Постанова № 77925141, 15.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 р. Справа № 820/5941/17

Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 року по справі № 820/5941/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування наказу,,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив: (а.с.3-5, 18)

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції № 1641 від 02.11.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції судові витрати на оплату правової допомоги за складання процесуальних документів в сумі 3000,00 грн.;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції судові витрати на оплату судового збору у розмірі 640,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (а.с.145-151)

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. (а.с.154-155)

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1:

- рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 року по справі № 820/5941/17 скасовано,

- прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування наказу задоволено,

- визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції № 1641 від 02.11.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

- стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1600,00 грн.

06.11.2018 року від ОСОБА_1 надійшла заява про прийняття додаткового рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. (а.с.198)

Заява підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та вирішено питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору.

В той же час, вказаною постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018 року не вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст.244 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 5 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ч.ч.1, 3, 4, 5-7, 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється судом під час ухвалення відповідного судового рішення, шляхом відображення його у резолютивній частині такого рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями Кодексу адміністративного судочинства України та іншими законами.

Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

До суду першої інстанції для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано договір про надання правової допомоги №07-08/17 від 07.08.2017 року адвокатом Мельниченко Є.О., акт приймання-передачі послуг від 20.11.2017 року наданих адвокатом Мельниченко Є.О., квитанцію до прибуткового касового ордера №20/11 про оплату згідно вказаного договору суми 3000,00 грн. від 20.11.2017 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1. (а.с.100-102, 117)

Відповідно до Договору про надання правової допомоги предметом договору є юридичні послуги щодо адміністративного позову до УНП у м.Харккові . В акті приймання-передачі послуг від 20.11.2017 року вказано, що затрачений час на складання позовної заяви складав 4 год. 40 хв.

Крім того, матеріали справи містять відповіді Департаменту патрульної поліції УПП м. Харкова на адвокатські запити адвоката Мельниченка С.О. (а.с.103,104)

Колегія суддів зазначає, що згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 отримав правничу допомогу адвоката лише у питанні підготовки адміністративного позову, у всіх судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій безпосередню участь брав особисто позивач без залучення адвоката.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, наявними підстави для відшкодування витрат на професійну правову допомогу у розмірі 1000 грн. на користь позивача, які є співмірними зі складністю справи та наданими послугами, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони.

Ці витрати понесені безпосередньо саме позивачем у справі, на користь якого винесено судове рішення.

Керуючись ст.ст.132, 139, 241-244, 250, 252, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення щодо перерозподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департамента патрульної поліції (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.НОМЕР_2, АДРЕСА_1) судові витрати, пов'язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Додаткова постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст додаткової постанови складено 19 листопада 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.