Ухвала суду № 779469, 26.06.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2007 року                                                     м. Харків

Справа № 22-а-503/07

Категорія: стягнення податкового боргу          Головуючий 1 інстанції: Бунякіна Г.І.

                                             Доповідач: Водолажська Н.С.

            Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя  Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Шевцова Н.В.

при секретарі  Хоміцькій О.О.

за участю представників:

представника позивача – Гурин О.В.

представника відповідача – Тополя В.Г.

         розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма»Ташань» на постанову господарського суду Полтавської області від09.01.2007 року по справі №3/136

за позовомГадяцької МДПІ

до  приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма»Ташань»

про                стягнення податкового боргу в сумі 70689,00 грн. ,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Гадяцька МДПІ Полтавської області, звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Ташань» Зінковецького району заборгованість із сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджету в розмірі 70689,0 грн. за рахунок його активів.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 09.01.07 р. по справі № 3/136 позов був задоволений і з відповідача були стягнуті в доход держаного бюджету кошти в сумі 70689,0 грн. штрафних санкцій по ПДВ.

Відповідач з даною постановою суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а справу провадженням закрити на підставі ч. 1 п. 1 ст. 157 КАС України, посилаючись на те, що судом невірно застосовані норми матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач наполягає на тому, що відповідно У ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» існує 2 способи узгодження сум податкових зобов'язань: а) самостійне узгодження податкового зобов'язання (п. 5.1), б) апеляційне узгодження податкового зобов'язання (п. 5.2.), яке проводиться контролюючим органом, до якого суди, згідно ст. 2 вищезгаданого Закону, не відносяться. Таким чином, висновок суду про узгодження податкового зобов'язання з 24.03.06 р. — з дня набрання чинності судового рішення по справі 3/114 (Постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду) с неспроможним.

Крім того, відповідач вказує на те, що обставини справи, встановлені судом, знаходяться в протиріччі з висновками суду, оскільки судом встановлено, що сума боргового зобов'язання узгоджена на підставі постанови Київського міжобласного апеляційного Господарського суду від 24.03.06 р. але згідно п. 5.3.2 ст. 5 вищевказаного Закону у випадку апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження. У відповідності до вимог п. 6.2.1 ст. 6 вищеназваного Закону, у разі коли платник податку не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Позивачем не надано суду жодного доказу направлення відповідачу податкової вимоги на узгоджену суму.

Також відповідач наполягає на тому, що позовні вимоги не входять до переліку спорів, передбачених ст. 17 КАС України які вирішуються адміністративними судами.

Позивач письмові заперечення проти апеляційної скарги не надіслав, але представник позивача в поясненнях в судовому засідання проти доводів апеляційної скарги заперечує і просить залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи постанови та апеляційної скарги, пояснення представників сторін, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що за результатами планової комплексної документальної перевірки підприємства відповідача з питань  дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.02 р. по 01.07.04 р. були виявлені порушення норм Закону України "Про ПДВ" та Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 488 від 11.04.02 р., а саме : неперерахування акумульованих коштів на спеціальний рахунок в сумі 70689,0 грн., про що складений акт № 89-23/03772105 від 30.08.04 р.

На підставі цього акту Гадяцької МДПІ Полтавської області було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001042301/0 від 02.09.04 р., яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції по ПДВ в сумі 70689,0 грн.

Платник податків (відповідач по даній справі) оскаржив вищевказане податкове повідомлення-рішення до Господарського суду Полтавської області, рішенням якого по справі № 3/84 позов був задоволений і визнане недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001042301/0 від 02.09.04 р.

За наслідками розгляду апеляційної скарги Гадяцької МДПІ Полтавської області постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.03.06 р. постанова Господарського суду Полтавської області по справі № 3/84 була скасована і прийнята нова постанова, якою в задоволенні позову Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Ташань» було відмовлено. Таким чином з 24.03.06 р. судове рішення набрало законної сили.

Оскільки відповідач не сплатив в добровільному порядку визначену в податковому повідомленні-рішенні суму застосованих до нього фінансових санкцій, дана сума стала податковим боргом.

В апеляційній скарзі та поясненнях представника в судовому засіданні відповідач наполягає на тому, що у позивача не виникло право на звернення з позовом про стягнення заборгованості за рахунок активів, оскільки ним не були сформовані та не направлялися підприємству податкові вимоги, як передбачено ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судова колегія вважає необхідним відмітити, що відповідно положенням п. 6.2 ст. 6 вищенаведеного Закону податкові вимоги направляються платнику податків, перш за все, з метою повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк і повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Тобто саме ці заходи (права податкової застави на активи платника податків, проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також проведення публічних торгів з їх продажу) не можуть проводитися без направлення боржнику першої та другої податкових вимог.

В п. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. З аналізу наведеної норми випливає, що право на стягнення боргу за рахунок активів боржника не ставиться у залежність від того, чи формувалися та направлялися платнику податків податкові вимоги. Тому твердження відповідача про відсутність у позивача права на стягнення боргу в судовому порядку є безпідставним і судовою колегією не приймається до уваги.

Також відповідач наполягає на тому, що позивач не мав права на звернення до адміністративного суду з позови про стягнення боргу по несплаченим штрафним санкціям, оскільки такій спір не підпадає під дію ст. 17 КАС України.

Судова колегія вважає доцільним відмітити, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

В ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій віднесено забезпечення застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства. Відповідно п. 11 наведеної норми органи ДПС подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, подаючи позов до адміністративного суду з вимогами про стягнення заборгованості за рахунок активів боржника, позивач діяв в межах наданим йому чинним законодавством повноважень з метою реалізації владних управлінських функцій, встановлених спеціальним Законом, а тому вимоги апелянта про закриття провадження про даній справі в порядку п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що на час розгляду справи судом першої інстанції та на час розгляду апеляційної скарги податкове повідомлення-рішення Гадяцької МДПІ Полтавської області № 0001042301/0 від 02.09.04 р., яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції по ПДВ в сумі 70689,0 грн. є чинним, його дія не зупинена, а постанова Київського міжобласного господарського суду по справі № 3/84 не скасована у касаційному порядку, судом першої інстанції зроблений правомірний висновок про узгоджений характер зобов’язань та можливість стягнення заборгованості за рахунок активів боржника.

Враховуючи встановлені судовою колегією обставини, підстав для скасування постанови Господарського суду Полтавської області від 09.01.07 р. по справі № 3/136 не виявлено.

Керуючись ст. ст. 160, 164, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

1. Апеляційну скаргу приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма»Ташань» на постанову Господарського суду Полтавської області від09.01.2007 року по справі №3/136 - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від09.01.2007 року по справі №3/136 – без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексу.

Головуючий                                                                                       Ю.М. Філатов

Судді                                                                                                        Н.С. Водолажська

                    Н.В. Шевцова

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 02.07.2007 року.