Ухвала суду № 77933170, 19.11.2018, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 549/244/18

№ пров. 2/544/349/2018

Номер рядка звіту 57

У Х В А Л А

іменем України

про закриття провадження по справі

19 листопада 2018 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області про зняття арешту з майна,

у с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до прокуратури Полтавської області про зняття арешту з майна, в обґрунтування якого вказала, що 03 грудня 2016 року Пирятинською державною нотаріальною конторою зареєстрована спадкова справа № 384/2016 по спадщині померлого ОСОБА_2, який помер 08 вересня 2016 року. Позивач є рідною дочкою померлого та спадкоємицею його майна першої черги за законом. В ході перевірки стану спадкового майна ОСОБА_2 встановлено, що останній є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами із земельною ділянкою площею 0,2 га, розташованих по вул. Жовтнева, 92-А, с. Повстин Пирятинського району Полтавської області. Однак змінити власника майна у зв’язку з відкриттям спадщини неможливо, так як 20.12.2012 прокуратурою Полтавської області в ході досудового слідства по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 367 КК України, на все нерухоме майно, що належить останньому, накладений арешт. Вироком Чорнухинського районного суду Полтавської області № 1/1629/24/2012 від 23.08.2012 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та призначено покарання у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційних, розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на строк один рік. Будь-яке майно, у тому числі і житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами із земельною ділянкою площею 0,2 га, розташованих по вул. Жовтнева, 92-А, с. Повстин Пирятинського району Полтавської області, конфісковане не було, тому після вступу в законну силу вироку відносно ОСОБА_2 немає правових підстав для продовження арешту зазначеного майна. Продовження арешту майна позбавляє позивача права на отримання у свою власність спадкового майна, у зв’язку з чим просить зняти арешт з вказаного нерухомого майна, накладений 20.02.2012 прокуратурою Полтавської області.

У встановлений ухвалою строк представник відповідача прокурор О. Савенко направив до суду відзив на позовну заяву, в якій вказав, що вироком Чорнухинського районного суду Полтавської області від 23.08.2012 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Проте, органом досудового розслідування ОСОБА_2 інкримінувалась ч.5 ст. 191 КК України, якою передбачено конфіскацію майна. А тому, підстави для застосування арешту нерухомого майна ОСОБА_2, який був застосований саме з метою забезпечення додаткової міри покарання, а також можливості відшкодування завданих злочином збитків, на час винесення вироку судом відсутні. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом потурання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. Із змісту заявлених позовних вимог вбачається, що питання про скасування арешту повинно розглядатися в порядку кримінального судочинства, на підставі клопотання особи, визначеної у ст. 539 КПК України. Право на таке звернення має і позивач. У позовній заяві не наведено жодної норми, за якої суд має право постановити рішення про зняття арешту майна, накладеного у межах кримінального провадження. Вважає, що згідно резолютивної частини позову будь-яких позовних вимог до прокуратури Полтавської області не заявлено. Провадження у справі просить закрити у зв’язку із непідсудністю спору суду цивільної юрисдикції.

Позивач у судове засідання не з’явилася, направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник прокуратури Полтавської області заперечував щодо задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII).

Судом встановлено, що 08 вересня 2016 року помер ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 5).

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 (а.с. 6) та спадкоємицею його майна першої черги за законом.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом чи за законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ОСОБА_1 звернулася до Пирятинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 4), на підставі якої була заведена спадкова справа № 384/2016 (а.с. 3).

В ході перевірки стану спадкового майна встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами із земельною ділянкою площею 0,2 га, розташованих по вул. Жовтнева, 92-А у с. Повстин Пирятинського району Полтавської області. Проте змінити власника вказаного спадкового майна неможливо, оскільки на нього накладено арешт.

Так, відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна на підставі постанови начальника слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 від 20.02.2012 на все належне ОСОБА_2 нерухоме майно було накладено арешт (а.с. 8-12).

Вказана постанова була винесена в ході досудового розслідування у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України. Вироком Чорнухинського районного суду Полтавської області кваліфікація дій ОСОБА_2 була змінена, останнього засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України за фактом службової недбалості до двох років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на строк один рік, звільнений від основного покарання внаслідок акта амністії (а.с. 13-17).

Відповідно до статті 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

Пунктом 9 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року (далі – КПК України 2012 року) визначено, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, скасування арешту, який був накладений за правилами кримінального судочинства, підлягає розгляду у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом.

Частиною шостою статті 126 КПК України 1960 року, визначено, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Проте нормами КПК України 1960 року не було визначено процесуального порядку скасування арешту майна за зверненням осіб, які не є учасниками кримінального провадження.

Разом з тим відповідно до статті 174 КПК України 2012 року (у чинній редакції) підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року в чинній редакції).

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (частина друга статті 174 КПК України 2012 року в чинній редакції).

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частини третя та четверта статті 174 КПК України 2012 року в чинній редакції).

Отже, арешт на майно накладений за правилами кримінального судочинства підлягає скасуванню за правилами того виду ж судочинства. Але оскільки нормами КПК України 1960 року не було визначено порядку скасування арешту майна за ініціативою осіб, які не були учасниками кримінального провадження, але є власниками або володільцями арештованого майна, при вирішенні зазначеного питання підлягають застосуванню норми КПК України 2012 року.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду України № 296/8586/16-ц від 07 листопада 2018 року.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 4-13, 255, 258, 260 ЦПК України,

у х в а л и в :

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області про зняття арешту з майна – закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Ю.О. Ощинська