Рішення № 77945412, 12.11.2018, Новозаводський районний суд м. Чернігова

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року місто Чернігів

Справа №751/4655/18

Провадження№2/751/1183/18

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н.В.

секретаря судового засідання Дасюк Н.В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 місцева прокуратура в інтересах держави в особі: ОСОБА_1 міська лікарня №2 ОСОБА_1 міської ради

відповідач – ОСОБА_2

прокурор – Абдужабарова І.П.

представник позивача – ОСОБА_3

представник відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Чернігова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської лікарні №2 ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 виклад позиції позивача

ОСОБА_1 місцева прокуратура звернулась в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської лікарні №2 ОСОБА_1 міської ради з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 11 999 грн 30 коп, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої від злочину.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.09.2015 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання встановивши випробування строком 2 роки. Вирок набрав законної сили 17.10.2015 року. Потерпіла ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні в ОСОБА_1 міській лікарні №2 в періоди з 27.05.2015 по 19.06.2015, з 31.08.2015 по 18.09.2015, з 28.01.2016 по 08.02.2016. З розрахунків №143 та №150 від 10.04.2018, виданих ОСОБА_1 міською лікарнею №2, вартість витрат на лікування становить 11 999,30 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.

Представник позивача ОСОБА_1 міської лікарні №2 ОСОБА_1 міської ради у судове засідання не прибув, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідачем ОСОБА_2 має бути відшкодовано лише 8 938,00 грн., просив розгляд справи проводити без його участі (а.с.40-41).

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, застосувати строки позовної давності. Також вказав про відсутність підстав у прокурора для представництва та звернення до суду з даним позовом.

Ш. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.09.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття основного покарання встановивши випробування строком 2 роки (а.с.6). Вирок набрав законної сили 17.10.2015 року.

Вищевказаним вироком було встановлено, що 27.05.2015 року о 21 год 55 хв ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Bora 1.9 TD, днз СВ 9023 ВВ, рухався в м. Чернігові по вул. Любецькій зі сторони вул. Щорса в напрямку вул. Ріпкинська. Рухаючись у вказаному напрямку, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований в районі перехрестя вул. Любецька – вул. Пирогова, ОСОБА_2, рухаючись з перевищенням дозволеної швидкості, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого не зменшив швидкості руху та не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу ОСОБА_6, яка рухалась по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, в результаті чого скоїв наїзд на неї.

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №578 від 22.07.2015 року в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Згідно розрахунку витрат на лікування ОСОБА_1 міської лікарні № 2 ОСОБА_1 міської ради від 10.04.2018 №143, вартість витрат на лікування хворої ОСОБА_6 в періоди з 27.05.2015 по 19.06.2015 (23 л/дня), та з 31.08.2015 по 18.09.2015(18 л/днів), а саме: за 41 ліжко-днів становить 8 938,00 гривень (а.с.9).

Згідно розрахунку витрат на лікування ОСОБА_1 міської лікарні № 2 ОСОБА_1 міської ради від 10.04.2018 №150, вартість витрат на лікування хворої ОСОБА_6 за період з 28.01.2016 по 08.02.2016, а саме: за 11 ліжко-днів становить 3 061,30 гривень (а.с.10).

Відповідно до виписних епікризів №6725, №10833 та №1388 із медичної карти стаціонарного хворого травматологічного відділення ЧМР №2 в період з 28.01.2016 по 08.02.2016 (11 ліжко-днів) потерпіла ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні в ЧМР №2 з діагнозом, який не пов'язаний з кримінальним правопорушенням (а.с.42-44).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 4 ст. 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти від відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Аналогічні положення викладені у пункті 4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993року.

Крім того, слід зазначити, що згідно ст.5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

За таких обставин, доводи представника відповідача про відсутність підстав у прокурора для представництва та звернення до суду з даним позовом не заслуговують на увагу, оскільки ненадходження коштів до бюджету призводить до неналежного фінансування діяльності зазначеного лікувального закладу та порушує інтереси держави, внаслідок чого виникає передбачене законом право прокурора на звернення до суду з позовом для їх захисту.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» зокрема п. 3 передбачено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Пунктом 2 Порядку, передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров’я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Згідно пункту 3 Порядку, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров’я або прокурора.

Аналогічні роз'яснення також містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року за № 11 (і змінами і доповненнями) «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», в пункті 6 якої роз'яснено, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Що стосується заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб’єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Однак, відповідно до положень п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.

Таким чином, до спірних правовідносин позовна давність не підлягає застосуванню, а тому у задоволенні заяви представника відповідача слід відмовити.

Враховуючи, що витрати на лікування потерпілої в сумі 8 938,00 грн обраховані закладом охорони здоров'я у відповідності до вимог Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених нею у стаціонарі та вартості витрат на її лікування в день, підтверджуються документально, тому суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

У задоволенні решти вимог щодо стягнення 3 061,30 грн в рахунок відшкодування збитків за стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення слід відмовити, оскільки в період з 28.01.2016 року по 08.02.2016 року потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні, яке не пов’язане з кримінальним правопорушенням (а.с.44).

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 312,47 грн. (8 938 х1762/11 999,30).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 13, 76-89, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268, 271-273, 274-279, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1206 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської лікарні №2 ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 14000, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 міської лікарні №2 ОСОБА_1 міської ради (місцезнаходження: вул. 1 Травня, буд.168 м. Чернігів, 14034, р/р №31413544700002 в ГУ ДКСУ у м. Чернігові, МФО 853592, код ЄРДПОУ 38054398) 8 938 (вісім тисяч дев’ятсот тридцять вісім) грн 00 коп на відшкодування збитків, понесених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 14000, РНОКПП НОМЕР_1) на користь держави (отримувач: УК у м. Чернігові/Новозаводський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38054398, МФО 899998, банк отримувача – Казначейство України, розрахунковий рахунок 31214206025004, код бюджетної класифікації 22030101 (судовий збір ДСА), призначення платежу 02894496) 1 312 (одну тисячу триста дванадцять) грн 47 коп судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.11.2018 року.

Суддя Н. В. Маслюк