Рішення № 7794419, 25.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.10 р. Справа № 40/381

Господарський суд Донецької області у складі судді ПідченкоЮ.О.

При секретарі судового засідання Рожковій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій”, м. Донецьк

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, сел. Лисичине

про стягнення 130633 грн. 51 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Суріна І.Г. юрисконсульт

від відповідача: не зявився

Суть спору: відкрите акціонерне товариство „Донецький завод мостових конструкцій” звернулося до господарського суду з позовними вимогами до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення з останнього основного боргу в сумі 117 078 грн., пені в сумі 12054 грн. 35 коп. за прострочення виконання грошових зобов”язань та трьох процентів річних в сумі 1501 грн. 16 коп. за прострочення виконання грошового зобовязання згідно договору поставки продукції, укладеного в усній формі між відкритим акціонерним товариством „Донецький завод мостових конструкцій” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

На адресу суду надійшло повідомлення з позначкою „за зазначеною адресою на проживає”.

Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", адресат за зазначеною адресою не проживає, і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Надане представником позивача у судове засідання свідоцтво про державну реєстрацію відповідача, як субєкта підприємницької діяльності на імя ОСОБА_1, підтверджує його знаходження за адресою, вказаною у позовній заяві.

До прийняття рішення по справі позивач змінив підстави позову та збільшив розмір позовних вимогу у частині стягнення з відповідача 3 процентів річних у звязку з чим вони дорівнюють 2203 грн. 63 коп. У решті частини позову вимоги підтримує та намагається стягнути з відповідача суму в розмірі 117078 грн.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, далі Постачальник, та відкритим акціонерним товариством „Донецький завод мостових конструкцій”, далі Покупець, було укладено договір поставки в усній формі.

Так, сторонами було визначено, що Постачальник зобовязався передати майно, а саме цемент ПЦА-500, у власність Покупцеві, а останній, в свою чергу, зобовязався прийняти це майно згідно з видатковими накладними і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов усного договору Покупець перерахував на адресу Постачальника суму в розмірі 274456 грн., але згідно видаткової накладної №1 від 01.04.09р. Постачальником було здійснено поставку продукції лише на суму 157378 грн.

29.05.09р. відкрите акціонерне товариство „Донецький завод мостових конструкцій” направило на адресу відповідача вимогу про повернення сплаченої суми в розмірі 117078 грн.

Позивач посилається на приписи п. 1 ст. 11 ЦК України, де зазначено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа маж право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Постачальник, який одержав суму за майбутнє постачання товару, не передав його Покупцю, тому останній намагається стягнути з нього суму 117078грн.

Крім того, позивачем додатково заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних за прострочення виконання грошових зобовязань за користування чужими коштами в сумі 2203 грн. 63 коп.

Дослідивши матеріали справи, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив, що доводи позивача обґрунтовані виходячи із наступного:

Згідно приписів п. 1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише субєкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України. Таким чином, законодавець відрізнив відповідно до вимог частини 6 статті 265 ГК України розбіжності між договором поставки та договору купівлі-продажу.

Так, пункт 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Проведення господарських операцій між позивачем та відповідачем підтверджується видатковою накладною №1 від 01.04.09р. на суму 157378 грн., яка за своїми ознаками є первинним документом, і підтверджує проведення між сторонами господарських операцій.

Договір поставки було укладено в усній формі і сторони не встановили строк поставки товару, тому згідно п. 2 ст. 530 ЦК України кредитор має право вимагати виконання зобовязання у будь-який час. А боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Матеріали справи містять вимогу від 29.05.09р. та докази її отримання фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, згідно якої позивач просить відповідача протягом семиденного повернути суму 117078 грн.

На момент зверненням з позовом, фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 не здійснено постачання продукцію, сума в розмірі 117078 грн. на розрахунковий рахунок відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій” не повернута.

Статтями 526 ЦК України, 193 ГК України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства. Зобовязання припиняються виконанням проведеним належним чином за приписами ст. 599 ЦК України та ст. ст. 202, 203 ГК України.

Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми в розмірі 117078 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних, у тому числі нібито суми 2203 грн. 63 коп. за користування чужими грошовими коштами в розумінні вимог частини 5 статті 231 ГК України та приписів статті 536 ЦК України не підлягають задоволенню, оскільки у спірних відносинах мова йде про виконання зобовязання в натурі недопостачання спірної продукції, а не прострочення виконання грошового зобовязання. Тому приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України розраховані на несвоєчасне виконання грошового зобовязання не повинні застосовуватися до правовідносин сторін.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 12054 грн. 35 коп., то суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Швідповідно до вимог статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання і є способом забезпечення виконання зобовязань;

Швідповідно до вимог ст.ст. 231, 232 ГК України, неустойка відноситься до штрафних санкцій, яка передбачає міру відповідальності за час невиконання господарського зобовязання;

Швідповідно до вимог пункту 1, 2 Закону України „Про несвоєчасне виконання грошових зобовязань від 22.11.96р. за № 543/96- ВР, із змінами та доповненнями, якщо сторони у відповідальному договору не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 цього Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинним законодавством. У разі чинними законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах визначених чинними актами законодавства.

Шдокази у справі свідчать про відсутність між сторонами укладеного договору та посилання на інші нормативні акти у спірних відносинах.

З урахування викладеного, у задоволенні позову в частині стягнення пені за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 12054 грн. 35 коп. слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог згідно приписів ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Відповідно до вимог статті 46 ГПК України державне мито сплачується або стягується на користь державного бюджету України. Позивач не сплатив державне мито в сумі 7 грн. 03 коп., тому суд вважає за необхідне стягнути з нього визначену суму на користь державного бюджету України.

За згодою позивача, присутнього у судовому засіданні, було оголошено скорочений текст рішення, зокрема його вступну та резолютивну частини згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України, а тому воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 202, 206, 526, п. 2 ст. 530, ст. ст. 655-697, ст. 712 ЦК України, ст. 55, 193 ГК України, ст. ст. 22, 33, 36, 43, 44, 46, 49, ст.ст. 82, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій” задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій”, 83038, м. Донецьк, вул. Магдебургська, 1Б, ід. код 19377807, на користь:

- державного бюджету України державне мито в сумі 7 грн. 03 коп., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової адміністрації в Донецькій області.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 від 05.03.09р., ідентифікаційний номер платника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_1, 87370, Донецька область, АДРЕСА_1, на користь:

- відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій”, 83038, м. Донецьк, вул. Магдебургська, 1Б, ід. код 19377807, суму в розмірі 117078 грн., витрати по державному миту в сумі 1 170 грн. 78 коп. та забезпечення судового процесу в сумі 211 грн. 51 коп., видавши наказ.

4. У задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій” щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені за прострочення виконання грошових зобовязань в сумі 12054грн. 35 коп. відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій” щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 трьох процентів річних (за користування чужими коштами) в сумі 2203грн. 63 коп. відмовити.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя