Вирок № 77939380, 24.10.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2745/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2018 р. Дніпровський районний суд м. в складі:

головуючого судді Козачук О.М.,

при секретарях Воробйові І.О., Долі М.А.,

за участю прокурора Бобіти А.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника Шевченко К.М.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Поліське, Київської області, з середньо спеціальною освітою, неодруженого, працюючого не офіційно, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, 23 січня 2018 року, приблизно о 06 год. 15 хв., перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався заднім ходом по під'їзній дорозі вул. Попудренка, зі сторони проїзної частини вищевказаної вулиці в напрямку входу до станції Київського метрополітену «Дарниця».

У цей час позаду вказаного автомобіля НОМЕР_1 в напрямку станції метро «Дарниця» рухався пішохід ОСОБА_4 Під часу руху, ОСОБА_3 допустив порушення вимог п.п.1.5,2.3 підпункту «б», 2.9 підпункту «а», 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України:

- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкод для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п.2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

- підпункт «б»: бути уважним, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортним засобом у дорозі;

- п. 2.9: водієві забороняється:

- підпункт «а»: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

- п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 10.9: під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 виразилось в тому, що він перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався заднім ходом по під'їзній дорозі вул. Попудренка, зі сторони проїзної частини вищевказаної вулиці в напрямку входу до станції Київського метрополітену «Дарниця», під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки дорожнього руху, внаслідок чого поруч з будинком № 11 по вул. Попудренка у м. Києві вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4 Внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 вимог ПДР України пішохід ОСОБА_4 загинув на місці.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 204/2 від 07.02.2018 року, при дослідженні трупу ОСОБА_4 виявлені такі тілесні ушкодження:ділянки осадження правої половини обличчя, тильної поверхні кистей та передньої поверхні колінних суглобів, перелом остьових відростків 6-9 грудних хребців, поширені крововиливи в м'яких тканинах задньої поверхні грудної клітини з обох боків з утворенням кров'яних «кишень», перелом тіла груднини, двобічні переломи ребер з ушкодженням пристінкової плеври, крововиливи в тканині легень, в серці, середостінні, брижі та клітковині правого заочеревинного простору, розриви осердя, дуги аорти та верхньої порожнистої вени, крововилив ліву плевральну порожнину (200 мл), розриви печінки з крововиливом у черевну порожнину (30 мл), а також знижене кровонаповнення внутрішніх органів, слабка вираженність трупних плям. Розташування та морфологічні особливості ушкоджень одягу, м'яких тканин, кісток скелета та внутрішніх органів вказують на те, що ушкодження в області голови, тулуба, лівої верхньої кінцівки та лівого стегна виникли внаслідок дії тупих, що мали необмеженою поверхню контакту, якими можуть бути поверхні шляхового покриття та обертаюча поверхня коліс автотранспортного засобу в момент їх перекату по задній поверхні тулуба ОСОБА_4 у поперековому напрямку до вертикальної вісі його тіла. В момент перекату колеса (коліс) автотранспортного засобу ОСОБА_4 знаходився у горизонтальному положенні, обличчям донизу, та був огорнутий до напрямку руху автотранспортного засобу правою бічною поверхнею тіла. Відсутність слідів дії травмуючи предметів поза вищевказаними ділянками трупа, де були знайдені перераховані в п. 1 «Пісумків» ушкодження, не дає підстав достоіменно визначити положення тіла постраждалого та зони первинного контакту його тіла з травмуючими поверхнями кузова рухливого автотранспортного засобу. До смерті ОСОБА_4 призвели ушкодження грудної клітини та живота, які супроводжувались утворенням множинних переломів кісток грудної клітини, розривами органів грудної і черевної порожнини та внутрішньою масивною кровотечею. Дані ушкодження за ознаками небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Давність виникнення ушкоджень у ОСОБА_4 відповідає вказаній у постанові даті - 23.01.2018 року о 06-15 год. Відповідно акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 290 від 01.02. 2018 року в результаті судово-токсикологічного дослідження крові від трупа ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, не знайдено: метиловий та етиловий спирти, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери.

Дана ДТП виникла з вини водія ОСОБА_3, який порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 підпункту «б», 2.9 підпункт «а», 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України. Порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 2.9 підпункт «а», 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 12-1/205 від 09.02.2018 року на момент огляду автомобіля НОМЕР_1 гальмівна система, рульове управління та ходова частина знаходяться в працездатному стані.

Відповідно до висновків автотехнічної експертизи № 12-1/224 від 09.02.2018 року в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед ДТП, водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був керуватися вимогами пунктів: 10.1; 10.9 ПДР України. В даній дорожній ситуації водій автомобіля НОМЕР_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_5 шляхом виконання вимог пунктів: 10.1; 10.9 ПДР України. В даній дорожній обстановці, експертом, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 10.1; 10.9 ПДР України. В даній дорожній ситуації оцінка дій пішохода ОСОБА_5 не пов'язана з використанням спеціальних знань в галузі автотехніки. Дане питання може бути вирішене органами досудового слідства або судом самостійно на підставі вимог розділу 4 ПДР України. З технічної точки зору, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідності дій водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3 вимогам пунктів: 10.1;10.9 ПДР України. Питання стосовно перебування дій пішохода ОСОБА_5 в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП може бути вирішене органами досудового слідства (судом) самостійно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що 23 січня 2018 року о 06 годині 00 хвилин керував автомобілем НОМЕР_1, виїхав з території заводу, на якому працював, з метою розвезти продукти харчування по крамницях, при цьому направився у напрямку станції метро «Дарниця», під'їхавши до будівлі № 11 по вул. Попудренка в м. Києві, упевнився, чи немає перешкоди, подивившись у дзеркало заднього виду, почав рух заднім ходом, при цьому зазначив, що пішохода ОСОБА_4 не помітив, оскільки це було взимку, в темну пору доби, крім того, ОСОБА_4 потрапив до сліпої зони автомобіля. Після зіткнення, він вийшов із машини та підійшов до постраждалого, при цьому свідок цієї пригоди, який проходив поруч, викликав швидку допомогу.

У судовому засіданні обвинувачений не заперечував, що перебував у стані наркотичного сп'яніння. Крім того, показав, що п'ять місяців працював неофіційно на заводі без відпусток та вихідних днів, режим роботи розпочинався опівночі, працював у такому режимі, оскільки потрібно було допомагати матері забезпечувати багатодітну родину, так як окрім нього в сім'ї ще четверо дітей, троє з яких малолітні.

Зокрема, під час судових дебатів зазначив, що враховуючи всі обставини вважає винним себе в даній дорожньо-транспортній пригоді, просив вибачення у потерпілого, та зазначив, що частково відшкодував шкоду у розмірі 50 000 грн. та має намір відшкодовувати ще 50 000 грн.

Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.01.2018 року, схемою пригоди від 23.01.2018 року, фототаблицями до протоколу огляду місця події від 23.01.2018 року, постановою про визнання і приєднання предметів, як речових доказів від 23.01.2018 року, висновком експерта № 204/2 від 07.02.2018 року, актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 290 від 01.02.2018 року, висновком автотехнічної експертизи № 12-1/224 від 09.02.2018 року, висновком автотехнічної експертизи № 12-1/205 від 09.02.2018 року та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та наведеними вище письмовими документами.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, і тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, дані про його особу, а саме: під наглядом у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий.

Під час судових дебатів у промові потерпілий ОСОБА_1 пояснив суду, що він не був присутнім під час дорожньо-транспортної пригоди, але загиблий приходиться йому рідним братом. Йому зателефонували працівники поліції та повідомили про те, що сталося, після чого, він поїхав до слідчого управління поліції, де йому пред'явили відео з місця дорожньо-транспортної пригоди. Зокрема, зазначив, що обвинуваченим ОСОБА_3 йому дійсно було відшкодовано шкоду у розмірі 50 000 грн., між ним та обвинуваченим існує певна угода, відповідно до якої ОСОБА_3 зобов'язався виплатити 50 000 грн. моральної шкоди матері загиблого. Зокрема, просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_3 міру покарання, що не пов'язана з позбавленням волі, зазначив, що жодних претензій до нього не має.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого у вчиненому та часткове відшкодування шкоди потерпілому.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

На підставі викладеного, суд вважає, за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин кримінального провадження, наявності пом'якшуючих обставин, особи обвинуваченого, його ставлення до скоєного, щиро каявся, вину визнав, жалкує про вчинене, відповідно копії посвідчення № 001854 від 15.03.2011 року, виданого на ім'я ОСОБА_6 є особою з багатодітної сім'ї, де проживає ще троє малолітніх дітей, яким він матеріально допомагає, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, частково відшкодував шкоду потерпілому, зокрема, враховуючи думку потерпілого, який висловив свою позицію щодо міри покарання, тобто прохав не призначати обвинуваченому позбавлення волі, суд дійшов висновку, що його перевиховання й виправлення можливе без ізоляції від суспільства, вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, визначені п.п. 1-2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Приймаючи до уваги очевидність порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху та їх наслідки, а також обтяжуючу покарання обставину, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 373-374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обрано.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення експертизи № 12-1/205 від 09.02.2018 року - 1716 грн. 00 коп.; за проведення автотехнічної експертизи № 12-1/224 від 09.02.2018 року - 858 грн. 00 коп.; судово-медичної експертизи № 204/2 від 07.02.2018 року - 2320 грн. 20 коп.

Речовий доказ: автомобіль НОМЕР_1 залишений на відповідальному зберіганні у власника ОСОБА_7 - залишити у його власності.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: