 Цивільного кодексу України).

При цьому, за змістом ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За висновками суду, сторони уклавши додаткову угоду до договору відступлення права вимоги внесли зміни до зобов'язань, які й виникли з цього договору, проте, не до рішення суду.

Зокрема, судові рішення у справах №905/1947/17, №905/2660/17 не призвели до виникнення нових зобов'язань позивача перед відповідачем, не змінило правовідносини сторін за договором, а лише розв'язало матеріально-правовий спір між сторонами, захистило порушені майнові інтереси відповідача.

Одночасно, як вже вказувалось вище, дані рішення не припинили зобов'язання сторін.

Відповідно до приписів ст.192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ст.524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Тобто, сторони договору мають право фактично зафіксувати ціну договору в доларах США або в будь-якій іншій іноземній валюті.

При цьому, незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст.533 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Виходячи зі змісту положень укладеного між сторонами договору відступлення права вимоги (з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.08.2017р.), сторони передбачили необхідність встановлення ціни в еквіваленті до іноземної валюти долару США).

З урахуванням викладеного, за висновками суду, кредитор за договором має право вимагати виконання грошових зобов'язань у сумі, що дорівнює еквіваленту доларів США згідно з умовами договору.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Всупереч вимог ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України позивачем наявності підстав для визнання спірної додаткової угоди недійсною до матеріалів справи не надано (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди №1/020817/17-0539-01/2018-10-12 від 12.10.2018р. до договору відступлення прав вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017р. підлягають залишенню без задоволення.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічний припис містить ч.2 ст.20 Господарського кодексу України про те, що права суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, законодавець визначив, що цивільне право або охоронюваний законом інтерес можуть бути захищені судом не будь-яким способом, а тільки тим, що передбачений договором чи законом.

Як було зазначено судом вище, відповідачем заявлені вимоги про стягнення з позивача курсової різниці в сумі 388589386,73 грн.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже було зазначено вище, згідно додаткової угоди №1/020817/17-0539-01/2018-10-12 від 12.10.2018р. до договору відступлення прав вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017р. новий кредитор зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту укладення даної додаткової угоди сплатити кредитору курсову різницю, розмір якої визначається за формулою: курсова різниця = загальна сума боргу (еквівалент поточної заборгованості нового кредитора в доларах США, в розмірі, вказаному у п.1 додаткової угоди) * курс НБУ UAН/USD на день здійснення платежу та/або вимоги кредитора - частина заборгованості, стягнута у судовому порядку (згідно п.2 даної додаткової угоди).

Позивач розрахував курсову різницю за наступною формулою: курсова різниця (388589386,73 грн.) = загальна сума боргу (еквівалент поточної заборгованості нового кредитора в доларах США, в розмірі, вказаному у п.2 даної додаткової угоди - 242970238,46 доларів США) * курс НБУ UAН/USD на день здійснення платежу та/або вимоги кредитора (28,157863 курс НБУ UAH/USD на 02.11.2018р.) - частина заборгованості, стягнута у судовому порядку (6452933300,90 грн.).

Перевіривши наданий розрахунок позивача за зустрічним позовом, останній є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Одночасно позивачем не надано суду доказів сплати заявленої до стягнення відповідачем курсової різниці в сумі 388589386,73 грн.

При цьому, заперечення позивача щодо сплати даної суми внаслідок недійсності додаткової угоди судом відхиляються з підстав, що були викладені вище.

За таких обставин, враховуючи, що зустрічний позов повністю доведений відповідачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення позивача проти зустрічного позову є необґрунтованими, зустрічні позовні вимоги про стягнення з позивача курсової різниці в сумі 388589386,73 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.

Судовий збір за первісним позовом підлягає віднесенню на позивача повністю.

Судовий збір за зустрічним позовом підлягає віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 13, 74, 75, 76, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», м.Кам'янське до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдинг», м.Маріуполь про визнання недійсною додаткової угоди №1/020817/17-0539-01/2018-10-12 від 12.10.2018р. до договору відступлення прав вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017р.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдинг», м.Маріуполь до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», м.Кам'янське про стягнення курсової різниці в сумі 388589386,73 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Соборності, буд. 18-Б, ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдинг» (87534, Донецька обл., м. Маріуполь, пр.Нахімова, буд. 116-А, ЄДРПОУ 34093721) курсову різницю в сумі 388589386,73 грн., судовий збір в сумі 616700,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 20.11.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 20.11.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина