Рішення № 77940297, 19.11.2018, Оболонський районний суд міста Києва

19.11.2018 Справа № 756/17103/17

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

______________

Унікальний № 756/17103/17

Провадження №2/756/2570/18

УХВАЛА

19 листопада 2018 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді О.В. Диби

за участю секретаря І.О. Шпак

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Універсал банк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 звернулася до суду із клопотанням про відвід головуючого судді Диби О.В. в справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал банк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним у зв'язку із тим, що в судовому засіданні, яке відбулося 16.11.2018 року у сторони позивача виникли сумніви, щодо неупередженості дій головуючого судді Диби О.В., оскільки він, під час розгляду клопотання сторони позивача про витребування доказів, не звернув увагу на порушення законодавства при складанні вказаної ухвали, тому що мотивувальна частина такої, не містить жодного обґрунтування підстав, з яких відмовлено у задоволенні заявленого клопотання. Вказав, що суд роздратовано реагував на поставлені запитання, зневажливо коментував їх. Незважаючи на прохання представника позивача визначити іншу дату наступного судового засідання, оскільки вона не має можливості бути на судовому засіданні в запропоновану судом дату, суд умисно призначив розгляд справи саме в цей день.

В судове засідання сторона позивача не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Про поважності причин неявки в судове засідання, доказів не надала. В поданому клопотанні про відвід головуючого просила його розглядати за відсутності сторони позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Враховуючи повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання, суд вважає за можливе, проводити розгляд поданого клопотання за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Підстави та обставини для відводу судді чітко визначені ст. 36 ЦПК України.

Як на підставу для відводу головуючого судді, представник позивача посилався на те, що головуючий діє упереджено, постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів без жодного обґрунтування, яке повинно міститися у мотивувальній частині такої, необґрунтовано перешкоджає стороні позивача проведення захисту, незважаючи на прохання представника позивача, визначити іншу дату наступного судового засідання, оскільки вона не має можливості бути присутньою на судовому засіданні в запропоновану судом дату, в зв'язку із зайнятістю, умисно призначив розгляд саме в цей день. Дані обставини свідчать про упередженість судді Диби О.В. при розгляді справи.

З таким твердженням суд погодитися не може виходячи із наступного.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).

Щодо вказівок представника позивача на порушення судом законодавства при постановленні судом ухвали за результатами розгляду клопотання про витребування доказів, суд вважає за можливе відмітити наступне.

16.11.2018 року представником позивача було подано клопотання про витребування у відповідача доказів.

За результатами розгляду вказаного клопотання, після виходу із нарадчої кімнати, судом було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Відповідно до ч. 4 ст. 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються у нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Незважаючи на те, що питання про витребування доказів може бути розглянуто судом без виходу до нарадчої кімнати, суд, зважаючи на характер спірних правовідносин та змісту заявленого клопотання, за результатами його розгляду в нарадчій кімнаті, оголосив вступну та резолютивну частини ухвали, що прямо передбачено п.2 ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Будучи незгодною з результатами розгляду заявленого клопотання про витребування доказів, представник позивача заявила клопотання про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні у зв'язку із необхідністю підготовки заяви про відвід головуючого судді.

Враховуючи приписи ст. 198 ЦПК України (щодо підстав для оголошення перерви), тривалість підготовчого судового засідання та закінчення робочого часу, наступне судове засідання було призначене на 19.11.2018 року.

Станом на 19.11.2018 року від представника позивача на адресу суду не надходило підтверджень поважності неявки в судове засідання, а подане клопотання про відвід судді представник вважала за можливе розглядати за її відсутності.

Таким чином, представник позивача ОСОБА_1 подаючи клопотання про відвід головуючого судді, посилаючись на начебто порушення суддею процесуального законодавства, не надала жодного доказу на підтвердження своїх посилань, а незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для його відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що обставини, зазначені в клопотанні представника позивача як підстави для відводу, не підтверджені жодним доказом, не можуть викликати сумнів у неупередженості судді, чи свідчити про його певну особисту заінтересованість, прихильності, уподобання стосовно однієї з сторін у справі.

Відтак, клопотання про відвід головуючому у справі судді є необґрунтованою.

У відповідності до ч.3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 с. 33 цього Кодексу.

З огляду на обставини справи та підстави заявленого відводу, суд не убачає підстав для зупинення провадження для вирішення питання про відвід головуючого.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33-40 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати необґрунтованим клопотання про відвід головуючого судді у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Універсал банк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Універсал банк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним передати до відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ Оболонського районного суду м. Києва для визначення складу суду та розгляду заяви про відвід головуючого судді Диби О.В..

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.В. Диба