Рішення № 77927597, 08.11.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/109/18

Провадження №2/603/111/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2018 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді: Іванчука В. М.

секретар судового засідання : Сандалюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Монастириська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вістрянської сільської ради Монастириського району про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася в Монастириський районний суд Тернопільської області до Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на:

- земельну ділянку площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно рішення сімнадцятої сесії двадцять першого скликання Вістрянської сільської ради народних депутатів Тернопільської області від 15.12.1993 року.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з:

-житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 с.Вістря Монастириського району Тернопільської області;

-земельна ділянка площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно рішення сімнадцятої сесії двадцять першого скликання Вістрянської сільської ради народних депутатів Тернопільської області від 15.12.1993 року

Позивач вважає, що саме вона повинна успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за законом першої черги, спадщину належним чином прийняла, оскільки проживала на час відкриття спадщини із спадкодавцем. Крім того на вказане майно ОСОБА_2 було складено заповіт на її ім'я.

25.10.2010 року Монастириською державною нотаріальною конторою на її ім'я було видано Свідоцтво про право власності за заповітом, згідно якого вона успадкувала вищезазначений житловий будинок.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у вигляді присадибної земельної ділянки, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, а саме на земельну ділянку.

26.02.2018 року Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі.

07.03.2018 року представником Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області до суду подано Відзив на позовну заяву, згідно якого Вістрянська сільська рада з обставинами, викладеними в позовній заяві не погоджується, в зв'язку з тим, що згідно записів в земельно-кадастровій книзі за господарством ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 обліковується земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в розмірі 0,23 га.

26.03.2018 року представником позивача - адвокатом ОСОБА_3 подано зміни до позовної заяви згідно яких просить визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 0,23 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно рішення сімнадцятої сесії двадцять першого скликання Вістрянської сільської ради народних депутатів Тернопільської області від 15.12.1993 року.

03.04.2018 року представником позивача - адвокатом ОСОБА_3 подано зміни до позовної заяви згідно яких просить визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно рішення сімнадцятої сесії двадцять першого скликання Вістрянської сільської ради народних депутатів Тернопільської області від 15.12.1993 року.

25.04.2018 року представником Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області до суду повторно подано Відзив на позовну заяву, згідно якого Вістрянська сільська рада з обставинами, викладеними в позовній заяві не погоджується, в зв'язку з тим, що згідно записів в земельно-кадастровій книзі за господарством ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 обліковується земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в розмірі 0,23 га.

26.04.2018 року Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області продовжено підготовче провадження по вказаній цивільній справі. Підставою для продовження підготовчого провадження є обов'язок суду надати право учасникам справи для подачі відповіді на відзив та заперечення, які повинні бути подані до закінчення підготовчого провадження та початку розгляду справи по суті у відповідності до ч. 2 ст. 196 ЦПК України.

26.06.2018 року Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

До початку розгляду справи по суті позивачем не було подано відповіді на відзив.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, представником позивача через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи в його відсутності та відсутності позивача позовній заяві просить розгляд справи проводити в її відсутності, позовні вимоги підтримують повністю.

Відповідач - представник Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області в судове засідання не з'явилася, суду подала відзив на позовну заяву по суті справи, позовні вимоги Вістрянська сільська рада не визнає з підстав зазначених у відзиві на позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років в с.Вістря Монастириського району Тернопільської області помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, актовий запис №09.

Ще за життя померлому належали:

-житловий будиное з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 с.Вістря Монастириського району Тернопільської області;

-земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), як зазначає позивач в позовній заяві згідно рішення сімнадцятої сесії двадцять першого скликання Вістрянської сільської ради народних депутатів Тернопільської області від 15.12.1993 року.

Сімейні відносини між позивачем ОСОБА_1 та померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2підтверджуються:

- свідоцтвом про одруження від 27.08.1960 року вістрянською сільською радою Монастириського району, згідно якого 10 серпня 1960 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб.

У відповідності до вимог ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За нормами ст.1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Згідно із вимогами ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно заповіту від 02.04.2010 року, посвідченого секретарем виконкому Вістрянської сільської ради Монастириського району, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті все своє майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що він за законом матиме право, заповів позивачу - ОСОБА_1

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкове майно ОСОБА_1 фактично прийняла оскільки проживала на час відкриття спадщини із спадкодавцем, що підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області №99 від 14.02.2018 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів - державного акту на право власності на земельну ділянку, позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, так як згідно ч. 3 ст. 47 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства, що підтверджується відмовою нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори Вайташека В.І. від 14.02.2018 року №94/01-16, у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як зазначає ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України, (в редакції яка діяла на час смерті ОСОБА_2.) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення

Згідно листа № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 року «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз'яснив, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на придбане до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Аналогічну правову позицію було висловлено ВСУ у постанові від 13 червня 2012 р. у справі № 6-54цс12, яка є обов'язковою для врахування судами України.

Згідно із частиною першою статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначались статтею 23 ЗК України 1990 року. Проте дію цієї статті було зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року, відповідно до якої право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчувалося відповідною місцевою радою, про що робився запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.

Згідно виписки із погосподарської книги НОМЕР_2, с.Вістря Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_2 за життя належала присадибна земельна ділянка площею 0,23 га.

Належність вищевказаної земельної ділянки спадкодацю ОСОБА_2 підтверджується архівним витягом із протоколу сімнадцятої сесії двадцять першого скликання Вістрянської сільської ради народних депутатів Тернопільської області від 15 грудня 1993 року.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини в нотаріальну контору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред'явлено, а ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, тому є підстави визнати за нею право власності на спадкове майно. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно, яким являються земельні ділянки.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання права власності останньої на земельну ділянку.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1273 ЦК України, 81 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3) до Вістрянської сільської ради Монастириського району (с.Вістря, Монастириський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04396064) про визнання права власності - задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2, який померІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

- земельну ділянку площею 0,23 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована на території Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно рішення сімнадцятої сесії двадцять першого скликання Вістрянської сільської ради народних депутатів Тернопільської області від 15.12.1993 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. М. Іванчук