Ухвала суду № 77927589, 19.11.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

19.11.2018 Справа №607/11444/15-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Багрія Т.Я., з участю секретарів судового засідання Заєць М.Ю., Костинник О.П., прокурора Побер І.І., обвинуваченої ОСОБА_1, обвинуваченої ОСОБА_2 в режимі відеоконференції, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_5 у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження №12015210010000743 стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про обвинувачення за ч.2 ст.121 КК України, -

встановив:

Прокурор заявила клопотання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на раніше враховані ризики, які на даний час також існують. У клопотаннях вказано, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 втекли з місця події злочину, залишили потерпілих в небезпечному для життя стані, не надали і не посприяли в наданні медичної допомоги, а також не повідомили про це поліції, тобто вони намагалися ухилитися від кримінальної відповідальності. Застосування до обвинувачених більш м’яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ними своїх процесуальних обов’язків.

Захисник ОСОБА_3 пояснив, що заперечує клопотання прокурора, оскільки ризики відсутні, доказів їх існування прокурор не надала. ОСОБА_1 тривалий час утримується під вартою, хворіє, у неї малолітня дитина. Просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Аналогічно заперечила обвинувачена ОСОБА_1

Обвинувачена ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_4 заперечень і клопотань не заявили.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачуються у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення. За вчинення інкримінованого їм злочину законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

У реєстрі матеріалів досудового розслідування вказано вагомі докази їх винуватості. Однак, з метою не допустити сумнівів у неупередженості, суд вважає за доцільне зазначити, що на підставі ст.198 КПК України, вказані в ухвалі за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втекли з місця події, залишили потерпілого в небезпечному для життя стані та не надали і не посприяли в наданні медичної допомоги, а також не повідомили про це поліції, тобто намагалися ухилитися від відповідальності.

Суд вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усвідомлюють тяжкість передбаченого законом покарання, яке суд вправі призначити у випадку доведення стороною обвинувачення їх винуватості. Перебуваючи на волі вони можуть ухилитися від суду. Тобто, ризик їх ухилення від правосуддя реально існує, а інші більш м’які запобіжні заходи не забезпечать виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов’язків. Тому, в задоволенні клопотання сторони захисту необхідно відмовити. За наведених обставин треба продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 60 днів, враховуючи обсяг доказів, які необхідно дослідити.

Враховуючи підстави і обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, керуючись ч.4 ст.183 КПК України у даному кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини, недоцільно визначати заставу.

ОСОБА_1 заявила клопотання про надання дозволу етапувати її до лікарні, оскільки їй необхідна медична допомога лікаря гастроентеролога.

На підставі статей 3, 49 Конституції України, ст.6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» людина, її життя і здоров’я, честь, гідність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожен має право на охорону здоров’я і медичну допомогу; держава створює умови для ефективного і доступного медичного обслуговування; обвинувачений має право на кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров’я.

Суд вважає, що обмеження обвинуваченої в реалізації її права буде негуманним, нелюдським і таким, що принижує гідність людини поводженням, що в контексті ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є неприпустимим, про що вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» №72286/01 від 28 березня 2006 року. Отже, необхідно вжити заходів для реалізації ОСОБА_1 права на охорону здоров’я і отримання медичної допомоги, тобто задовольнити клопотання.

Керуючись ст.331 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання сторони обвинувачення задовольнити.

ОСОБА_1 продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21 січня 2019 року включно.

ОСОБА_2 продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21 січня 2019 року включно.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення і припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу.

Копію ухвали вручити прокурору і обвинуваченим.

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.

Дозволити етапувати ОСОБА_1 з Чортківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області(№26) до Чортківської районної лікарні для проведення медичного обстеження у лікаря гастороентеролога, а при необхідності забезпечення лікування.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя Т.Я.Багрій