Вирок № 77936520, 19.11.2018, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2403/17

1-кп/703/98/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.,

з участю секретаря: Бондаренко А.І.

ОСОБА_1,

прокурорів: Міщенко В.М.,

Грачова А.С.,

Похила А.М.,

адвоката Холодняка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла кримінальне провадження № 12015250230001960 про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дем’янів Галицького району Івано-Франківської області, а жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, ФОП, несудимого,

за ч. 1 ст. 121 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 28 листопада 2015 року близько 7 год., перебуваючи за місцем свого проживання на другому поверсі будинку АДРЕСА_2, під час сварки зі своєю донькою ОСОБА_6, що виникла на грунті особистих неприязних стосунків, умисно, наніс тій удар правою рукою в ліву частину обличчя, від якого вона впала.

В подальшому, притиснувши коліном до підлоги та схопивши рукою за шию, не дозволив тій піднятися і взявши за волосся, скинув з другого поверху на міжсходинковий майданчик, де наніс удар у живіт, від якого потерпіла впала на підлогу першого поверху будинку. Продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_6, взявши за одяг, витягнув доньку до вхідних дверей будинку, де наніс тій ще один удар рукою по обличчю, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді закритої травми черевної порожнини із розривом сальника та внутрішньочеревною кровотечею, закритою черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку та забиття м'яких тканин, які за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, відносяться до категорії тяжких.

ОСОБА_6 винним себе не визнав і пояснив, що 28 листопада 2015 року близько 7 год. він порався по господарству. До нього в сарай прийшла дружина і повідомила про шум і галас в одній із кімнат будинку, який мішає їй відпочивати. Піднявшись туди він побачив, що його донька ОСОБА_6 і ще одна дівчина з хлопцем спали на ліжку. Його роздратувало те, що хлопець був у кросівках. Розбудивши хлопця він разом з ним вийшов з кімнати, щоб з'ясувати хто він і що робить у будинку. В цей час підійшла ОСОБА_6, стала висловлюючись в його адресу нецензурними словами, ображати його, в істериці стала наносити удари руками по його обличчю. Щоб утримати доньку він взяв її за волосся та прижав до підлоги. Вириваючись, ОСОБА_7 оступилася і вони разом впали на міжсходинковий майданчик. При цьому ще збили з ніг дружину, яка стояла внизу. Поведінка доньки була неадекватна, але він не спричиняв їй тілесних ушкоджень.

Не дивлячись на невизнання вини ОСОБА_5, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення доказана і підтверджується повністю наступними доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_6. про те, що 28 листопада 2018 року вона зі своїми друзями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відпочивали в нічному клубі «Атлантида: в м. Сміла і близько 7 год. приїхали до будинку по АДРЕСА_2, де вона останні два місяці проживала разом з батьком і його сім'єю. Відкривши замок на хвіртці паркану і вхідні двері в будинку своїми ключами, піднялися в її кімнату на 2-му поверсі будинку. Повертаючись на вулицю за сумкою, яку вона забула в автомобілі, зустріла батька, який сказав, що йому це не подобається. Згодом батько зайшов у кімнату, став повчати ОСОБА_9 і вивів його з кімнати. Не бажаючи виясняти стосунки при друзях, вона також вийшла з кімнати, де батько вдарив її кулаком правої руки в щелепу, від чого вона впала на підлогу, а коли намагалася встати , батько взявши її за волосся скинув зі сходів на міжсходинковий майданчик, де ще раз вдарив ногою в живіт з правої сторони та взявши за одяг, стягнув на перший поверх, де знов двічі вдарив по голові. Повернувшись в кімнату, де її чекала ОСОБА_8, зателефонувала брату в Черкаси і повідомила про побиття. Після чого покинули будинок і ОСОБА_9 відвіз їх на зупинку автобуса, де її згодом забрав брат і відвіз до лікарні. Повідомила, що з 13-річного віку її брат і вона не проживали з батьком, оскільки той проявляв до них агресію і часто бив. На батька ніколи руку не піднімала знала його запальний характер, боялася його. Тому і в цей день вона ударів по батькові не наносила, а лише намагалася вирватися від нього;

- показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що 28 листопада 2015 року вона разом зі своєю подругою ОСОБА_6 і ОСОБА_9 відпочивали в нічному клубі «Атлантида» в м. Сміла. Потім близько 6 год. всі разом на автомобілі ОСОБА_9 поїхали додому до ОСОБА_6. Вона своїми ключами відкрила хвіртку паркану і двері в будинок. В будинку, в приміщені кухні на першому поверсі був батько ОСОБА_7 його дружина та діти. Привітавшись з ними піднялись на другий поверх і зайшли в кімнату ОСОБА_6. Там ОСОБА_8 прилягла на ліжко і задрімала. Прокинулася від того, що ОСОБА_6 кричав на присутніх вимагав ОСОБА_9 покинути будинок і той зразу ж вийшов з кімнати, за ним вибігла ОСОБА_6. Почувши крики в коридорі ОСОБА_8 вийшла із кімнати і побачила, що батько тримав за волосся ОСОБА_6, яка кричала: « Не чіпай, мені боляче». Злякавшись побаченого вона повернулась до кімнати і зателефонувала брату ОСОБА_6 - ОСОБА_10. В цей час до кімнати зайшов ОСОБА_5, який став виганяти з кімнати ОСОБА_8. ОСОБА_7 зайшла слідом і сказала, щоб той не чіпав її подругу. Вона була заплакана і трималась рукою за лице, яке було опухле. З якої причини батько ОСОБА_7 проявляв до неї агресію їй невідомо. Потім вони вийшли з будинку і їх ОСОБА_9, який ще не від'їхав, відвіз в район РПЗ в м. Сміла, де вони дочекалися брата ОСОБА_6, який приїхав з м. Черкаси і відвіз їх до лікарні імені Семашко в м. Сміла;

- показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що 28 листопада 2015 року він відпочивав разом з ОСОБА_8 і ОСОБА_6 в нічному клубі «Атлантида» в м. Сміла, а потім він відвозив дівчат додому. Коли приїхали близько 6 год. до будинку ОСОБА_6, то та запросила їх до себе. Піднявшись на другий поверх вони зайшли до її кімнати. Згодом туди зайшов батько ОСОБА_6 і в грубій формі вимагав залишити його будинок. Підкоряючись вимозі: «На вихід», ОСОБА_9 спустився на перший поверх, де одягаючись чув сварку батька з ОСОБА_6, її крики: « Больно, не бий!». На прохання ОСОБА_11 чекав дівчат в автомобілі близько 15 хв., потім відвіз їх в район «РПЗ» м. Сміла, де їх зустрів брат ОСОБА_6. В автомобілі ОСОБА_11 жалілась на біль в животі та щелепі, за яку вона весь час трималася рукою. Розказала що батько побив, що бив навіть ногами;

- показаннями свідка ОСОБА_12 про те, в кінці листопада 2015 року знаходився дома, коли йому зателефонували і повідомили про те, що сестра його дружини - ОСОБА_6 потрапила до лікарні з переломом щелепи. Перебуваючи в лікарні він дізнався, що ОСОБА_6 побив її батько ОСОБА_5. Оскільки крім перелому щелепи у ОСОБА_6 діагностували внутрішню черевну кровотечу, то її було направлено в обласну лікарню. Коли він разом з потерпілою, її братом та його дружиною заїхали за особистими речами ОСОБА_6, щоб відвести її до лікарні в м. Черкаси і запитав у тестя навіщо той побив доньку. То той, не заперечуючи факт побиття доньки, повідомив, що ОСОБА_6 прийшла пізно, виникла сварка під час якої все і сталося, а потім додав: « Моя дитина і мені видніше, як виховувати доньку»;

- показаннями свідка ОСОБА_13, про те, що ОСОБА_6 є рідною сестрою її чоловіка. В кінці листопада 2015 року близько 7 год. ОСОБА_7 зателефонувала і повідомила, що її побив батько і що почувається дуже зле. Сказавши тій, щоб вона негайно покинула будинок батька, вони виїхали в м. Смілу, де на автобусній зупинці в районі РПЗ зустрілися з ОСОБА_6, яка була разом з подругою ОСОБА_8. Побачивши в якому стані та перебуває вони зразу ж відвезли її до лікарні ім. Семашко в м. Сміла, де ОСОБА_6 було діагностовано перелом щелепи та крововилив у черевну порожнину (під питанням). Враховуючи тяжкість тілесних ушкоджень, її відвезли в обласну лікарню в м. Черкаси, де її оперували та лікували. Свідок особисто перебувала з ОСОБА_6 в лікарні, оскільки та потребувала догляду. Стосунки з батьком у ОСОБА_6 були незрозумілі, той неодноразово відзивався про доньку недружньо, не по-батьківські, з погрозами: « Заберіть її, а то я втоплю її в басейні». І дійсно з 2010 року і до закінчення школи в 2012 році ОСОБА_6 проживала у їх сім'ї в м. Черкаси;

- показаннями свідка ОСОБА_14, яка пояснила суду, що пам'ятає випадок, коли три роки тому, вона повідомила чоловікові, який в той час знаходився в одному з господарських приміщень будинковолодіння, про шум і галас в сусідній кімнаті, який заважав їх відпочивати з малою дитиною. Там знаходилась ОСОБА_6 зі своїми друзями. Чоловік став випроваджувати хлопця, ОСОБА_6 заступилася за того і сказала, щоб той не чіпав хлопця, що це її кімната. Почалася сварка під час якої ОСОБА_6 вдарила батька по нозі, а той тільки утримував її. Бачила, як вона спіткнулася і збивши її з ніг, вони разом впали на міжсходинковий майданчик.

Не бачила, щоб чоловік наносив удари дочці, тримав її за волосся та скидав зі східців. З ОСОБА_6 стосунки у неї не склалися, з нею майже не спілкується;

- показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_15 про те, що раніше вона проживала разом в кімнаті з ОСОБА_6 і спали в одному ліжку. Випадок, після якого ОСОБА_6 перестала бувати дому, вона пам'ятає. Це було близько 3-років тому, близько 6 год. в кінці листопада 2015 року бачила, як ОСОБА_6 із дівчиною та хлопцем зайшли в будинок. Перебуваючи в кімнаті першому поверху чула сварку батька з ОСОБА_6. Батько спілкувався з хлопцем, запитував того, хто він такий, хто його батьки. Бачила, як хлопець спускався по східцях з другого поверху і виходив на вулицю. Коли і як спускалася з другого поверху ОСОБА_6 вона не бачила. Зі слів своєї матері знає, що ОСОБА_6 впала з другого поверху міжсходинкового майданчику і сильно забилася;

- показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_6 є її сестрою по батькові. Вона проживала разом з її сестрою ОСОБА_15 в одній кімнаті на другому поверсі будинку. Бували випадки, коли батько і ОСОБА_6 сварилися.

- даними протоколу слідчого експерименту і таблицею зображень до нього, зафіксувавши механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілій від 18 листопада 2016 року за участю ОСОБА_6, яка розповіла про подію, яка відбулася 28 листопада 2015 року близько 7 год. коли вона разом зі своїми друзями приїхала до АДРЕСА_2. ОСОБА_6 детально, крок за кроком показала місце в будинку, де батько її бив та зіштовхнув з другого поверху міжсходинкового майданчику будинку;

- даними протоколу слідчого експерименту і таблицею зображень до нього, зафіксувавши механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 від 9 грудня 2016 року за участю свідка ОСОБА_8, яка розповіла, що 28 листопада 2015 року близько 7 год. вона разом ОСОБА_6 і ОСОБА_9 приїхала до АДРЕСА_2. Далі розповіла і показала на статистові, який виконував роль потерпілої, як на другому поверсі будинку батько тягнув ОСОБА_6 за волосся в бік сходів та бачила, як та почала, перекидаючись, падати вниз;

- даними висновку судово-медичної експертизи № 05601/107 від 14 квітня 2016 року, згідно якого ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми черевної порожнини із розривом сальника та внутрішньочеревною кровотечею, закритою черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку та забиття м'яких тканин, які за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень;

- даними висновку судово-медичної експертизи № 05601/418 від 28 листопада 2016 року, згідно якого тілесні ушкодження ОСОБА_6 у вигляді закритої травми черевної порожнини із розривом сальника та внутрішньочеревною кровотечею, закритою черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку та забиття м'яких тканин, які за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, могли утворитися за механізмом, вказаним нею під час слідчого експерименту 18 листопада 2016 року.

Показання обвинуваченого про те, що донька нецензурними словами ображала його, наносила по ньому удари руками по обличчю і щоб її утримати він взяв її за волосся та прижав до підлоги, а вириваючись, вона оступилась і сама впала зі сходів, не відповідають дійсності і спростовуються, як відсутністю у обвинуваченого будь-яких тілесних ушкоджень, так і показаннями потерпілої ОСОБА_6 і свідків: ОСОБА_8 і ОСОБА_9

Показання свідка ОСОБА_14 - дружини обвинуваченого, про те, що чоловік не тримав ОСОБА_6 за волосся і не скидав її зі сходів і що вона бачила, як, спіткнувшись, вона сама впала, спростовуються висновками судово-медичних експертиз № 05601/107 від 14 квітня 2016 року та № 05601/418 від 28 листопада 2016 року про те, що тілесні ушкодження у потерпілої могли утворитися за механізмом, вказаним, як нею так і свідком ОСОБА_8 під час слідчих експериментів.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що саме дії ОСОБА_5, а не когось іншого були активними і протиправними, між цими діями та їх наслідками існував прямий причинний зв'язок, а самі наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень були спричинені потерпілій не тільки в результаті її падіння та удару об тверду поверхню, а й нанесення ударів кулаком у щелепу. Надмірна сила таких ударів, їх раптовість та спрямування у голову потерпілої свідчать про те, що ОСОБА_5 об'єктивно усвідомлював суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у вигляді спричинення шкоди здоров'ю потерпілої, хоча і не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода.

Хоча обвинувачений діяв з неконкретизованим (невизначеним) умислом, він повинен відповідати за фактично спричинену шкоду - за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Невизнання обвинуваченим своєї вини є способом його захисту і на доведеність його вини в заподіянні потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, не впливає.

Дії Коробкова суд кваліфікує за ч. 1 ст.121 КК України, оскільки він умисно заподіяв тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався і характеризується позитивно, пом?якшуючу покарання обставину - наявність на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, а тому суд вважає за можливе призначити йому покарання у виді позбавлення волі, і, застосувавши ст. 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням та покладанням на нього обов'язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Цивільні позови потерпілої і прокурора в інтересах держави, про стягнення з ОСОБА_5, відповідно, 4918 грн. 07 коп. та 3410 грн.77 коп. витрат на лікування, які підтверджені належними доказами і підлягають до задоволення.

Також з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню 4000 грн. документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпіла страждала морально, оскільки була позбавлена спокою, перенесла стрес та нервове потрясіння і будучи позбавленою можливості вести нормальний для неї спосіб життя, змушена тривалий час лікуватись в медичних закладах, тривалий час відновлювати своє здоров'я, від чого страждала морально, а тому її вимоги про стягнення 60000 грн. моральної шкоди підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370,372, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України і призначити йому покарання - 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3-річного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, зобов'язати його:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.

Цивільні позови потерпілої і прокурора задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 4918 грн. 07 коп. матеріальної і 60000 грн. моральної шкоди та 4000 грн. витрат на правову допомогу, а всього 68918 грн. 07 коп. шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Черкаської обласної лікарні 3410 грн. 77 коп. витрат на лікування ОСОБА_6 на р/рНОМЕР_1, МФО 854018.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Черкаської області через міськрайсуд протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Головуючий: В. О. Прилуцький