Рішення № 77883469, 30.10.2018, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Дата ухвалення
30.10.2018
Номер справи
174/69/18
Номер документу
77883469
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ЄУН 174/69/18

н/п 2-а/174/20/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2018 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борцової А.А.,

за участю секретаря - Килинчук Л.Л., позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі лейтенанта поліції Цимбалова Олексія Ігоровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, згідно з яким просить:

1. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ВР №211705 від 23 січня 2018 року, що винесена інспектором роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі лейтенантом поліції Цимбаловим Олексієм Ігоровичем про його притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. 00 копійок;

2. Закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до постанови серії ВР №211705 від 23 січня 2018 року, він 23.01.2018 року, о 12 годині 22 хвилини, в м.Кривий Ріг, Довгинцівський район, на Дніпропетровському шосе біля е/о 179 (далі по тексту не читаємо) він, як водій, керуючи транспортним засобом VOLVO FM12, державний номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом (далі по тексту не читаємо), здійснив рух в зоні дії дорожнього знаку 3.15 «Рух транспортного засобу маса яких перевищує 30 тон заборонено», чим порушив його вимогу, а саме маса транспортного засобу, згідно товарно-транспортної накладної від 23.01.2018 року, виданої ТОВ «Агромир» №32571255, складала 39750 кіл (39,75 тон), чим порушив п.3.15 розділу 33 Правил дорожнього руху. Вважає, що вказана постанова є незаконною і підлягає скасування з наступних обставин. Зазначив, що проти факту порушення вимог дорожнього знаку не заперечує, однак вказав на вимушеність таких дій у зв'язку з крайньою необхідністю, а саме: дорожній знак, що передбачений п. 3.15 Розділу 33 ПДР, було встановлено безпосередньо перед мостом, шляхопроводом, перед дорожнім знаком п.3.15 Розділу 33 ПДР, на проїзній частині була нанесена подвійна суцільна горизонтальна розмітка, яка відповідно до пункту 1.1 Розділу 34 ПДР (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг рух дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини дороги, віднесених за умовами руху до автомагістралей. Відповідно до пункту 10.7 Розділу ПДР, розворот забороняється, в тому числі, б)на мостах, шляхопроводах, естакадах і під ними. Перед дорожнім знаком, що передбачений п.3.15 Розділу 33 ПДР, водіям не було надано можливості об'їзду зон вищезазначеного знаку, дорожніми знаками не надано вказівку водіям, яким маршрутом можна об'їхати зону дії дорожнього знаку п.3.15 Розділу 33 ПДР. В разі вчинення ним дій щодо розвороту перед дорожнім знаком п.Розділу 33 ПДР, на дорозі ним була б вчинена аварійна обстановка, так як розворот відбувся б перед мостом, шляхопроводом, що свою чергу обмежувало б видимість іншим учасникам дорожнього руху дороги, а також розворот перед мостом та шляхопроводом заборонено, враховуючи вимоги суцільної горизонтальної розмітки.

02.10.2018 року ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області було відкрито провадження у справі за правилами у розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін (а.с.83-86).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, посилаючись на вищевказані обставини, додатково пояснив, що не заперечує вчинення ним формального порушення правил дорожнього руху, однак ці дії ним було вчинено в стані крайньої необхідності, вимушено, тому винним себе не вважає та просить задовольнити позов у повному обсязі. Порушив вимоги знаку обмеження транспортних засобів до 30 т при здійсненні руху по мосту, однак не міг уникнути цього порушення, та як перед мостом не було будь-яких попереджувальних знаків, а розвернутися не міг, та як на дорозі нанесена суцільна дорожня розмітка, яку перетинати правилами ПДР також не дозволяється. Вказаний знак знаходився біля електроопори, але в цьому місці розвернутися вже не міг, бо на дорозі малася суцільна лінія дорожньої розмітки, тому він поїхав на міст. Працівники поліції знаходилися перед мостом, але його не зупинили і не попередили про існуючі обмеження, але потім наздогнали вже за мостом і склали постанову. Як вони пояснили, органи місцевої влади вирішили обмежити масу автомобілів, які проїжджають по мосту до 30 т, сказали, що схему об'їзду мосту не знають і наглядають лише за дотриманням ПДР. Маса його автомобіля становила 39 т, що є допустимим, по Україні можливо пересуватися автомобілями масою до 40 т, а контейнеровозом до 44 т. Вага його машини не перевищувала загально допустимі 40 т. Другої дороги на м.Ніколаєв, куди він прямував, немає, тільки ця. Пізніше також їздив по цій дорозі, але працівники поліції його не зупиняли. Вважає, якщо органи місцевої влади встановили такі обмеження, то повинні також визначити схеми і маршрути об'їзду мосту, розмістивши їх на дорозі. Вважає, що його вини у вчиненні вказаного правопорушення немає. Просить позов задовольнити.

Відповідач Цимбалов О.І. в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, також на позовну заяву подав відзив, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що його дії щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності є законними, а оскаржуєма постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки позивач не заперечує того факту, що порушив вимоги дорожнього знаку, але посилається на вимушеність таких дій у зв'язку з тим, що дорожній знак було встановлено безпосередньо перед мостом. Дане твердження є неправдивим та хибним, що підтверджувалося відеозаписом, на якому було зафіксовано факт правопорушення, але з технічних причин дане відео не збереглося. Доказом вчинення правопорушення є витяг з Google карти та постанова про адміністративне правопорушення. Доказів того, що факт правопорушення не мав місце з боку позивача, останній суду не надав. Позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити (а.с.107-110).

Вислухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, відзив відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.

Так, в судовому засіданні встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що інспектором роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі лейтенантом поліції Цимбаловим О.І., 23.01.2018 р. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 грн. за те, що він 23.01.2018 року, о 12 годині 22 хвилини, в м.Кривий Ріг Довгинцівський район, на Дніпропетровському шосе біля е/о 179, керуючи транспортним засобом VOLVO FM12, державний номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом, здійснив рух в зоні дії дорожнього знаку 3.15 «Рух транспортного засобу маса яких перевищує 30 тон заборонено», чим порушив вимоги вказаного знаку, а саме: маса транспортного засобу, згідно товарно-транспортної накладної від 23.01.2018 року, виданої ТОВ «Агромир» №32571255, складає 39750 кіл (39,75 тон), порушив п.3.15 розділу 33 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.113).

Відповідно листів голови Довгінцевської районної в місті ради м.Кривий Ріг від 10.10.2018 р. за вих.8/13-3452, виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2018 р. за вих.12/20-4851, на вул. Дніпровське шосе, на електроопорі № 179 в наявності дорожній знак 4.1 «Рух прямо» та горизонтальна дорожня розмітка 1.3, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири смуги руху, та яку заборонено перетинати. Схема організації дорожнього руху на вул.Дніпровське шосе, в районі електроопори №179 в департаменті розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради та Довгінцевської районної в місті ради відсутня. (а.с.93,101,105)

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП, зокрема, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно до п.33.3 ПДР, до заборонних знаків відноситься дорожній знак 3.15 «Рух транспортних засобів, маса яких перевищує ... т, заборонено». Забороняється рух транспортних засобів, загальна фактична маса яких перевищує зазначену на знакові.

Відповідно до положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1-3 ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ст.ст.258, 280, 283 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності,чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч.1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил,норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний, зокрема, має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У постанові по справі про адміністративне правопорушення, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14.

В КУпАП та КАС України визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та її перегляду судом у випадку оскарження, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. В даній категорії справ відповідач як суб'єкт владних повноважень, повинен зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача та його заперечення проти пред'явленого йому обвинувачення, адже в силу ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Поміж іншим, у рішеннях від 30.05.2013 року у справі № 36673/04 «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 року у справі № 926/08 «Карелін проти Росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що «…формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод...».

Позивач не заперечує факт порушення ним вимог вищевказаного дорожнього знаку, однак вказує на вимушеність цих дій, мотивуючи неможливість дотримання вимог ПДР тим, що дорожній знак було встановлено безпосередньо перед мостом і він не мав можливості дотриматися його вимог, оскільки будь-які схеми об'їзду цієї ділянки на дорозі були відсутні, а перед мостом, в зоні дії вказаного знаку малася суцільна розмітка, перетинаючи яку він також вчинив би порушення вимог ПДР та до того ж, міг би створити аварійну ситуацію для інших транспортних засобів, тобто фактично заперечує свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, поняття адміністративного правопорушення визначено ст.9 КУпАП, згідно з якою адміністративним правопорушенням визначається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, одним з принципів судочинства в справах про адміністративні правопорушення є принцип вини, тобто суб'єктивного вмінення (суб'єктивного інкримінування), згідно з яким особа підлягає адміністративній відповідальності тільки за ті проступки, у відношенні яких встановлена її вина, відповідальність за невиновне спричинення шкоди загальними принципами права не допускається, оскільки у такому випадку, діяв би принцип об'єктивного вмінення (інкримінування), тобто притягнення особи до відповідальності за самий факт вчинення проступку, без врахування її психічного ставлення до вчиненого, тобто вини.

Форми вини встановлені ст.ст.10, 11 КУпАП, зокрема адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, а з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Таким чином, принцип суб'єктивного інкримінування передбачає, що особа може бути визнана винною тільки у тому разі, якщо вона розуміла суспільно-небезпечний характер своїх дій (бездіяльності), передбачала або могла передбачити можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, бажала чи свідомо допускала їх настання або легковажно розраховувала на їх відвернення, мала можливість їх відвернути, але не зробила цього.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливо лише у разі встановлення посадовою особою усіх складових об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, зокрема і вини особи у вчиненні порушення, що є елементом суб'єктивної сторони правопорушення і визначається психічним ставленням особи до вчиненого у формі умислу або необережності.

Разом з тим, при притягнення позивача до відповідальності, відповідач не врахував усі обставини, що мали значення для прийняття рішення по даній справі, зокрема, не надав оцінки запереченням позивача щодо неможливості дотримання ним вимог встановленого дорожнього знаку, який обмежував вагу керованого ним транспортного засобу та відсутності схеми об'їзду мосту, тобто об'єктивної можливості дотримання позивачем ПДР у дорожній ситуації, яка склалася.

Суд не приймає у якості допустимого доказу по справі наданий відповідачем витяг з Google карти, так як в ньому зазначено, що перегляд вулиць мав місце у червні 2015, будь-яких об'єктивних доказових даних для справи даний витяг не містить, до того ж, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, крім того, подія правопорушення мала місце 23 січня 2018 року.

Вказані обставини на думку суду свідчать про те, що при притягненні відповідачем позивача до адміністративної відповідальності, право на захист останнього зазнало суттєвого обмеження, внаслідок чого весь розгляд справи відносно позивача відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, набув несправедливого характеру, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам закону у розумінні ст.ст.280, 283-285 КУпАП та суперечить основним завданням та принципам КУпАП, встановленим ст.ст.1,7 КУпАП, оскільки не містить мотивів прийнятого відповідачем рішення, не з'ясовано майновий стан позивача, не зазначені обставини, передбачені ст.ст.34,35 КУпАП, що обтяжують або пом'якшують його відповідальність, що в цілому свідчить про те, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяв упереджено та нерозсудливо.

За даних обставин заперечення, наведені відповідачем без їх доказового підтвердження, спростовуються обґрунтованою позицією позивача, котра в сукупності з наявними доказами, та рядом сумнівів щодо доведеності його вини, які в силу ст.63 Конституції України судом тлумачаться на користь позивача, є свідченням недоведеності наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності здійснено відповідачем з порушенням вимог закону, правомірності своїх дій та прийнятого рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху відповідачем в суді не доведено, у зв'язку з чим постанова у справі про адміністративне правопорушення від 23.01.2018 року, винесена відповідачем про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, є протиправною і підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення відносно позивача слід закрити, оскільки будь-якими належними та достатніми доказами наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, не підтверджено.

Разом з тим, доводи позивача щодо вчинення ним дій у стані крайньої необхідності суд не вбачає, оскільки об'єктивних даних про існування реальної небезпеки, яка б загрожувала державному або громадському порядку, власності, свободам громадян, установленому порядку управління, при здійсненні позивачем дій, тобто здійсненні руху на керованому ним транспортному засобі в зоні дії вищевказаного дорожнього знаку, в судовому засіданні не встановлено.

На підставі ст.ст.9,19,55,62,63,129 Конституції України та керуючись ст.ст.1, 7, 9-11, 34, 35, 122, 222, 245, 247, 251, 252, 258, 283-285, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 77, 242-246, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі лейтенанта поліції Цимбалова Олексія Ігоровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВР №211705 від 23 січня 2018 року, винесену інспектором роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі лейтенантом поліції Цимбаловим Олексієм Ігоровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 по ч.1 ст. 122 КУпАП - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2018 р.

Головуючий - суддя: підпис А.А.Борцова

Попередній документ : 77853558
Наступний документ : 77883489