Постанова № 7790155, 04.02.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції Козаченко А.В.

Суддя-доповідач Старосуд М.І.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2010 року справа № 2а-8668/09/0570

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Ханової Р.Ф., Василенко Л.А.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача

від відповідача Дегтярьовій А.М.

Чебаненко Д.В.

ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року по адміністративній справі № 2а-8668/09/0570 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерго»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені, -

ВСТАНОВИЛА:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерго» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», і самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, наданого відповідачем до Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 5799 осіб, тому на підприємстві в 2008 році повинні були працевлаштовані 232 інваліда, а фактично на підприємстві працювало 123 інваліда. Отже, відповідачем не виконано нормативу по створенню 109 робочих місць для інвалідів.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося це порушення, сплачувати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається згідно ст. 20 Закону.

Вказаною Постановою та ст. 20 цього Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Відповідачем адміністративно-господарські санкції не сплачені, тому сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу по створенню 109 робочих місць для інвалідів у 2008 році становить 4433458,37 гривень, а сума пені станом на 22 травня 2009 року складає 65615,06 гривень.

З цих підстав позивач просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році, в розмірі 4433458,37 грн., пеню в сумі 65615,06 грн., а всього 4499073,43 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року у справі № 2а-8668/09/0570 в задоволені позовної заяви відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги апелянт обгрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції посилався на ч. 8 ст. 21 Закону України «Про електроенергетику» № 575, згідно якої створення робочих місць для працевлаштування інвалідів провадиться підприємствами електроенергетики в розмірі чотирьох відсотків від чисельності працівників, зайнятих у непромисловому виробництві. У звіті відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2008 році вказана середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 5476 осіб, з них працівників, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці - 4048 осіб, чисельність працівників непромислового персоналу - 1428 особи, тому підприємство зобов'язано було створити робочі місця та працевлаштувати 57 інвалідів, а фактично у відповідача в 2008 році працювало 123 інвалідів, тобто значно більша кількість інвалідів, що повинні бути працевлаштовані.

З цих підстав, суд першої інстанції, враховуючи специфіку роботи відповідача, а також що значна кількість посад на підприємстві пов'язана з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, з огляду на приписи Закону України «Про охорону праці», Закону України «Про електроенергетику», прийшов до висновку, що відповідач зобов'язаний використовувати працю інвалідів тільки на роботах без шкідливих умов, тобто у непромисловому виробництві і повинен створити кількість робочих місць для інвалідів у розмірі 4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, зайнятих у непромисловому виробництві.

Однак, колегія суддів вважає цей висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне.

Статтями 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ, п. 8 Постанови Кабінету Міністрів від 03.05.1995 року № 314 «Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів» передбачено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в обєднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Крім того, статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції посилався на ч. 8 ст. 21 Закону України «Про електроенергетику» і взяв до уваги не середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за рік, а її частину, тобто середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу, зайнятих у непромисловому виробництві.

Однак, ч.11 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Таким чином, наведена норма спеціального Закону визначає єдиний норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення та обчислення, тому інший відмінний від встановленого цим Законом норматив, передбачений ч. 8 ст. 21 Закону України «Про електроенергетику», не підлягає застосуванню.

Отже, відповідач зобовязаний був у 2008 році створити 232 робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а не від чисельності штатних працівників, зайнятих у непромисловому виробництві..

Пунктом 14 «Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, зобовязано підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створювати за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно з п.п. 5, 10-14 цього Положення , підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на відповідача покладений обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Періодичність надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначена статтею 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Статтею 20 цього Закону передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів , та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Східенерго» та його структурні одиниці у 2008 році звітів за формою З-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів до центрів зайнятості не надавали, тому ці центри були позбавлені можливості направляти до вказаного підприємства інвалідів з метою їх працевлаштування.

А діючим законодавством України не передбачено звільнення відповідача від адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню 109 робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році та від сплати пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову в повному обсязі, тому з відповідача на користь Державного бюджету України слід стягнути адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році, в розмірі 4433458,37 грн., пеню станом на 22 травня 2009 року в сумі 65615,06 грн., а всього 4499073,43 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята при невірному застосуванні норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року у справі № 2а-8668/09/0570 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року у справі № 2а-8668/09/0570 скасувати.

Прийняти нову постанову

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерго» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерго» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році, у сумі 4433458,37 грн. та пеню станом на 22 травня 2009 року у сумі 65615,06 грн., а всього 4499073,43 грн. на р/р 31216230700001 в ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, код платежу 50070000.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі - з 08.02.2010 року.

Головуючий

Судді