Рішення № 77942738, 14.11.2018, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1392/16-ц

Провадження № 2/515/136/18

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року м.Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Семенюк Л.А.

за участю секретаря Унгурян Т.В.

позивача представника ПАТ «Страхова компанія

«Провідна» ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2016 року приватне акціонерне товариство (далі ПрАТ СК) «Страхова компанія «Провідна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останнього витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування в сумі 9169,84 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28 грудня 2014 року о 15 год. 00 хвилин на 49 км автодороги Одеса-Рені, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «PEUGEO- EXPERT», реєстраційний №АС4542ВН, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 самовільно залишив місце її вчинення, що встановлено постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 11.02.2015 року у справі №515/152/15-п.

Крім того, як встановлено постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 17.08.2015 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Однак, провадження по справі закрито у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи строку, протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення.

На момент вчинення ДТП транспортний засіб марки «PEUGEOT EXPERT», реєстраційний №АС4542ВН був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/2393805/1616/14 ПрАТ «Страхова компанія «Провідна».

З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку до позивача звернулась потерпіла сторона, надала документи, передбачені чинним законодавством. На підставі даної заяви, наданих потерпілою стороною документів дорожньо-транспортну пригоду було визнано страховим випадком, відповідно позивачем складено страховий акт НОМЕР_2, розраховано та виплачено страхове відшкодування в розмірі 9169, 84 грн.

Таким чином, до ПАТ «Страхова компанія «Провідна» перейшло право вимоги на отримання від водія забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП власнику автомобіля «Хонда», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4В, яким керував ОСОБА_5, яка мала місце 28.12.2014 року на 49 км а/д Одеса-Рені, в сумі виплаченого страхового відшкодування 9169,84 грн. З метою досудового врегулювання спору відповідачу було направлено регресну вимогу з пропозицією відшкодувати матеріальні збитки на користь позивача, яка була одержана останнім. Однак, з боку відповідача не було вчинено жодних дій для відшкодування завданих збитків.

Під час розгляду справи судом було вчинено наступні процесуальні дії.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 09 вересня 2016 року суддею Сивоконь Т.І. було прийнято справу до розгляду та відкрито провадження (а.с.45).

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 24.01.2017 року зазначену справу залишено без розгляду за клопотанням представника відповідача – адвоката ОСОБА_3 (а.с.78).

На дану ухвалу було подано апеляційну скаргу представником позивача ОСОБА_6 Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25.04.2017 року ухвала про залишення позову без розгляду була скасована, справа направлена до Татарбунарського районного суду Одеської області для вирішення питання про продовження розгляду справи (а.с.110-111).

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 29.06.2017 року за клопотанням представника відповідача справу відкладено для витребування доказів (а.с.123).

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 07.09.2017 року суддею Семенюк Л.А. справу було прийнято до свого провадження та призначеного до судового розгляду (а.с.135).

19.12.2017 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 справу було відкладено для підготовки та надання доказів по справі (а.с.155).

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 02.02.2018 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 справу відкладено на іншу дату, в зв’язку з тим, що на запит суду позивач не надав витребувані документи (а.с.162).

Справа призначена на 18 травня 2018 року була відкладена за клопотанням представника відповідача – адвоката ОСОБА_3, так як останній приймав участь в кримінальному проваджені в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області (а.с.185).

13 липня 2018 року справу відкладено на 13.11.2018 року, в зв’язку з необхідністю ознайомлення позивача з відзивом на зазначену позовну заяву на надано можливість скористатись правом подання відповіді на відзив (а.с.194) .

Представник приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» в судове засідання не з’явився, в черговий раз направив до суду заяву з проханням справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримав (а.с.а.с. 85, 115,128,131,139,142,145,156,178,180,183,187), на останню ухвалу суду відповіді на відзив не надав.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, надавши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність відповідача. При постановленні рішення просив врахувати заявлені ним у відзиві на позов заперечення та відмовити у задоволенні позову (а.с.200).

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

З огляду на належне сповіщення позивача, його представника, представника відповідача про дату, час та місце розгляду справи, надходження від них заяв про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим розглянути зазначену цивільну справу без участі сторін. При цьому, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши наявні по справі письмові докази, відзив на позовну заяву, з"ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об’єкт), щодо якої виник спір.

Судом встановлено, що 28 грудня 2014 року о 15 год. 00 хвилин на 49 км автодороги Одеса-Рені, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «PEUGEO- EXPERT», реєстраційний №АС4542ВН, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керування ОСОБА_5, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження .

Вказане підтверджується наступними доказами:

-постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 17.08.2015 року справа № 515/1403/15-п, згідно якої ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за те, що 28 грудня 2014 року о 15 год. 00 хвилин на 49 км автодороги Одеса-Рені, керуючи автомобілем «PEUGEO- EXPERT», реєстраційний №АС4542ВН, наїхавши на перешкоду, в яму, не впорався з керуванням, внаслідок чого автомобіль занесло на зустрічну смугу руху, де відбулось зіткнення з автомобілем «HONDA Accord», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керування ОСОБА_5 (власник автомобіля ОСОБА_4). Однак, провадження по справі закрито у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи строку, протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення. Постанова не оскаржувалася і набрала законної сили (а.с. 29);

- постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 11.02.2015 року справа № 515/152/15-п, згідно якої ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності за те, що він 28.12.2014 року о 15 год. 00 хвилин на 49 км автодороги Одеса-Рені, керуючи транспортним засобом «PEUGEO- EXPERT», реєстраційний №АС4542ВН, вчинив зіткнення з автомобілем «HONDA Accord», номерний знак НОМЕР_1, та з місця пригоди зник, чим порушив вимоги п. 2.10. ПДР України. Постанова не оскаржувалася і набрала законної сили (а.с.31-32).

Відповідно до частини третьої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль «HONDA Accord», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, сірого кольору, належить на праві власності ОСОБА_4, керував даним транспортним засобом ОСОБА_5, який має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий йому власником (а.с. 17).

Потерпілий ОСОБА_5 звернувся до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» щодо виплати йому страхового відшкодування, внаслідок вчинення ОСОБА_2, який керував автомобілем «PEUGEO-EXPERT», реєстраційний номер НОМЕР_3, належного ОСОБА_7, дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.12.2014 року (а.с.12-13).

Судом достовірно встановлено, що між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_7 укладено поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АІ/2393805 від 21.10.2014 року, згідно якого ПАТ "СК "Провідна» взяло на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодувати у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (а.с.21).

Довідкою, виданою відділом ОСОБА_8 України в Одеській області (а.с.14) підтверджується, що 28 грудня 2014 року, приблизно о 15.30 годині на 49 км+950 м а/д Одеса-Рені, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки «HONDA Accord», номерний знак НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, а саме деформація передньої лівої двері, задньої лівої двері, заднього лівого крила.

Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду за №9481841 від 30.01.2015 року (а.с.15) підтверджується, що 28 грудня 2014 року, приблизно о 15.30 годині на 49 км +950м а/д Одеса-Рені (на Бухарест) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_4 під керування ОСОБА_5 (власник автомобіля ОСОБА_4) та іншим учасником ДТП, який зник з місця події, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль «HONDA Accord», номерний знак НОМЕР_1, який був застрахований ПАТ «СК «Країна».

Із копії акту №2300069216 огляду транспортного засобу (а.с.23-24) слідує, що транспортний засіб «HONDA Accord», номерний знак НОМЕР_1, 1986 року випуску, отримав механічні пошкодження з описом останніх. Також надана ремонтна калькуляція №2300069216 від 05.03.2016 року (а.с.27-28).

Із копії страхового акту №2300069216 від 18.09.2015 року (а.с.35-36) слідує, що сума страхового відшкодування до виплати потерпілій особі ОСОБА_5, з урахуванням визначеного ліміту договором страхування, складає 9169,84 грн.

Як вбачається з платіжного доручення за №0038227 від 21.09.2015 року, ПрАТ «СК «Провідна» виплатило зазначене страхове відшкодування ОСОБА_5 на суму 9169, 84 грн. (а.с.38).

1 липня 2004 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зазначеним Законом були визначені обов'язки учасників дорожньо-транспортної пригоди (стаття 33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (стаття 38).

Згідно п.п."в" п.38.1.1. ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо - транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, самовільно залишив місце пригоди.

Згідно із ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку встановленому законодавством.

При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст. 1191 ЦК України), а також ст. 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України "Про страхування "встановлено особливий правовий режим.

За своєю правовою природою регрес істотно відрізняється від суброгації. Основна відмінність полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає в особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Таким чином, регрес - це нове право, що виникає в особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги страховика до регресату через те, що страховик виконав обов'язок за страховим зобов'язанням.

Отже, у страхуванні відповідальності навіть після виконання зобов'язання страховиком суброгація неприпустима, оскільки виникають правовідносини з відшкодування витрат у порядку регресу.

Таким чином, до даних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права про право на звернення до відповідача з регресним позовом.

Виходячи з вимог ч. 1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини другої ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього рухуУкраїни).

Нормами статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Законодавчі норми щодо регулювання даних правовідносин містить Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги ( регресу ) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно вирішує про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування. При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином позивач має право регресної вимоги до відповідача в сумі сплаченого страхового відшкодування. Тому, посилання відповідача щодо відносин суброгації, зазначених у відзиві на позов, є безпідставними. Також досліджені судом письмові докази, надані позивачем, спростовують доводи відповідача ОСОБА_2 щодо неврахування позивачем вартості пошкоджених деталей транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу при визначенні розміру завданої шкоди та, відповідно, сплаті страхового відшкодування. Так, в п.п.3,4 вихідних даних розрахунку суми матеріального збитку по справі щодо транспортного засобу «HONDA Accord», номерний знак НОМЕР_1, наявне застосування коефіцієнту зношення деталей та вартості деталей з урахуванням зношення (а.с.37).

З матеріалів справи також вбачається, що ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», в порядку позасудового врегулювання спору 13.06.2016 року за вих. номером №1341 надсилало на адресу відповідача ОСОБА_2 претензію про регресні вимоги, сума яких складає 9169,84 грн. та вимогою про погашення простроченого зобов’язання протягом 30 днів з моменту отримання цієї претензії в добровільному порядку (а.с.33-34). Однак, відповідач в добровільному порядку понесені страховою компанією витрати не відшкодував.

За встановлених обставин, які підтверджуються дослідженими судом належними та допустимими доказами, які узгоджуються між собою та є достатніми, з урахуванням відзиву на позов відповідача, враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода настала внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_2, який, до того ж, залишив місце пригоди, що підтверджується постановами суду у справі про адміністративне правопорушення (а.с.29-30,31-32), при цьому потерпіла сторона – ОСОБА_5, в установлений законом строк звернувся до позивача із відповідною заявою-повідомленням про виплату страхового відшкодування, що стало підставою для відшкодування останньому позивачем завданих збитків у повному обсязі, та, враховуючи положення вищезазначеного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме п. »в» ст.38.1.1, оскільки відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Отже, позов має бути задоволений в повному обсязі та з відповідача стягнуто на користь позивача в порядку регресу компенсацію виплаченого страхового відшкодування в розмірі 9169,84 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом встановлено, що при подачі позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 1378 грн. (а.с.1).

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь ПАТ «Страхова компанія «Провідна».

Керуючись ст.ст. 13, 77-81, 133, 141, 247, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 993, 979, 1166, 1187, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» ( ЄДРПОУ:23510137, р/р 26504301001766, ПАТ «ВТ Банк», МФО 321767 ) в порядку регресу компенсацію виплаченого страхового відшкодування в розмірі 9169 (дев’яти тисяч ста шістдесяти дев’яти ) грн. 84 копійок та судовий збір в сумі 1378 (одної тисячі трьохсот семидесяти восьми) грн. 00 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Семенюк