Рішення № 77908522, 07.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2018 р. № 2040/7922/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 2040/7922/18 за позовом ОСОБА_1 до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 649 від 17.05.2018 року Зміївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" на пенсію за віком у порядку Закону України "Про державну службу";

- зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби з 21.02.2001 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2005 року по 05.06.2006 року, з 06.06.2006 року по 16.03.2012 року, з 19.03.2012 року по 26.06.2017 року, з 27.06.2017 року по 02.05.2018 року на посадах, на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання;

- зобов'язати Зміївське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області перевести ОСОБА_1 з 07 травня 2018 року на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі заяви від 07 травня 2018 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при винесенні спірного рішення Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області діяло у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, 21.02.2001 ОСОБА_1 прийнято присягу державного службовця після призначення її на посаду державного податкового інспектора відділу стягнення платежів до бюджету; 07.05.2001 - присвоєно звання інспектора податкової служби 3 рангу, 01.06.2004 - присвоєно звання "інспектор податкової служби 2 рангу", 01.06.2006 - присвоєно звання "інспектор податкової служби 1 рангу", 03.09.2012 - присвоєно спеціальне звання "радник податкової служби 3 рангу", 01.07.2013 - присвоєно 11 ранг державного службовця, 02.01.2014 - присвоєно спеціальне звання "радник податкової та митної справи 3 рангу", 04.11.2015 - присвоєно спеціальне звання "радник податкової та митної справи 2 рангу".

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку стажу, загальний стаж роботи позивача становить 41 рік 6 місяців 7 днів, з яких, спеціальний стаж, що дає право на пенсію за віком держслужбовцям становить 17 років 2 місяці 11 днів.

У зв'язку із досягненням пенсійного віку та враховуючи відповідний стаж роботи, ОСОБА_1 07.05.2018 звернулась до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та одночасно подала заяву від 07.05.2018 про перехід з пенсії за віком у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" на пенсію за віком у порядку Закону України "Про державну службу".

Як вбачається з протоколу призначення пенсії від 11.05.2018 позивачу з 12.04.2018 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

З 07.05.2018 відповідачем переведено ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", що підтверджується протоколом призначення пенсії від 16.05.2018.

Проте, рішенням № 649 від 17.05.2018 Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області відмовило позивачу в перерахунку пенсії через перехід з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" згідно заяви від 07.05.2018 з посиланням на те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин суд зазначає наступне.

З 1 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (далі Закон № 889-VІІІ), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі Закон № 3723-ХІІ).

Відповідно до пункту 2 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" (№ 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону визначено право державних службовців у випадках, визначених цими пунктами, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", зокрема:

- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної ОСОБА_3 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної ОСОБА_3 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної ОСОБА_3 України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної ОСОБА_3 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

У пункті 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, вказано, що цей Закон набирає чинності з 1 травня 2016 року.

Виходячи з викладеного, пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII стосується осіб державних службовців, які станом на 1 травня 2016 року займали посади державної служби.

Частиною 1 ст. 37 Закону України № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до ч. 18 ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2016 затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців (далі - Порядок), який визначає механізм присвоєння державним службовцям рангів під час прийняття на державну службу та її проходження.

Так, відповідно додатку № 6 вказаного Порядку радник податкової та митної справи II рангу співвідноситься з 5 рангом державної служби.

Враховуючи викладене, позивач має достатній стаж державної служби на відповідних посадах для застосування правил ст. 37 Закону України "Про державну службу", а тому, суд приходить до висновку, що спірне рішення відповідача № 649 від 17.05.2018 є протиправним та є таким, що підлягає скасуванню.

Щодо зобов'язання Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби з 21.02.2001 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2005 року по 05.06.2006 року, з 06.06.2006 року по 16.03.2012 року, з 19.03.2012 року по 26.06.2017 року, з 27.06.2017 року по 02.05.2018 року на посадах, на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, суд зазначає наступне.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

З огляду на фактичні обставини справи та зумовленого ними нормативного регулювання спірних правовідносин, суд виходить з того, що заявлена позивачем вимога про зобов'язання Зміївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби з 21.02.2001 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2005 року по 05.06.2006 року, з 06.06.2006 року по 16.03.2012 року, з 19.03.2012 року по 26.06.2017 року, з 27.06.2017 року по 02.05.2018 року на посадах, на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання є передчасною, а тому, задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання Зміївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області перевести ОСОБА_1 з 07 травня 2018 року на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі заяви від 07 травня 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій ОСОБА_3 Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_3 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, прийняття рішення про переведення особи на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" є дискреційним повноваженням відповідача, а тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання Зміївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області перевести ОСОБА_1 з 07 травня 2018 року на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі заяви від 07 травня 2018 року задоволенню не підлягають.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що судом встановлено право позивача на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Зміївське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області вирішити питання про призначення (шляхом переведення) ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі заяви від 07.05.2018.

Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених висновків у спірному рішенні № 649 від 17.05.2018.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання - вул. Київська, буд. 19, м. Балаклія, Балаклійський район, Харківська область, 64200, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (місцезнаходження - вул. Гагаріна, буд. 15, м. Зміїв, Харківська область, 63404, ідентифікаційний код - 41248550) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Зміївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області № 649 від 17.05.2018 про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" на пенсію за віком у порядку Закону України "Про державну службу".

Зобов'язати Зміївське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області вирішити питання про призначення (шляхом переведення) ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі заяви від 07.05.2018.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (ідентифікаційний код - 41248550) судовий збір у розмірі 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15 листопада 2018 року.

Суддя А.С. Мороко