Рішення № 77895149, 08.11.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/11378/18

Провадження № 2/520/5860/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Луняченка В.Л.

при секретарі Нефедової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІПН2382719622) до ОСОБА_2 ( паспорт серії КЕ 3417703) про стягнення індексу інфляції та 3% річних від суми боргу ,-

ВСТАНОВИВ:

30.08.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суд з позовом про стягнення грошових коштів, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь індекс інфляції за весь час прострочення в сумі 20754,60 гривень та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 5425,98 гривень, мотивуючи позовні вимоги тим, що 01.11.2002 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 кошти сумою 58630,00 гривень, яку він зобов’язався повернути за першою вимогою. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25.02.2004 року у зв’язку з невиконанням зобов’язання по поверненню боргу, з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто суму боргу у розмірі 58630,00 гривень. 30.03.2004 року судом було видано виконавчі листи з примусового виконання зазначено рішення та 10.09.2007 року Другим Малиновським ВДВС ОМУЮ відкрито виконавчі провадження. Однак до цього часу рішення суд не виконане, борг позивачеві не повернуто. Наявність рішення про стягнення боргу за договором позики не припиняє нарахування штрафних санкцій,. У зв’язку з чим позивач неодноразово зверталась до суду з позовним вимогами щодо стягнення з ОСОБА_2 3% річних та індексу інфляції за прострочення боргових зобов’язань. Так рішенням Київського районного суду м.Одеси від 29.10.2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування індексу інфляції простроченої суми стягнуто грошові кошти в розмірі 37581,83 (тридцять сім тисяч п’ятсот вісімдесят один грн.. 83 коп.) гривень; грошові кошти сумою 7488,56 ( сім тисяч чотириста вісімдесят вісім грн.56 коп.) в рахунок відшкодування 3 % річних від простроченої суми так судові витрати у сумі 450 гривень. Рішення суду не виконане. Наявність невиконаних боргових зобов’язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 зумовила звернення до суду з відповідним позовом про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 20754,60 гривень та 3% річних від суми боргу за весь час прострочення сумою 5425,98 гривень.

Ухвалою суду від 10.09.2018 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі без повідомлення сторін отримав 08.10.2018, про що свідчить відповідне повідомлення суду, однак ні відзиву ні заяви про розгляд справи за викликом учасників справи, розгляд справи було призначено на 16.10.2018 р надалі на 08.11.2018 року про що відповідач сповіщався належним чином, що вбачається з поштового повідомлення, що міститься в матеріалах справи. У визначені строки, відзиву на позовну заяву, відповідачем подано не було.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України,суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, повідомлялась належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 не з’явився, повідомлявся належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ч. 1 ст. 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто процесуальними нормами встановлено обов'язок учасників справи доказувати обставини при невизнані або оспорюванні них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

У судовому засіданні встановлено, що 01.11.2002 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 кошти сумою 58630,00 гривень, які він зобов’язався повернути за першою вимогою.у зв’язку з невиконням зобов’язань з повернення позичених коштів, рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25.02.2004 року, з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто суму боргу у розмірі 58630,00 гривень. Рішення боржником не виконувалось, у зв’язку з чим, заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 26.04.2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто індекс інфляції за час прострочення грошового зобов’язання в сумі 56460,69 гривень, стягнуто 3% річних від простроченої суми в розмірі 12432,75 гривень та судові витрати сумою 720 гривень. Зазначене рішення суду боржником не виконувалось, що зумовило звернення ОСОБА_1 до відповідним позовом до Київського районного суду м.Одеси. Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси від 29.10.2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування індексу інфляції простроченої суми грошові кошти в розмірі 37581,83 гривень; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти сумою 7488,56 гривень в рахунок відшкодування 3 % річних від простроченої суми; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 450 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відносини позики, які виникли між позивачем, як позикодавцем, та Відповідачем, як позичальником, за своєю природою є одностороннім зобов'язанням (правочином), в якому Відповідач, як позичальник, зобов'язаний повернути отриману ним грошову суму в строк, встановлений за домовленістю сторін (зазначений у розписці), а позивач, як позикодавець, має право прийняти виконання зобов'язання або вимагати належного виконання Відповідачем свого обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В розписці Відповідач однозначно взяв на себе обов'язок по поверненню отриманої грошової суми у розмірі 58630,00 гривень за першою вимогою позикодавця.

Однак відповідач ОСОБА_2 ухиляється від сплати боргу в повному обсязі.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові №6-63цс13 від 18 вересня 2013 року.

До теперішнього часу Відповідачем досі не повернуто позичені грошові кошти, а наявність судового рішення про стягнення боргу за договором позики не припиняє нарахування санкцій за ст. 625 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі 36-2311цс16 від 22.03.2017 року, суд зазначив, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін цього договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічне положення міститься у постановах Верховного Суду України від 6 червня 20012р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11.

З врахуванням вищенаведеного та практики Верховного суду України та рекомендацій ВСУ №62-7 від 03.04.1997 року відносно порядку застосування індексу інфляції яку ОСОБА_2 зобов’язаний сплатити за невиконання зобов’язань з повернення позичених коштів за період з липня 2015 року по травень 2018 року у сумі 20754,60 гривень, на підтвердження чого позивачем наданий відповідний розрахунок індексу інфляції.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача процентів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 31.07.2015 року по 31.08.2018 року, сума яких становить 5425,98 гривень, що вбачається з наданого позивачем розрахунку з яким суд погоджується, оскільки як вже наголошувалось проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Тобто з відповідача належить стягнути інфляційні втрати сумою 20754,60 гривень та суму трьох відсотків річних за прострочен ясплати заборгованості у розмір 5425,98 гривень.

Також з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового бору у розмірі 704,80 гривень оскільки, відповідно до ч 1. ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІПН2382719622) до ОСОБА_2 (паспорт серії КЕ 3417703) про стягнення індексу інфляції та 3% річних від суми боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, м.Одеса, пр.-т ак. Глушка,6- б кв.140 паспорт серії КЕ 3417703) на користь ОСОБА_1 ( ІПН2382719622) грошові кошти у розмірі 26180,58 ( двадцять шість тисяч сто вісімдесят грн. 58 коп.) гривень з яких 20754,60 гривень -інфляційні втрати за час прострочення боргових зобов’язань та 5425,98 гривень- 35 річних від простроченої суми заборгованості за весь час прострочення .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, м.Одеса, пр.-т ак. Глушка,6- б кв.140 паспорт серії КЕ 3417703) на користь ОСОБА_1 (ІПН2382719622) понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 704,80 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто Київським районним судом м.Одеси за заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після отримання копії рішення відповідачем та - протягом тридцяти з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луняченко В. О.