Постанова № 77938129, 16.10.2012, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 1414/3972/2012

Провадження № 2-а/1414/344/2012р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2012 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді - Селіщевої Л.І.,

при секретарі - Жарліковій Д.О.,

за участю позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління ДАІ УМВС України в Херсонській області про оскарження адміністративного стягнення, -

встановив:

В липні 2012 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом про оскарження неправомірних дій відповідача-суб’єкта владних повноважень щодо накладення на нього адміністративного стягнення, в обґрунтування якого вказав, що 11.07.2012 р. близько 06 год. 50 хв. він керував автомобілем "ВАЗ-21099020" д/н ВЕ 6475ВЕ та рухався на 11 км. автодороги Херсон-Джанкой-Керч.При проїзді біля поста ДАІ позивача зупинив інспектор ДПС ОСОБА_3, який пояснив позивачу, що він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.І ст. 122 КУпАП, а саме - перевищив встановлену швидкість руху більше ніж на 20 км/год. На підтвердження цього інспектор ДАІ продемонстрував позивачу покази приладу «Трукам».

Позивач не погодився зі складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, однак інспектор ДАІ виніс постанову ВТ1 № 089580 від 11.07.2012 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.І ст. 122 КУпАП, відповідно якої на нього був накладений штраф у розмірі 255 гривень.

На думку позивача, дії посадової особи відповідача щодо притягнення його до адмінвідповідальності є неправомірними через те, що він не скоював адмінпорушення. Позивач стверджує, що він дійсно бачив дорожні знаки про обмеження швидкості руху на зазначеній ділянці дороги, але він вважав, що вони залишились після проведення дорожніх робіт, однак дорожнього знаку про проведення дорожніх робіт не було, а тому позивач не зменшив швидкість руху свого автомобіля.

В судовому засіданні по справі позивач свій позов підтримав з підстав, викладених в позові, просив суд його задовольнити. Представник відповідача в судове засідання по справі не з’явився, подав суду свої письмові заперечення, в яких позов не визнав та вказав, що на позивача було правомірно накладено адмінстягнення через скоєння ним адмінправопорушення при обставинах, вказаних в оскаржуваній постанові.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши зібрані письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, і такими, що не підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до ч.З ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом тощо.

Дослідженням копії протоколу про адміністративне правопорушення серії «ВТ1» № 192664 від 11.07.2012 р., складеного інспектором ДПС роти ДПС старшиною міліції ОСОБА_3 відносно позивача встановлено, що 11.07.2012 р. близько Об год. 50 хв. він керував автомобілем НОМЕР_1 на автодорозі Херсон-Джанкой-Керч зі швидкістю 81 км/год. в зоні дії дорожнього знаку «обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год» та перевищив швидкість руху на 31 км/год. В своїх поясненнях у протоколі позивач не оспорював швидкість руху свого транспортного засобу і пояснив, що він мав право рухатись на вказаній ділянці дороги зі швидкістю 110 км.

Із копії постанови серії ВТ1 № 089580 від 11.07.2012 р. вбачається, що 11.07.2012 р. близько 06 год. 50 хв. водій ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_2 на автодорозі Херсон-Джанкой-Керч зі швидкістю 81 км/год. в зоні дії дорожнього знаку «обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год» та перевищив швидкість руху на 31 км/год., чим порушив п.12 б ПДР України. За вказане правопорушення, передбачене ч.І ст. 122 КУпАП на позивача було накладено штраф у розмірі 255 гривень.

Враховуючи вимоги ст.ст.222, 255 КУпАП та те, що відповідач обіймає посаду інспектора ДПС і має спеціальне звання старшини міліції, то він має право, як уповноважена на те посадова особа, складати протоколи про адміністративне правопорушення передбачене ч.І ст. 122 КУпАП та розглядати справи даної категорії.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Даючи правову оцінку фактам, викладеним позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку, що вони жодним чином не спростовують факт вчиненого ним правопорушення, оскільки це підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення, який є належними та допустимим доказом. Також суд враховує те, що адміністративне стягнення було накладено уповноваженою на те особою. Позивач в свою чергу жодного належного та допустимого доказу правомірності своїх дій до суду не надав, встановлені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини не спростував.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити, оскільки позов є необґрунтованим та недоведеним у судовому засіданні, постанова по справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є такою, що відповідає вимогам ст.ст.283-284 КУпАП і дії відповідача є правомірними.

Керуючись ст.ст.8-12, 15, 17,26,41, 158-161, 163, 167,256 КАС України, суд –

Постановив:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: Л. І. Селіщева