Рішення № 77897583, 15.11.2018, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/758/18

Провадження № 2/515/1311/18

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року м.Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Семенюк Л.А.

за участю секретаря Унгурян Т.В.

позивачки ОСОБА_1

представника позивача - адвоката ОСОБА_2

відповідача представника Татарбунарської міської

ради Одеської області ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

15 травня 2018 року представник позивачки – адвокат ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Татарбунарської міської ради Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, посилаючись на слідуючі обставини.

10 листопада 2005 року в місті Татарбунари Одеської області померла бабуся позивачки – ОСОБА_4, яка за життя, а саме 10.12.2004 року вчинила заповіт, яким заповіла позивачці усе своє майно, до складу якого ввійшли житловий будинок з будівлями та спорудами, розташований по вул. Нагорна, 3 м. Татарбунари Одеської області, який позивачка прийняла у спадок, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину серії ННА №662528 від 03.04.2018 року, а також земельні ділянки площею 1,25 га, 3,74 га та 5,55 га, загальною площею 10,54 га, розташовані на території Татарбунарської міської ради Одеської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ОД №085330, виданого Татарбунарською міською радою народних депутатів 03 листопада 2000 року на ім’я ОСОБА_5. Зазначену земельну ділянку ОСОБА_4, фактично прийняла у спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_6, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВВЕ №080067 від 04.06.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №2564, але за життя не отримала Державного акту на своє ім’я.

Своєчасно звернувшись до державного нотаріуса Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_7 з заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті спадкодавця ОСОБА_4, позивачка отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину по заповіту на земельні ділянки, у зв’язку з тим, що вона не надала в нотаріальну контору правовстановлюючого документу на вказане успадковане майно.

За таких обставин, посилаючись на письмові докази належності спадкодавцю майна, що є предметом позову, позивачка вимушена звернутись до суду з вказаним позовом про визнання за нею, як спадкоємцем за заповітом, права власності на спадкову земельну ділянку площею 10,54 га, розташовану на території Татарбунарської міської ради Одеської області, враховуючи, що отримати в установленому законом порядку свідоцтво про право на спадщину по заповіту на вказану нерухомість вона позбавлена можливості, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на вказану спадкову нерухомість.

Під час розгляду справи судом було вчинено наступні процесуальні дії.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року було прийнято справу до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 17.07.2018 року витребувано від державного нотаріуса Саратської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7 інформацію щодо наявності спадкової справи та кола спадкоємців до майна померлої ОСОБА_4

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, направивши до суду заяву про слухання справи у його відсутність, повністю підтримуючи позовні вимоги (а.с. 91).

Представник Татарбунарської міської ради Одеської області направив до суду заяву з проханням заслухати справу у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує, вважаючи їх обґрунтованими та законними (а.с. 23 ).

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

З огляду на належне сповіщення позивача та представника відповідача про дату, час та місце розгляду справи, надходження від них заяв про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим розглянути зазначену цивільну справу без участі представників позивача та відповідача. При цьому, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснюється.

Згідно частиною 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановлює ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши в сукупності надані сторонами докази, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- копією свідоцтва про народження серії ІІІ-ЖД №498781 від 18.06.1986 року (а.с.4) підтверджується, що батьками ОСОБА_8 є ОСОБА_9 та ОСОБА_10;

- з копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища за № 00018882384 від 19.10.2017 року (а.с.5), слідує, що 19 вересня 1987 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_8. Після укладення шлюбу позивачці присвоєно прізвище «Корецька». Однак, 04.06.1997 року шлюб між ними був розірваний, згідно актового запису про розірвання шлюбу за №44 (а.с.5 зв.);

-копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища за №000188880594 від 19.10.2017 року (а.с.6), підтверджується, що 10 травня 2000 року був укладений шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_13. Після реєстрації шлюбу позивачці присвоєно прізвище «Кіосак»;

-копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00018885792 від 20.10.2017 року (а.с.7), підтверджується, що 11 листопада 1969 року був укладений шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_14. Після укладання шлюбу останній присвоєно прізвище «Абдула»;

- з копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00188886430 від 20.10.2017 року (а.с.8), слідує, що батьками ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_15;

- з копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ОД за №085330 від 03.11.2000 року (а.с.10), вбачається, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 10,54 га, розташованої на території Татарбунарської міської ради Одеської області, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

-з копії свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВВЕ №080067 від 04.06.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №2564 (а.с.11), слідує, що ОСОБА_4 отримала у спадщину грошовий внесок, що знаходиться в Татарбунарській ощадній касі №6790, майновий пай, що знаходиться в СВК ім. Татарбунарського повстання та земельну ділянку, площею 10.54 га, розташованої на території Татарбунарської міської ради Одеської області, належні померлому ОСОБА_6;

- з копії свідоцтва про смерть серії І-ЖД №039514 від 11.11.2005 року (а.с.12), слідує, що спадкодавець ОСОБА_4 померла 10 листопада 2005 року в м. Татарбунари Одеської області;

-копією свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННА №662528 від 03.04.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №208 (а.с.13), підтверджується, що ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4, що складається з житлового будинку з надвірним спорудами, розташованого по вул. Нагорна, 3 в м. Татарбунари Одеської області;

-листом нотаріуса №280/02-14 від 03.04.2018 року (а.с.19), позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_4 (спадкова справа №186/2006) з причини відсутності (ненадання) оригіналу правовстановлюючого документу на успадковане майно – земельну ділянку.

- звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 06.04.2018 року (а.с.15-16), підтверджується, що вартість земельної ділянки площею 10,54 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка перебувала у власності ОСОБА_4, складає 15720, 45 грн..

Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру / спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину/ від 07.08.2018 року (а.с.30) вбачається, що після смерті спадкодавця ОСОБА_4, померлої 10.11.2005 року, державним нотаріусом ОСОБА_7 відкрита спадкова справа за номером у спадковому реєстрі 39625370, зареєстрована у нотаріуса за №186/2006 від 04.05.2006 року на підставі заяви позивачки ОСОБА_1 від 04.05.2006 року про прийняття спадку за заповітом (а.с. 35). Крім того, нотаріусом надано копія свідоцтва про право на спадщину у спадковому реєстрі 62237522, зареєстрована в реєстрі за №208 від 03.04.2018 року (а.с.81). Також в спадковій справі наявний заповіт від 10.12.2004 року серії ВВО №352118, зареєстрований в реєстрі за №1479 приватним нотаріусом ОСОБА_16, яким підтверджується, що ОСОБА_1 є спадкоємицею по заповіту на все майно, яке належало ОСОБА_4 на день її смерті (а.с.37 ) .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як передбачено ст.1217 ЦК України

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частино першою ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Частина перша статті 1223 ЦК України передбачає право на спадкування осіб, визначених у заповіті.

Згідно ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

В силу ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року " Про судову практику у справах про спадкування " передбачено, що відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування ( зі збереженням її цільового призначення ) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п. 4.15 розділу 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року "видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, нотаріусом проводиться після подання до нотаріальної контори правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві".

Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.23 постанови №7 від 30 травня 2008 року зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_4, однак отримати свідоцтво про право на спадщину в установленому законом порядку через нотаріальну контору вона не має можливості через відсутність правовстановлюючого документу на земельну ділянку, яку остання отримала у спадок після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВВЕ № 080067 (а.с.11), та не виготовила за життя Державний акт на своє ім’я, що підтверджується матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, які доводять факт належності спадкодавцю ОСОБА_4 права власності на вказану нерухомість.

Зазначені обставини свідчать про неможливість захисту порушеного права позивача в позасудовому порядку, а тому обраний нею спосіб захисту цього порушеного права відповідає положенням ст.16 ЦК України.

За встановлених обставин, які підтверджуються дослідженими судом належними та допустимими доказами, які узгоджуються між собою та є достатніми, при відсутності заперечень відповідача – Татарбунарської міської ради Одеської області, яка позовні вимоги визнає в повному обсязі (а.с.23), враховуючи, що спадкова земельна ділянка дійсно належала спадкодавцю ОСОБА_4 на праві приватної власності (а.с.11), позивачка не відмовилася від спадку в установлений законом строк, а, навпаки, прийняла спадщину, подавши до нотаріуса заяву (а.с. 35), прийнявши спадщину щодо житлового будинку (а.с.13), суд вважає, що за ОСОБА_1, як спадкоємицею за заповітом, повинно бути визнано право власності на земельні ділянки площею 1,25, 3,74 та 5,55 га, загальною площею 10,54 га розташованих на території Татарбунарської міської ради Одеської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ОД №085330, виданого Татарбунарською міською радою народних депутатів 03 листопада 2000 року на ім’я ОСОБА_6, яку ОСОБА_4 прийняла у спадщину, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.06.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №2654, після смерті ОСОБА_6, який помер 03.05.2002 року.

Керуючись ст.ст. 16, 203, 328, 1216, 1217, 1223, 1233, 1234, 1235, 1247, 1268 ЦК України, ст.ст. 13, 77-81, 200, 206, 247, 259, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії КК №474744 виданий Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області 25.05.2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як спадкоємицею за заповітом, право власності на земельні ділянки площею 1,25 га, 3,74 га та 5,55 га, загальною площею 10,54 га розташованих на території Татарбунарської міської ради Одеської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ОД №085330, виданого Татарбунарською міською радою народних депутатів Одеської області 03 листопада 2000 року на ім’я ОСОБА_6, яку ОСОБА_4 прийняла в спадщину на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.06.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №2654 після смерті ОСОБА_6, який помер 03.05.2002 року

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Семенюк