Рішення № 77887531, 14.11.2018, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1471/18

Провадження № 2/304/482/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

за участю секретаря судового засідання – Гавій Л.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу № 304/1471/18 за позовом ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з позовом до Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будовами та спорудами. Свої вимоги мотивує тим, що 29 жовтня 1971 року його батьки – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, під час якого побудували будинок, що знаходиться у с. Зарічево по вул. Миру, № 49. Однак 30 липня 2005 року батько помер, а після нього 06 січня 2017 року померла і його мати, після смерті яких, відповідно, відкрилася спадщина. Заповіту ні батько, ні мати не складали, а він прийняв спадщину за покійними батьками, оскільки проживав разом з ними на момент смерті, про відмову від спадщини протягом встановленого законом строку не заявляв. Більше спадщину за батьками ніхто не прийняв, так як на момент їх смерті разом з ними ніхто не проживав і відповідно заяву про прийняття спадщини ніхто не подавав. Отже, спадковим майном, що залишилося після смерті батьків є будинок № 49 по вул. Миру в с. Зарічево Перечинського району з належними до нього будовами та спорудами, який належав батькам на праві спільної власності та в якому вони проживали до смерті. Для оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину на вказаний будинок він звернувся до нотаріуса, однак йому було відмовлено у оформленні такої за відсутністю правовстановлюючих документів на будинок, у зв’язку з чим право власності на нього не було зареєстровано. Тому просить задовольнити позов.

У підготовче судове засідання позивач не з’явився, однак подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у підготовче судове засідання також не з’явився, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника міської ради та не заперечив проти задоволення позовної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У підготовчому судовому засіданні встановлено, що 30 липня 2005 року помер батько позивача – ОСОБА_2, а 06 січня 2017 року померла його мати – ОСОБА_3, що стверджується копіями свідоцтв про смерть серії І-ФМ № 006932 та серії І-ФМ № 219385, виданими виконкомом Зарічівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області 01 серпня 2005 року та 06 січня 2017 року відповідно (а. с. 8-10).

Також встановлено, що згідно довідок виконкому Перечинської міської ради Закарпатської області № № 820, 821, 822 від 05 жовтня 2018 року за даними погосподарської книги Зарічівської сільської ради Перечинського району № 3 на 2001-2005 роки та картотеки реєстраційного обліку виконавчого комітету померлий ОСОБА_2 станом на 30 липня 2005 року був головою домогосподарства за адресою: Перечинський район с.Зарічево, вул. Миру, № 49, де на день його смерті разом з ним проживали дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_2; на день смерті ОСОБА_3 у вказаному будинку проживав її син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12-17).

Крім цього, як вбачається з Витягів зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 53794090 та № 53794044 від 24 жовтня 2018 року спадкові справи відносно спадкодавців ОСОБА_2, який помер 30 липня 2005 року, та ОСОБА_3, яка померла 06 січня 2017 року, відсутні. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 142368565 від 23 жовтня 2018 року підтверджує відсутність відомостей щодо права власності на будинок № 49 по вулиці Миру в селі Зарічево Перечинського району (а. с. 12-14).

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 цього Кодексу спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 цього Кодексу спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Разом з цим, як вбачається з повідомлення приватного нотаріуса Перечинського районного нотаріального округу № 95/01-16 від 09 жовтня 2018 року, позивачу ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок № 49 по вул. Миру в с. Зарічево Перечинського району Закарпатської області, після смерті його батька ОСОБА_2, який помер 30 липня 2005 року, оскільки відсутній документ, що посвідчує право власності спадкодавця на вказане нерухоме майно (а. с. 11).

Як роз’яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 3.1. Листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Так, у підготовчому судовому засіданні встановлено, що оскільки ОСОБА_2 будучи спадкоємцем за законом прийняв спадщину за ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки постійно проживав разом з ними на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не відмовився від неї, а тому вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч. 1 ст. 1222 цього Кодексу спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1296 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже враховуючи те, що позивач протягом встановленого законом строку прийняв спадщину, однак у нього існують перешкоди у оформленні права на спадщину в нотаріальному порядку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 328, 331, 377, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268, 1297 ЦК України, ст. ст. 6-13, 76, 89, 141, 200 ч. 4, 206 ч. 4, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) до Перечинської міської ради Закарпатської області (код ЄДРПОУ 04351274; місцезнаходження: 89200 Закарпатська область м. Перечин, пл. Народна, № 16) про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності в порядку спадкування за законом за спадкодавцями ОСОБА_2, який помер 30 липня 2005 року та ОСОБА_3, яка померла 06 січня 2017 року, на житловий будинок № 49 по вул. Миру в с. Зарічево Перечинського району Закарпатської області з належними до нього господарськими будовами та спорудами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: ОСОБА_4