Рішення № 77922365, 09.11.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2018 року справа № 2340/4089/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови позивачу в призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 25.07.2018, а також виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено йому у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди.

Ухвалою суду від 10.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

02 листопада 2018 року відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на відсутність правових підстав для зарахування до стажу судді позивача періодів навчання, проходження військової служби та роботи на прокурорських посадах, а тому управлінням правомірно призначено позивачеві щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди.

Розгляд справи по суті відповідно до ч. 3 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі та проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач:

- з 06.04.1982 по 29.04.1984 проходив військову службу у Радянській Армії;

- з 01.09.1986 по 30.06.1990 навчався на денній формі Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е.Дзержинського;

- з 09.04.1990 по 27.06.2008 працював на прокурорських посадах.

01 липня 2008 року на підставі указу Президента України від 13.05.2008 №432/2008 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області.

11 липня 2011 року припинено повноваження позивача як судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області у зв'язку з призначенням на посаду судді господарського суду Черкаської області на підставі указу Президента України від 06.06.2011 №643/2011.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.07.2018 № 2288/0/15-18 позивача звільнено з посади судді господарського суду Черкаської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до вказаного рішення, додані до заяви судді Гури І.І. документи свідчать, що він має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі ст.ст. 116, 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також абзацу 4 п. 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону в редакції Закону України "Про вищу раду правосуддя".

24 липня 2018 позивача відраховано зі штату господарського суду Черкаської області у зв'язку із звільненням з посади судді у відставку.

У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно з розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 134270 від 03.08.2018 позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді. Для розрахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці враховано стаж роботи на посаді судді 10 років 24 дні. Період проходження строкової військової служби з 06.04.1982 по 29.04.1984, половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1986 по 30.06.1990, робота на прокурорських посадах з 09.04.1990 по 27.06.2008 до розрахунку стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не увійшли.

У вересні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій просив зарахувати до стажу, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання у розмірі 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді, строк військової служби, половину строку навчання в юридичному інституті, період роботи в органах прокуратури.

У відповідь на вказане звернення листом від 21.09.2018 № 989/Г-10 позивача повідомлено про відсутність підстав для такого перерахунку з посиланням на те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначено відповідно до чинного законодавства, а твердження позивача щодо встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 90% заробітної плати не відповідає нормам чинного законодавства на час призначення такого утримання, оскільки Закон України, яким встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді, набув чинності після призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Законом України від 12.07.2018 № 2509-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" (далі - Закон № 2509-VIII) статтю 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" доповнено частиною другою такого змісту:

"До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді".

Разом з цим, при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до кандидатів на посади суддів застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання). Означена позиція підтримується Вищою радою правосуддя, Верховним Судом, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України, викладеною у спільному листі "Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» від 05.11.2018 №41783/0/9-18.

У відповідності до п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів»(Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Згідно з абзацом четвертим п. 34 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону "Про статус суддів" від 15.12.1992 року №2862-XII у редакції чинній на час призначення позивача на посаду судді (далі - Закон № 2862-XII,) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Суд бере до уваги, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 (далі - Закон № 2453-VI), який було прийнято та який діяв на час роботи позивача суддею, також містить бланкетну норму стосовно визначення стажу роботи на посаді судді.

Відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Положеннями п.п. 3-1 п. 3 вказаної постанови визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та періоду проходження строкової служби.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить 10 років 24 дні, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби та половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у рішенні Верховного Суду від 20 лютого 2018 року ( адміністративне провадження № П/9901/382/18).

Щодо зарахування періоду роботи позивача в органах прокуратури до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то суд зазначає про таке.

За змістом абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону №2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується, зокрема, стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до роз'яснення поняття «прокурор», яке міститься в ст. 56 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII (в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям «прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді (10 років 24 дні), календарний період проходження строкової служби (2 роки 24 днів), половину строку навчання у вищому навчальному закладі (1 рік 11 місяців), роботу на прокурорських посадах (18 років 2 місяці 20 днів).

А відтак стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 32 роки 3 місяці 8 днів, що у свою чергу дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року (адміністративне провадження №К/9901/2628/17).

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що невключення відповідачем до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження військової служби, половини строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, період роботи на прокурорських посадах і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним, а отже позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з дати призначення грошового утримання, а саме з 25.07.2018.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області підлягають до задоволення.

Згідно з вимогами ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються. Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (19901, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 25.07.2018, а також виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами.

Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2018.

Суддя С.О. Кульчицький