Рішення № 77876368, 10.10.2018, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1596/18

Категорія 32

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С. ,

за участю секретаря судового засідання - Якимович К. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про відшкодування збитків.

Зазначав, що 24.12.15 Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Київської області було ухвалено рішення про анулювання його Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.15, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.17, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 24.12.15 було визнано нечинним та скасовано.

Посилаючись на те, що у період з 25.12.15 по 20.12.17 він був позбавлений статусу адвоката, не міг займатися адвокатською діяльністю, у зв'язку з чим, йому було завдано збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 2 800 000 грн., позивач просив стягнути зазначену суму з відповідача.

У відзиві на позов відповідач вказав на те, що позивачем не надано доказів того, що діями відповідача йому були заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 2 800 000 грн., не надано доказів того, що позивач міг реально отримати прибуток у вказаному розмірі у разі здійснення ним адвокатської діяльності.

Позивач є адвокатом. Адвокатська діяльність регулюється Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Згідно норм зазначеного Закону адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою, а тому посилання позивача на норми КЗпП при розрахунку суми збитків не відповідає нормам чинного законодавства.

До того ж, позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю, не перешкоджало позивачу надавати правову допомогу відповідно до норм ЦПК України, КАС України, ГПК України, КПК України (у редакціях до 15.12.17).

Посилаючись на зазначені обставини відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с. 33-36).

У відповіді на відзив позивач, обґрунтовуючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 2 800 000 грн., вказав на те, що у зв'язку з позбавлення його права на зайняття адвокатською діяльністю він не зміг: представляти інтереси ТОВ «Онур Констукціон Інтернешл», виконувати функції захисника громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших осіб у кримінальних провадженнях. Крім того, зазначав, що він є відомим фахівцем у галузі господарського права, між ним і ТОВ «АБС Логістік Групп», Remington Worldwide Limited велися переговори щодо надання правової допомоги вказаним компаніям, однак у зв'язку з позбавленням права на зайняття адвокатською діяльністю він не зміг представляти інтереси вказаних осіб, у зв'язку з чим, не зміг отримати гонорар щонайменше у розмірі 5 000 000 грн. (а.с. 49-72).

У запереченні Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області вказала на наступне.

Позивач до відповіді на відзив на позовну заяву долучив копії листів, судових повісток, договорів на правову допомогу, однак жодним чином не обґрунтував пропуск строку для подачі цих доказів, а тому в силу норм ст. 83 ЦПК України зазначені докази не повинні прийматися до уваги судом. Крім того, надані позивачем листи від ТОВ «АБС Логістик Груп» від 04.03.16 та Remington Worldwide Limited від 23.02.16 не мають вихідного номеру та роздруковані не на офіційних бланках підприємств, що викликає сумнів у достовірності даних листів. Договори про надання правової допомоги, укладені між позивачем та ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12 не містять жодної інформації про те, що позивачу буде виплачуватися певний гонорар. До того ж, наявність розрахунків в позовній заяві та відповіді на відзив є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який позивач міг би отримати при здійсненні ним адвокатської діяльності. Одночасно позивач в силу норм ЦПК України, КАС України, ГПК України, КПК України (у редакціях до 15.12.17) не був позбавлений права надавати правову допомогу (а.с. 74-77).

У судовому засіданні позивач підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши позов, дослідивши докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2001/10 (а.с. 6).

Відповідно до рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 24.12.15 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням його з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с. 7-9).

Згідно з постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.17, позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про визнання незаконним рішення задоволено, визнано незаконним рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 24.12.15, яким ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідності (а.с. 10-18).

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказував на те, що у зв'язку з позбавленням його права на зайняття адвокатською діяльністю, діями відповідача йому було завдано збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 2 800 000 грн.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Таким чином, виходячи з аналізу норм зазначеної ст. 22 ЦК України, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.18 у справі № 750/8676/15-ц і в постанові Верховного Суду України від 18.05.16 у справі № 6-237цс16.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази повинні бути належними та допустимими (ст. ст. 77-78 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

На обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надано судові повістки про виклик, листи судів, договори про надання правової допомоги, укладені між позивачем та ОСОБА_8, ОСОБА_9 18.08.14, договір про надання правової допомоги, укладений між позивачем та ОСОБА_12 05.08.14, листи ТОВ «АБС Логістик Груп» від 04.03.16 та Remington Worldwide Limited від 23.02.16 (а.с. 53-72).

Суд не приймає до уваги зазначені документи як належні докази, що підтверджують заподіяні ОСОБА_1 збитки у розмірі 2 800 000 грн., оскільки з наданих документів не вбачається те, що останній міг би реально отримати гонорар у розмірі 2 800 000 грн.

Ураховуючи те, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, позивач обґрунтовуючи суму збитків, вдався до припущення про можливість отримання ним прибутку у розмірі 2 800 000 грн., тоді як законодавець вимагає доведеності реальної можливості отримання коштів. Позивачем не надано доказів того, що він реально міг би отримати таку вигоду від зайняття адвокатською діяльністю у вказаний ним період, а тому правових підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст. 22 ЦК України, ст. ст. 12, 77-78, 80-81, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 15, код ЄДРПОУ 23243231) про відшкодування збитків - відмовити.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. С. Захарчук