Рішення № 77921783, 19.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4080/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2018 року м. Одеса

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

при секретарі судового засідання - Ходжаяна А.В.,

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Пісов М.П.

третьої особи - ОСОБА_4 - не з'явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, про:

визнання протиправним та скасування наказу №328-к від 03.08.2018р. «Про звільнення ОСОБА_1»;

поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу документального забезпечення Управління організаційно-господарського забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області;

стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу за період з 03.08.2018р. по день прийняття судом рішення у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, її звільнення сталося через упереджене ставлення до неї з боку керівництва, та було таким, що відбулося з грубим порушенням діючого законодавства.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження по справі.

У встановлений судом строк, відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№25872/18 від 04.09.2018 року), у якому стверджував, що на підставі проведеного дисциплінарного провадження та службового розслідування встановлено склад дисциплінарного проступку позивача, передбаченого п.1 ч.2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» (порушення Присяги державного службовця) та наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №328-к від 03.08.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1» повністю відповідає вимогам статті 77 Закону України «Про державну службу» (а.с.73).

08 жовтня 2018 року, на офіційну електронну адресу Одеського окружного адміністративного суду, від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕП/5596/18 від 08.10.2018 року).

У відзиві ОСОБА_4 наголошувала, що притягнення заступника начальника відділу документального забезпечення Управління організаційно-господарського забезпечення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби - відбулося на підставі, в межах та у спосіб передбачений Конституцією та законами України(а.с.230).

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на адміністративний позов, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 19 травня 2016 року ОСОБА_1 працювала у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Одеській області на посаді начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг управління захисту споживачів (а.с.55).

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №35-К від 02.02.2018 року, ОСОБА_1, переведена на посаду заступника начальника відділу документального забезпечення Управління організаційно-господарського забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

При здійсненні перевірки діяльності Управління захисту споживачів, відповідно до наказів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №972 від 25.04.2018 року «Про перевірку діяльності окремих структурних підрозділів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області за 2016-2017 роки» (а.с.17) та №1321 від 25.05.2018 року (а.с.19) було виявлено ряд порушень норм чинного законодавства України у сфері захисту прав споживачів в частині неналежного проведення перевірок додержання суб'єктами господарювання у сфері торгівлі і послуг вимог законодавства про захист прав споживачів, правил торгівлі та надання послуг, а також накладення на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг санкцій за порушення законодавства про захист прав споживачів.

У ході проведеної перевірки діяльності Управління захисту споживачів було встановлено, що через відсутність належного контролю з боку начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів у 2016-2017 роках, винних у несвоєчасному виконанні приписів суб'єктів господарювання не притягнуто до відповідальності, санкції не застосовано, що призвело до уникнення суб'єктами господарювання відповідальності за скоєні правопорушення та недоотримання коштів державним бюджетом.

На основі доповідної записки заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 01.06.2018 року, Акту перевірки діяльності окремих структурних підрозділів від 31.05.2018 року, Подання Дисциплінарної комісії Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 01 серпня 2018 року, наказом №328-К від 03 серпня 2018 - притягнуто до дисциплінарної відповідальності заступника начальника відділу документального забезпечення Управління організаційно-господарського забезпечення ОСОБА_1, яка в період з 19.05.2016 року (Наказ «Про призначення» від 18.05.2016 року №70-К) по 02 лютого 2018 року (Наказ «Про переведення ОСОБА_1 від 02.02.2018 року №35-К») перебувала на посаді начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів, за допущене порушення Присяги державного службовця шляхом порушення вимог ч.2 ст.19 Конституції України, вимог ст.4 та ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вимог ст.20 Закону України «Про звернення громадян», п. 10 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну службу», та вимог пунктів 1.1, 2.6.1, 2.6.3, 2.6.4 посадової інструкції начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів затвердженої Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 05.01.2017 року №5, порушення обов'язків державного службовця, встановлених ст.8 Закону України «Про державну службу», та звільнено 03 серпня 2018 року ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу документального забезпечення Управління організаційно-господарського забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області відповідно до п.1 ч.2 ст.65, п.4 ч.1, ч.5 ст.66 Закону України «Про державну службу» (а.с.87).

Вважаючи вищевказаний наказ протиправним, позивач звернулася з позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з частиною другою статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

За змістом частини першої статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, врегульовано Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (частина перша статті 5 Закону № 889-VIII).

Відповідно до статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

За невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених Законом № 889-VIII та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадової інструкції, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому Законом № 889-VIII. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом (стаття 64 Закону № 889-VIII).

Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності визначено статтею 65 Закону № 889-VIII.

Так, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII дисциплінарним проступком є порушення правил етичної поведінки державних службовців, яке накладається виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (стаття 69 Закону № 889-VIII).

З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця (стаття 73 Закону № 889-VIII).

Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому Законом № 889-VIII порядку.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

Згідно частини одинадцятої статті 69 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення (стаття 77 Закону № 889-VIII).

Відповідно до частини першої статті 75 Закону №889-VIII, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

За приписами ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу», до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Частиною 5 ст.66 Закону України «Про державну службу» передбачено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п'ята статті 66 Закону №889-VІІІ).

Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що припинення державної служби за порушення Присяги може застосовуватися тільки у крайніх випадках, коли дисциплінарний проступок містить ознаки саме такого порушення і заходи дисциплінарного стягнення є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату.

Звільнення з посади державної служби на підставі ч.5 ст.66 Закону №889-VIII є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, а тому неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення має бути мотивовано.

Суд зазначає, що згідно п.п.7 п.4 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області затвердженого наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 854 від 14 вересня 2017 року, Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння) :

перевіряє додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг;

здійснює контроль за дотриманням вимог Законів України "Про рекламу" та "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення " в межах наданих повноважень;

проводить контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію відповідно до закону;

накладає на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів;

здійснює у межах своєї компетенції заходи з виробництва та розповсюдження соціальної реклами;

сприяє органам місцевого самоврядування у здійсненні ними повноважень щодо захисту прав споживачів;

сприяє створенню необхідних умов для навчання та набуття населенням правових знань у сфері захисту прав споживачів;

організовує надання споживачам консультацій з питань захисту їх прав;

сприяє реалізації в Україні Керівних принципів для захисту інтересів споживачів, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 09 квітня 1985 року;

висвітлює у засобах масової інформації результати роботи з контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів;

здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;

Згідно ст. 11 України «Про державну службу» конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.

Державний службовець має чітко окреслений обсяг службових повноважень, що визначені його посадовою інструкцією.

Згідно п.1.1. посадової інструкції начальника відділу затвердженої наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №5 від 05.01.2017 року начальник відділу організовує роботу та керує відділом.

Відповідно до п.2.6. посадової інструкції начальника відділу Держпродспоживслужби в Одеській області №5 від 05.01.2017 року начальник відділу забезпечує контроль за:

2.6.1. організацією розроблення та підготовкою проектів планів державного нагляду (контролю), секторальних планів (відповідно до компетенції відділу);

2.6.2. здійснення моніторингу причин і кількості звернень споживачів (користувачів) про захист їх прав відповідно до компетенції та сфери нагляду (контролю), покладених на відділ;

2.6.3. проведення заходів державного нагляду (контролю), перевірок спеціалістами відділу відповідно до компетенції,завдань, обов'язків та сфери нагляду (контролю);

2.6.4.додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства, нагляд (контроль) за якими покладений на відділ відповідно до його функцій, завдань та обов'язків;

2.6.5.виконанням суб'єктами господарювання приписів та рішень ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області та спеціалістів відділу, винесених та прийнятих в межах компетенції;

У матеріалах справи, наявні відомості про те, що в ході проведеної перевірки діяльності Управління захисту споживачів, встановлені численні порушення норм чинного законодавства України у сфері захисту прав споживачів, в частині неналежного проведення перевірок додержання суб'єктами господарювання у сфері торгівлі і послуг вимог законодавства про захист прав споживачів, правил торгівлі та надання послуг , а також накладення на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг санкцій за порушення законодавства про захист прав споживачів, зокрема, стосовно: ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Моцарт-Готель», Одеського приватного навчально-виховного комплексу «Загально освітньої школи І-ступеня-дошкільного навчального закладу «Нарнія», Приватного підприємства «Тур-Ель», Наукового-виробничого підприємства «Нива» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, ФОП ОСОБА_5 (а.с.74-76).

На думку відповідача, відсутність належного контролю призвела до уникнення вищезгаданими суб'єктами господарювання відповідальності за скоєні правопорушення та недоотримання коштів державним бюджетом.

У підтвердження неналежного виконання службовими особами своїх посадових обов'язків, відповідач звертає увагу на порушення строків розгляду звернень громадян у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 року, так, наприклад ТОВ «Укртехстоун», громадянці ОСОБА_7 не надано відповідь у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 року.

Поміж іншим, відповідач зазначає, що не забезпечення належного рівня організації роботи відділу призвело до оскарження та скасування постанов: №7 від 12.10.2016 року (перевірка ТОВ «Фреш») та №1 від 28.07.2016 року (перевірка ФОП ОСОБА_6.).

Зазначені порушення були допущені у період з 2016 - 2017 роки, у той час коли ОСОБА_1 займала посаду начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів.

Суд зазначає, що у матеріалах справи, наявна копія дисциплінарної справи, відносно заступника начальника відділу документального забезпечення Управління організаційно-господарського забезпечення Головного Управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_1(а.с.91-204).

На підставі вищевикладеного, проведеним дисциплінарним провадженням та службовим розслідуванням обґрунтовано встановлена наявність у діях державного службовця - ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу».

Стосовно тверджень позивача, що наказ про звільнення по формі не відповідає діючому законодавству України оскільки не містить стислого викладу обставин справи, суд зазначає, що відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі, судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові, проте аналіз наказу свідчить про його відповідність статті 77 Закону України «Про державну службу», оскільки він містить виклад обставин справи.

Суд наголошує також про розбіжності у твердженнях позивача, оскільки, у позовній заяві, позивач зазначає, що заходи дисциплінарного стягнення до червня 2018 року до неї на застосовувалися, проте, судом встановлено, що ці твердження не відповідають дійсності, оскільки згідно наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №1286 від 24.05.2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1.» заступника начальника відділу документального забезпечення Управління організаційно-господарського забезпечення ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Аналізуючи положення законодавчих норм, якими визначаються підстави і врегульовується порядок звільнення з державної служби, Верховний Суд України неодноразово, зокрема у постановах від 28.04.2015 (справа 21-163а15), від 03.03.2015 (справа 21-629а14), від 23.06.2015 (справа 21-487а14), зазначав, що передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги має бути ретельне службове розслідування. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що притягнення заступника начальника відділу документального забезпечення Управління організаційно-господарського забезпечення ОСОБА_1, до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби відбулося на підставі, в межах та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Оскільки судом не встановлено підстав для скасування наказу про звільнення, правові підстави для поновлення позивача на посаді та виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не вбачаються.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29)

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч.2 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позивачем не надано належних та необхідних доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому суд дійшов висновку що позов не підлягає задоволенню.

З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору та відсутні втрати на виклик свідків та призначення експертизи, жодні витрати не належать компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (65006, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (65042, м. Одеса, вул. 7 - мА Пересипська 6, код ЄДРПОУ 40342996), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 (65042, АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), про визнання протиправним та скасування наказу №328-к від 03.08.2018р. «Про звільнення ОСОБА_1»; поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу документального забезпечення Управління організаційно-господарського забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області; стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу за період з 03.08.2018р. по день прийняття судом рішення у справі - відмовити в повному обсязі.

З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору та відсутні втрати на виклик свідків та призначення експертизи, жодні витрати не належать компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 19 листопада 2018 року.

Суддя Балан Я.В.

.