Ухвала суду № 77921035, 19.11.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2088/18

У Х В А Л А

19 листопада 2018 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Скрипник К.О.

при секретарі - Мікуновій К.Ю.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018040690000580 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Степанова М.Л.,

захисника адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

В судовому засіданні прокурором Степановим М.Л. було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, посилаючись на те, що ризики, які послужили підставою для обрання йому саме такого запобіжного заходу не змінилися, окрім того, перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні захисник адвокат ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та просила суд застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 відніс вирішення питання щодо продовження йому строку тримання під вартою на розсуд суду.

Суд, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думки обвинуваченого та захисника, приходить до висновку, що строк тримання під вартою ОСОБА_1 підлягає продовженню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед іншого – вік та стан здоров’я підозрюваного; міцність соціальних зав’язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії від 06.04.2000» тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості над повагою до особистої свободи.

Крім того, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства від 28.10.1994» ЄСПЛ вказав, що при визначенні «ступеня підозри» підставою для отримання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні «особливої категорії злочинів», а у справі «Боротюк проти України» від 16.10.2010р. визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою.

У своїх рішеннях ЄСПЛ звертає увагу на те, що тяжкість злочину, та ризик ухилення обвинуваченого від слідства залишаються єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення.

Як вбачається з матеріалів обвинувального акту, обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, вчинив злочин у період іспитового строку, офіційно не працевлаштований, утриманців не має, не одружений, документи в підтвердження позитивної репутації обвинуваченого, сторона захисту не подала.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 не вбачається, оскільки, на думку суду вказані вище обставини є підтвердженням того, що останній може вжити заходи, аби уникнути суду, існують обґрунтовані ризики, зазначені обставини дають обґрунтовані підстави для продовження строку дії під вартою та унеможливлюють застосування більш м’якого запобіжного заходу. Ризики, які враховувалися ОСОБА_1 при обранні йому запобіжного заходу на теперішній час не змінилися, перебуваючи на свободі, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які на теперішній час ще не допитані, вчинити інші злочини, у зв'язку з чим, вважає доцільним продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1

Керуючись ст.ст.110, 177, 182, 183, 334, 369, 371, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою до 24-00 години 16 січня 2019 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя К.О. Скрипник