Ухвала суду № 779481, 21.06.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

       ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                               61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

                                                                                                   Головуючий 1 інстанції:

                                                                                                     суддя  Моїсеєнко В.М.

Категорія:                                                                                   Доповідач 2 інстанції:                                                                                                           

оскарження рішення                                                                  суддя Григоров А.М.

                                                      У Х В А Л А

                                            ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18червня 2007 року№22-а-393/07

         Судова колегія  Харківського апеляційного адміністративного суду  у складі:

           Головуючого судді - Сіренко О.І.

           Суддів  -  Григоров А.М., Подобайло З.Г.

при секретарі: Спесивцева О.В.

за участі:

представник позивача – Танчик О.М.

представник відповідача – Сірик Н.В., Мірошниченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації в Сумській області на постанову Господарського суду Сумської області від      27 березня 2007року  по справі № АС 16/94-07

за позовом    Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне                 

                       науково-виробниче об”єднання ім.. М.В. Фрунзе»                      

до                   Державної податкової адміністрації в Сумській області

про                 визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

                                                  ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об”єднання ім.. М.В. Фрунзе», звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Державної податкової адміністрації в Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Сумської області від 27.03.2007р. по справі                  №АС 16/94-07 задоволено позовні вимоги ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе», скасовано податкове повідомлення-рішення ДПА в Сумській області №000022360/0/10 від 01.11.2006р..

З даною постановою відповідач ДПА в Сумській області, не згоден та  вважає, що постанова господарського суду Сумської області не відповідає чинному законодавству з наступних підстав.

Суд першої інстанції вважає, що вказане вище податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог п. 1.8 ст. 1 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами і доповненнями в редакції, що діяла до 01.01.2007р..

Скаржник вказує, що своє рішення суд першої інстанції мотивує тим, що норми ст. 7 зазначеного Закону передбачають, що підставами для включення сум ПДВ до податкового кредиту є здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг та наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податків.

З таким висновком суду першої інстанції скаржник не погоджується, та вказує, що наведена вище норма пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Тобто, законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України). А також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону №168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону №168).

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом №168 встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону №168, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Перевірити наявність надмірної сплати можливо тільки шляхом проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника, як це передбачено наказом ДПА України №350 від 18.08.2005 року.

ДПА в Сумській області надала суду першої інстанції відповіді ДПІ у Печерському  р-ні м. Києва про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента ТОВ       «Клірінг-С» у зв'язку з не встановленням його місцезнаходження. Крім цього відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 05.06.2006р. ТОВ «Клірінг-С» ліквідовано як юридичну особу за процедурою банкрутства. Таким чином, надмірну сплату податку на додану вартість контрагентом ТОВ «Клірінг-С» не підтверджено.

Тому скаржник вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та просить скасувати постанову Господарського суду Сумської області від27 березня 2007року  по справі № АС 16/94-07, відмовити позивачу в задоволенні позову.

 В судовому засіданні відповідач підтримав доводи апеляційної скарги.

 Представник позивача  в судовому засіданні проти скарги заперечує.

 Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи , обговоривши доводи апеляційної скарги , судова колегія вважає , що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню.

 Судом першої інстанції було встановлено  та приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з наступного.

 Оспорюване рішення, яким позивачу визначена сума завищення бюджетного відшкодування в розмірі 1919666,67 грн., прийняте за результатами невиїзної документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства « Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень місяць 2006р. ( акт від 01.11.2006р. №43/23-513/05747991).

Перевіркою встановлено, що 08.08.2005р. між позивачем та Товариством з обмеженою   відповідальністю   „Кліринг-С"   був  укладений  агентський  договір №3108-1 аг (далі - „Договір") про надання послуг по забезпеченню укладання та виконання договорів.

Згідно акту виконаних робіт №1 від 30.11.2005р., загальна вартість агентської винагороди за послуги надані ТОВ "Клірінг-С" на виконання умов Договору склала - 8874142,24 грн., в т.ч. ПДВ - 1479023,71 грн .

ТОВ "Клірінг-С" після підписання акту виконаних робіт №1 від 30.11.2005р. була виписана податкова накладна №3011-18 від 30.11.2005р. на суму 8874142,24 грн., в тому числі ПДВ - 1479023,71 грн.

В грудні 2005р. в рахунок оплати за надані послуги по Договору Позивачем платіжними дорученнями №25253-26200 від 20.12. - 29.12.2005р. перераховано ТОВ "Клірінг-С" грошові кошти в розмірі 11500000,00 грн., в т.ч. ПДВ -1916666,67 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які надані позивачем.

Сума податку на додану вартість в розмірі 1916666,67 грн. була включена позивачем до розрахунку суми бюджетного відшкодування за січень 2006р. до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2006р.

Відповідач спростовує право позивача на бюджетне відшкодування в цьому розмірі сплаченого у ціні послуг податку на додану вартість, посилаючись на те, що за результатами отриманих від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відповідей (від 12.05.2006р. №9164/7/23-1410 та від 10.07.2006р. №14578/7/23-1410) стосовно взаємовідносин ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче підприємство ім. М.В. Фрунзе» (код 05747991) з ТОВ «Клірінг-С» (код 33497764), факт надмірної сплати податку на додану вартість ТОВ «Клірінг-С» у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) не підтверджено.

Відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 05.06.2006р. ТОВ «Клірінг-С» ліквідовано як юридичну особу за процедурою банкрутства.

Таким чином ДПІ у Печерському районі м. Києва не встановлено надмірну сплату ТОВ «Клірінг-С» податку на додану вартість.

Відповідач зазначає, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару. В разі не встановлення ланцюга поставки до виробника (або імпортера) неможливо підтвердити і факт сплати ПДВ в вартості товару (послуг) і відповідно до бюджету.

Оскільки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва не встановлено надмірну сплату податку на додану вартість контрагентом ТОВ «Клірінг-С», то сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче підприємство ім. М.В. Фрунзе» зменшена за січень місяць 2006 року на 1916666,67 грн., за лютий місяць 2006 року на 1429041,87 грн.

Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не доводить факт несплати податкового зобов'язання контрагентом позивача, а лише зазначає, що з наявного листування з Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва не встановлено надмірну сплату податку на додану вартість в бюджет зазначеним контрагентом.

Взагалі ж, що стосується обумовленості права на податковий кредит сплатою податкового зобов'язання продавцем товару ( послуг) , то слід зазначити що вищевказаний висновок Відповідача, зроблений в Рішенні є протиправним, оскільки відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла до 01.01.2007р.), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість " (в редакції, що діяла до 01.01.2007р.), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивачем були здійснені господарські операції на виконання умов Договору, а саме отримано послуги та сплачено їх вартість, в т.ч. - податок на додану вартість.

Витрати по сплаті податку на додану вартість позивача підтверджуються податковими накладними №3011-18 від 30.11.2005р. та № 1212-16 від 12.12.2005р.

Відповідно до п. 1.3 Закону України „Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, як випливає із вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, рішення прийняте відповідачем з порушенням вимог норм п. 1.8 ст. 1 та п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість», що є підставою для визнання його неправомірним та скасування.

На підставі наведеного суд першої інстанції позов задовольнив.

Колегія суддів зазначає, що єдина підстава , якою ДПА обґрунтовує прийняття оскарженого податкового повідомлення рішення, і яка зізначена в оскарженому податковому повідомленню – рішення є порушення  п. 1.8 ст. 1  Закону України „Про податок на додану вартість». Стосовно фактичних обставин встановлених і ході перевірки, та відображених в акті перевірки сторони   не заперечують.

Оскарженим  рішенням,  позивачу визначена сума завищення бюджетного відшкодування в розмірі 1919666,67 грн., та на цю суму бюджетне відшкодування зменшене. Наведене рішення прийняте за результатами невиїзної документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства « Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень місяць 2006р. ( акт від 01.11.2006р. №43/23-513/05747991).

Перевіркою встановлено, що 08.08.2005р. між позивачем та Товариством з обмеженою   відповідальністю   „Кліринг-С"   був  укладений  агентський  договір №3108-1 аг (далі - „Договір") про надання послуг по забезпеченню укладання та виконання договорів.

Згідно акту виконаних робіт №1 від 30.11.2005р., загальна вартість агентської винагороди за послуги надані ТОВ "Клірінг-С" на виконання умов Договору склала - 8874142,24 грн., в т.ч. ПДВ - 1479023,71 грн .

ТОВ "Клірінг-С" після підписання акту виконаних робіт №1 від 30.11.2005р. була виписана податкова накладна №3011-18 від 30.11.2005р. на суму 8874142,24 грн., в тому числі ПДВ - 1479023,71 грн.

В грудні 2005р. в рахунок оплати за надані послуги по Договору Позивачем платіжними дорученнями №25253-26200 від 20.12. - 29.12.2005р. перераховано ТОВ "Клірінг-С" грошові кошти в розмірі 11500000,00 грн., в т.ч. ПДВ -1916666,67 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які надані позивачем.

Сума податку на додану вартість в розмірі 1916666,67 грн. була включена позивачем до розрахунку суми бюджетного відшкодування за січень 2006р. до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2006р.

Відповідач спростовує право позивача на бюджетне відшкодування в цьому розмірі сплаченого у ціні послуг податку на додану вартість, посилаючись на те, що за результатами отриманих від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відповідей (від 12.05.2006р. №9164/7/23-1410 та від 10.07.2006р. №14578/7/23-1410) стосовно взаємовідносин ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче підприємство ім. М.В. Фрунзе» (код 05747991) з ТОВ «Клірінг-С» (код 33497764), факт надмірної сплати податку на додану вартість ТОВ «Клірінг-С» у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) не підтверджено. Відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 05.06.2006р. ТОВ «Клірінг-С» ліквідовано як юридичну особу за процедурою банкрутства. Таким чином ДПІ у Печерському районі м. Києва не встановлює надмірну сплату ТОВ «Клірінг-С» податку на додану вартість.

Відповідач зазначає, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару. В разі не встановлення ланцюга поставки до виробника (або імпортера) неможливо підтвердити і факт сплати ПДВ в вартості товару (послуг) і відповідно до бюджету.

Оскільки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва не встановлено надмірну сплату податку на додану вартість контрагентом ТОВ «Клірінг-С», то сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче підприємство ім. М.В. Фрунзе» зменшена за січень місяць 2006 року на 1916666,67 грн., за лютий місяць 2006 року на 1429041,87 грн.

Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не доводить факт несплати податкового зобов'язання контрагентом позивача, а лише зазначає, що з наявного листування з Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва не встановлено надмірну сплату податку на додану вартість в бюджет зазначеним контрагентом.

Але колегія суддів зазначає, що порушення з боку контрагента покупця (позивача)  не можуть тягнути відповідальність покупця, як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них , включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Що до  обумовленості права на податковий кредит сплатою податкового зобов'язання продавцем товару ( послуг) , то слід зазначити що вищевказаний висновок Відповідача, зроблений в Рішенні є протиправним, оскільки відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла до 01.01.2007р.), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість " (в редакції, що діяла до 01.01.2007р.), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивачем були здійснені господарські операції на виконання умов Договору, а саме отримано послуги та сплачено їх вартість, в т.ч. - податок на додану вартість.

Витрати по сплаті податку на додану вартість позивача підтверджуються податковими накладними №3011-18 від 30.11.2005р. та № 1212-16 від 12.12.2005р. та платіжними дорученнями, які підтверджують сплату коштів позивачем ТОВ «Кліринг –С».

При цьому колегія суддів зазначає, що факт виконання угоди та витрати по угоді ДПА не заперечує. Наявністю даних у позивача про ухилення від сплати податків та його ліквідацію, своє рішення не обґрунтовує. Доказів наявності такої обізнаності в суді не дає. 

Згідно відповідей ДПІ у Печерському районі м. Київ про перевірку ТОВ «Кліринг – С», підприємство звітує до ДПІ, внесено до Єдиного державного реєстру, зареєстровано як платник податку на додану вартість. Відповідно докази виключення контрагента позивача з Єдиного державного реєстру та анулювання свідоцтва платника ПДВ, як на момент виконання угоди так і на момент перевірки відсутні. 

 Відповідно до п. 1.3 Закону України „Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, як випливає із вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, рішення прийняте відповідачем з порушенням вимог норм п. 1.8 ст. 1 та п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість», що є підставою для визнання його неправомірним та скасування.

Колегія суддів зазначає, що оскаржене податкове повідомлення рішення прийнято в наслідок невірного тлумачення закону відповідачем.  З обставин встановлених ДПА у ході перевірки, та на які вона посилається в обґрунтування прийнятого податкового повідомлення – рішення порушень з боку позивача не вбачається. Таким чином суб’єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення, підстави з яких він його прийняв не відповідають закону.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги є помилковими.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                                     УХВАЛИЛА:

  Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації в Сумській області  залишити без задоволення.

 Постанову Господарського суду Сумської області від27 березня 2007року по справі № АС 16/94-07   залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено та підписано 25 червня 2007 року

                    Головуючий                                                        Сіренко О.І.     

                               Судді                                                          Григоров А.М.

                                                                                                   Подобайло З.Г.